Зближення Британії з Китаєм стане зрадою України — The Telegraph

28 січня 2026 р. 11:11

28 січня 2026 р. 11:11

Попри поширені побоювання з приводу безпеки, минулого тижня Китай отримав схвалення Даунінг-стріт на будівництво нового мегапосольства в центрі Лондона. В інших спробах налагодити стосунки з Пекіном Велика Британія відхилила заклики наслідувати Європейський Союз і ввести жорсткі мита на китайські електромобілі, що дозволило Китаю глибоко проникнути на британський автомобільний ринок.

Крім того, Велика Британія значною мірою базує свій перехід на зелену енергетику на імпорті з Китаю сонячних панелей, вітрових турбін, акумуляторних технологій, важливих мінералів та інших необхідних сировинних матеріалів і компонентів, зазначає Джеремі Ворнер, провідний британський коментатор.

Саме на цьому тлі високопоставлена делегація міністрів та бізнес-лідерів Великої Британії цього тижня вирушає до Пекіна для проведення переговорів щодо подальшого зміцнення торговельних та дипломатичних зв'язків.

Ганебний, якщо не сказати безглуздий, спосіб, у який Америка Дональда Трампа поставилася до Великої Британії — свого найнадійнішого союзника, — додав гостроти його зусиллям.

"Торговельні місії на рівні глав держав зазвичай мають радше показовий характер: без сумніву, відбудеться традиційне "підбиття" вже підписаних угод, які представлять як вражаюче велику цифру для демонстрації позитивного результату, але цей візит насамперед покликаний передати повідомлення, а не досягти практичних домовленостей", —  додає коментатор.

Скоріше, йдеться про символізм першого візиту прем'єр-міністра Великої Британії за вісім років, а також про те, щоб показати США середній палець або, принаймні, дати зрозуміти, що Велика Британія не буде підкорятися американським погрозам.

Білий дім заявив, що Велика Британія не повинна схвалювати нове посольство Китаю в Лондоні, але вона це зробила, і тепер її провідні діячі вирушають до Пекіна, щоб запропонувати руку дружби.

Але що Велика Британія отримала натомість? Судячи з усього, дуже мало. Загальний обсяг експорту Великої Британії до Китаю за рік, що закінчився в червні минулого року, склав 30,5 млрд фунтів стерлінгів, що значно поступається обсягу їхнього експорту до Британії, і аналогічно, прямі іноземні інвестиції Великої Британії в Китай більш ніж удвічі перевищують інвестиції Китаю у Велику Британію.

"Іншими словами, це практично односторонній рух, як з погляду торгового балансу, так і з погляду прямих іноземних інвестицій. І ситуація погіршується. Китайські товари, витіснені з США митами епохи Трампа, все частіше зливаються на ринки Європи, включаючи Велику Британію", — переконаний Ворнер.

Але найгіршим елементом цього далеко не рівноправного партнерства є не стільки очевидна рішучість Китаю знищити європейську та британську промисловість за допомогою агресивного меркантилізму, скільки його активна підтримка вторгнення російського лідера Владіміра Путіна в Україну.

Допомога Китаю має дві форми. З одного боку, це ринок збуту для російської нафти і газу, а з іншого — постачальник товарів і комплектуючих, необхідних для обходу західних санкцій і підтримки військової машини Росії. З початку війни в Україні китайсько-російська торгівля зазнала вибухового зростання.

Без цієї подвійної підтримки захоплення території Путіним вже майже напевно було б приречене на провал. Дійсно дивно, що Велика Британія намагається відновити відносини з Пекіном, одночасно виділяючи мільярди на військову допомогу Україні для підтримки оборони, яка вже давно б перемогла, якби не підтримка агресорів з боку Китаю.

"Звісно, сьогоднішній глобалізований світ взаємопов'язаних міжнародних ланцюгів постачання є хаотичним і складним, але підтримувати боротьбу України проти Росії, одночасно співпрацюючи з геополітичною потугою, яка прагне її підірвати, є абсурдним станом речей, який в будь-яку іншу епоху вважався б подвійною грою на повну силу", —  вважає коментатор.

Прокладаючи шлях до Пекіна, Стармер просто слідує за зростаючим рядом західних лідерів, які шукають часткового захисту від ідіотизмів Трампа, вступаючи у відносини з Китаєм.

Еммануель Макрон, президент Франції, був там минулого місяця, а Фрідріх Мерц, канцлер Німеччини, планує відвідати Китай найближчим часом. Минулого тижня в Пекіні Марк Карні, прем'єр-міністр Канади, навіть заявив, що відносини з Китаєм є більш "передбачуваними", ніж з США.

Співпраця з Китаєм завжди буде найефективнішим способом управління різними загрозами, які Пекін становить для геополітичних інтересів, кібербезпеки, прав людини та робочих місць Великої Британії.

Але вона ніколи не зможе замінити політичні, економічні та військові зв'язки, які Велика Британія має з США. Ці зв'язки, сформовані в умовах травматичних подій Другої світової війни, є глибокими та міцними і, безсумнівно, переживуть гротескну поведінку одного президента.

Якщо Стармер зможе переконати Сі Цзіньпіна послабити дружні стосунки з Путіним, то візит буде вартий того. Але не варто сподіватися на це, адже навіть США більше налаштовані реабілітувати Путіна, запросивши його до "Ради миру" Трампа, ніж ізолювати його ще більше.

Так само малоймовірно, що вдасться переконати Сі значною мірою відкрити свої ринки для іноземної участі, тим самим зменшивши китайський профіцит. Проте британська делегація може принаймні сподіватися "на те, що добре поїсть".

Раніше Стармер розповів, чи обиратиме Британія між США та Китаєм. Британський прем'єр заявив, що Лондон не буде змушений вибирати між США і Китаєм, та пообіцяв "значні можливості" для британських підприємств напередодні своєї поїздки до Пекіна цього тижня.

Політика