Понад 900 громад без міжнародних партнерів: п’ять кроків до змін

30 січня 2026 р. 08:38

30 січня 2026 р. 08:38

На початку повномасштабного вторгнення українські міста отримували тонни гуманітарної допомоги від іноземних партнерів. Партнерства, які роками існували «для галочки», у нових умовах швидко набули реального виміру. Деякі відмерли, втім на їхньому місці сформувалися сотні нових: предметних, практичних і зорієнтованих на реальні потреби громад.

Станом на квітень 2025 року 487 українських громад уклали 2101 договір про співпрацю з партнерами з 64 країн світу. Всього в Україні близько півтори тисячі громад, тож міжнародними угодами наразі охоплено лише близько третини з них. Це означає, що понад 900 з них наразі не мають жодного міжнародного партнерства.

Для порівняння: за даними Ради європейських муніципалітетів і регіонів, між європейськими містами сьогодні діє понад 40 тисяч партнерств, які роками доводять свою ефективність як інструмент місцевого розвитку. Для України це означає одне: міжмуніципальна співпраця — не виняток і не «додаткова опція», а робочий механізм, яким варто користуватися значно активніше.

Щоб глибше зрозуміти, як працюють міжмуніципальні партнерства, ми зробили документальний проєкт «ДНК міста. Партнерства». У ньому проаналізувані сім різних кейсів — від гуманітарної взаємодії до реалізації спільних проєктів розвитку за підтримки та фінансування ЄС. У розмовах із політиками, управлінцями, міськими головами та експертами нам вдалося виявити чіткі закономірності, які лежать в основі сталих і результативних партнерств.

На основі цього аналізу був сформуваний перелік з п’яти ключових рекомендацій, що допоможуть українським громадам не лише знаходити міжнародних партнерів, а й вибудовувати та підтримувати довгострокову співпрацю з реальним впливом на розвиток.

Варто також враховувати, що в частині громад можливості міжнародної співпраці додатково обмежені або ускладнені функціонуванням військових адміністрацій та особливим порядком ухвалення рішень. У таких випадках партнерства потребують окремої координації та гнучких форматів взаємодії.

Крок 1. Партнерство не заради угоди, а заради змін

Міжнародне партнерство не починається з підписання угоди — і точно не заради самого документа. Жоден меморандум не створює ресурсів і змін, якщо громада не має чіткого запиту: яку проблему вона хоче вирішити або яку можливість реалізувати. Це може бути освіта, енергоефективність, відновлення, соціальні послуги, культура чи залучення інвестицій. Ефективні партнерства будуються тоді, коли громада від самого початку мислить результатами, а не процесами, і формулює конкретні очікування від співпраці — від обміну досвідом і фахівцями до запуску спільного проєкту чи пілотної ініціативи.

У багатьох партнерствах українські громади досі сприймають себе як сторону, що переважно отримує. Втім, у розмовах з іноземними партнерами з’ясовується протилежне: запит на досвід і внесок з боку України часто є значно ширшим, ніж здається. Тому важливо пам’ятати, що партнерство — це двосторонній рух.

Крок 2. Теплі контакти працюють в парі з командою

Часто партнерства формують лідери громад: мери знайомляться на міжнародних форумах, у межах донорських проєктів тощо. Утім їхня сталість і результативність залежать не від особистих контактів, а від наявності команди: визначених відповідальних, чіткого розподілу ролей, фіксації домовленостей і збереження інституційної пам’яті. Навіть одна профільна посадова особа суттєво підвищує ефективність співпраці.

Багато партнерств з часом переростають у міцну дружбу: голова німецького Хофштетена та очільник Тростянецької громади обмінюються фотографіями дітей і привітаннями на свята обох країн. У мерії Любліна співробітники спілкуються українською, а у Луцьку добре розуміють польську. Часто започаткована мерами співпраця стає «децентралізованою», залучаючи університети, школи, водоканали та інші структури, що робить її стійкішою до кадрових змін.

Саме інституціоналізація таких контактів — через команду, процедури та зафіксовані домовленості — дозволяє партнерствам переживати зміну політичних кадрів і залишатися дієвими в довгостроковій перспективі .

Колись мене вразило одне партнерство: на Міжнародному саміті мерів 2018 року голови Вінниці та польського Кельце відсвяткували 68 років взаємин між містами. І воно триває досі.

«Теплі» контакти народжуються не лише на офіційних подіях — частіше навпаки. Улітку ми були на футбольному матчі між збірними мерів України та Німеччини. Українці виграли 4:0, але не гра сама, а підготовка, обговорення результатів, обмін символікою та події навколо матчу створюють зовсім іншу динаміку взаємин і сприяють справжньому взаєморозумінню.

Крок 3. Англійська — обов’язкова, але мова партнера дає перевагу

Для іноземного партнера важливо, щоб пропозиція була зрозумілою та відповідала його пріоритетам розвитку. Перед зверненням варто дослідити профіль міста, його цілі та пріоритети. Починати знайомство з прохання про гроші — надійний спосіб відлякати потенційного партнера і зруйнувати довіру ще до початку співпраці.

Також важливо розуміти політичну належність мера та настрої громади. Це допомагає побудувати модель Win-Win, де вигоду отримують обидві сторони. Іноземним партнерам важливо бачити, що співпраця з українською громадою — не лише акт солідарності, а й можливість власного розвитку: через спільні інновації, обмін унікальним досвідом стійкості та участь у міжнародних і європейських програмах. Саме така підготовка визначає, чи переросте співпраця у реальні результати, а не залишиться на рівні ввічливих декларацій.

Я знаю міського голову невеликого міста, який щотижня вдосконалює англійську та вже готує презентації для іноземних партнерів. Для важливих переговорів він іноді бере з собою місцеву вчительку англійської. Це показує, що знання англійської значно полегшує міжнародну співпрацю. І хоча справжня дружба та довіра формуються здебільшого без перекладачів, через особисті контакти та спільні дії. Але це не може бути виправданням для відмови від системної роботи з мовою.

Крок 4. Звертатися до тих, хто вже вміє допомагати

Багато громад будують партнерства майже з нуля й часто роблять це самотужки. Вони стикаються з браком людського капіталу, зокрема молоді фахівці шукають краще оплачувану роботу. Водночас існує мережа організацій, асоціацій і програм, створених для підтримки міжмуніципальної співпраці — від пошуку партнерів до супроводу проєктів і навчання команд. Серед них — Асоціація міст України , U‑LEAD з Європою (і зокрема програма «Мости довіри»), Cities4Cities , Sister Cities International , Engagement Global , Misto Match тощо.

Наприклад голова міста Хофштетенна Мартін Асмут у межах Cities4Cities допоміг створити 10 нових партнерств між українськими та німецькими громадами. Багато хто з них вважає, що краще глибоко розвивати одне партнерство, ніж гнатися за кількістю.

Звертатися по допомогу — це не ознака слабкості, а прояв управлінської зрілості. Використання наявних інструментів допомагає уникнути типових помилок, заощадити час і швидше перейти до реальних спільних результатів.

Крок 5. Взаємна вигода: що українські громади можуть запропонувати

Міжнародне партнерство не працює як одностороннє прохання про допомогу. Навіть у складних умовах українські громади можуть запропонувати власні ресурси — досвід кризового менеджменту, експертизу у цифровізації, пілотні рішення, культурні та спортивні ініціативи тощо. Усвідомлення власної цінності робить громаду рівноправним і надійним партнером, здатним активно впливати на спільні ініціативи .

Луцьк та Люблін у консорціумі отримали грант ЄС на реставрацію двох веж, причому Луцьк, як головний партнер, отримав дві третини з 1,5 млн євро для відновлення вежі Чорторийських. Активна робота команди міста над грантовою заявкою та документацією підтвердила їхню надійність і компетентність для польських партнерів.

Французький Нансі має «свіже» партнерство з Вінницею у форматі трьохстороннього меморандуму Вінниця—Нансі—Карлсруе. Цей кейс показує, як дієве партнерство може масштабуватися та залучати додаткових учасників. У межах співпраці Нансі передає Україні інновації у виробництві протезів разом з Інститутом вивчення властивостей матеріалів Жана Ламура, водночас отримуючи можливість тестувати власні технології на практиці.

Міжмуніципальні партнерства — це не про кількість підписаних меморандумів і не про символічну «міжнародну присутність». Це — про здатність громади мислити стратегічно, бачити власну цінність і вкладатися в довгу гру. Досвід українських і європейських міст показує: там, де є чітка мета, команда й готовність вчитися одне в одного, партнерство працює навіть у найскладніших умовах. Для понад 900 українських громад відсутність міжнародних зв’язків означає не «зачинені двері», а простір можливостей. В умовах війни й високої невизначеності саме такі горизонтальні зв’язки стають для громад не лише джерелом ресурсів, а й елементом інституційної стійкості.

Ключове питання в тому, чи готові громади сприймати міжнародну співпрацю не як разову допомогу, а як інструмент довгострокового розвитку.

Політика