Чому торгові угоди з Росією не гарантують миру: експерти спростовують ілюзії Трампа — Foreign Policy

04 лютого 2026 р. 01:12

04 лютого 2026 р. 01:12

Команда президента США Дональда Трампа розглядає відновлення торговельних відносин між США та Росією як ключовий елемент мирної угоди щодо України. Проте експерти, які працювали в російському економічному секторі, висловлюють серйозні сумніви щодо ефективності цього підходу та реальності обіцяних багатств, пише Foreign Policy .

Ставка на економічні угоди

Стів Віткофф, девелопер зі сфери нерухомості, друг президента Трампа та головний емісар США у справах з Росією щодо війни в Україні, представив торгові угоди з Москвою як гарантію від майбутніх конфліктів. За його словами, якщо всі процвітають і мають свою вигоду, це природним чином стане бар'єром проти майбутніх протистоянь.

Адміністрація явно в захваті від потенційних прибутків після укладення миру. "Росія має настільки величезні ресурси, величезні простори землі", — захоплювався Віткофф у розмові з Wall Street Journal. Сам Трамп торік заявляв, що обговорює з Путіним "великі угоди з економічного розвитку" між двома країнами.

Історія, яка нікого не вчить

Для тих, хто був залучений до російської економіки в 1990-х та 2000-х роках, міркування адміністрації Трампа виглядають занадто знайомими. "Ось ми знову думаємо, що бізнес може трансформувати політичні відносини", — зауважив Чарльз Хекер, консультант із геополітичних ризиків, який керував московським офісом Control Risks у 2000-2008 роках. "І я вважаю, що відповідь на це припущення — ні, не може".

Після розпаду Радянського Союзу прямі американські інвестиції в Росію різко зросли: з 1,7 мільярда доларів у 1999 році до 20,8 мільярда у 2009-му, згідно з даними Міністерства торгівлі США. Європейський Союз пішов ще далі — у 2021 році, за рік до повномасштабного вторгнення в Україну, Росія входила до п'ятірки провідних торговельних партнерів блоку.

Проте сумніви почали з'являтися, коли зовнішня політика Кремля стала жорсткішою, а Путін почав придушувати громадянське суспільство. Окупація Криму 2014 року "змінила наше сприйняття Росії — хоча багато хто з нас мав би знати краще. Ми обманювали себе, думаючи, що через взаємодію та апеляцію до взаємних інтересів речі рухатимуться в правильному напрямку", — визнав Ед Верона, колишній топ-менеджер ExxonMobil Russia та екс-голова Американо-російської бізнес-ради.

Не гроші вирішують

Таня Становая, старша співробітниця аналітичного центру Carnegie Russia Eurasia Center та засновниця сайту російського політичного аналізу R.Politik, пояснює, чому торгова угода навряд чи гарантуватиме мир.

Справа в тому, що гроші не переважують над тим, що Кремль вважає своїми ключовими інтересами безпеки. Будь-які дії США, які виглядатимуть як загроза російській безпеці — історично це означало все від розміщення військ у Прибалтиці до дислокації протиракетної оборони в Румунії — все одно викликатимуть тривогу в Москві.

Іншими словами, навіть якщо американський бізнес інвестуватиме мільярди в російську економіку, будь-яке рішення Вашингтона, яке Кремль сприйме як загрозу, може миттєво перекреслити всі економічні зв'язки та знову призвести до конфлікту.

Сумнівне Ель-Дорадо

Бачення адміністрації Трампа щодо Росії як великої інвестиційної можливості також може виявитися далеким від реальності. Економіка РФ давно відстає від менших країн. Довоєнний ВВП Росії у 2021 році становив близько 1,83 трильйона доларів — менше, ніж в Італії того ж року.

Придавлена військовими витратами, низькими цінами на нафту та західними санкціями, російська економіка, за прогнозами, зросте лише на 1% цього року.

Навіть якщо мир буде оголошено завтра, високі військові витрати Росії, ймовірно, триватимуть, каже Кріс Вефер, CEO консалтингової компанії Macro-Advisory, яка спеціалізується на російській економіці. Це необхідно для відновлення величезних втрат солдатів та техніки в Україні. Лише "дуже поступово державні ресурси перерозподілятимуться на економічне відновлення. Інвестування в Росію буде дуже, дуже складним середовищем протягом дуже тривалого часу ", — пояснив Вефер.

Небезпечний та брудний бізнес

Інвестиційний клімат Росії, де могутні політично пов'язані актори регулярно домінують над бізнес-партнерами, також є ризикованим. Найвідоміший приклад — історія Майкла Келві, впливового американського бізнесмена, який десятиліттями просував іноземні інвестиції в Росію.

У 2019 році двоє його російських бізнес-партнерів організували його арешт через комерційну суперечку. Попри втручання впливових росіян — включно з Кирилом Дмітрієвим, нинішнім співрозмовником Віткоффа з Кремлем — Келві потрапив у кафкіанську ситуацію і зміг залишити Росію лише у 2022 році.

"Вам справді потрібно ретельно перевіряти все", — попереджає Вефер.

Росія, ймовірно, буде приймати компанії, залучені до газу, нафти та інших галузей, ключових для російської держави — ядерної енергетики, критичних мінералів, сільського господарства. РФ є другим за величиною виробником газу у світі та третім виробником нафти.

З одного боку, угоди з видобутку корисних копалин та нафти надзвичайно прибуткові. На відміну від приватних інвесторів, ці інвестиції будуть безпечнішими від хижацьких партнерів, оскільки мають справу безпосередньо з російською державою.

З іншого боку, компанії, швидше за все, будуть обережними щодо репутаційних ризиків ведення бізнесу в Росії. "Не думаю, що компанії захочуть заплямувати свою репутацію лише заради хороших торгових можливостей, особливо якщо санкції все ще діють, якщо не з боку США, то з боку Євросоюзу", — каже Верона.

"Більшість почекає, поки не переконається, що ризик подальшого спалаху війни мінімальний", — додав Вефер.

Союзники Трампа вже готові

Це не означає, що жоден американський інвестор не буде зацікавлений. Деякі бізнесмени, пов'язані з Трампом, вже роблять кроки. Згідно з Wall Street Journal, щонайменше двоє союзників Трампа ведуть переговори про інвестиції в Росію.

Джентрі Біч, друг Дональда Трампа-молодшого, обговорює купівлю частки в російському газовому проєкті в Арктиці. Стівен П. Лінч, донор Трампа з довгою історією інвестування в Росію, намагається придбати російський трубопровід "Північний потік-2".

Для Кремля такі зв'язки можуть бути знайомими — власна економіка Росії домінується бізнесменами з особистими зв'язками з Путіном. І хоча інші американські компанії можуть не отримати прихильності Кремля, Москва, ймовірно, захищатиме інвесторів, пов'язаних з Трампом, від хижацьких російських бізнес-партнерів, каже Верона. Це робить мирну угоду потенційно прибутковою саме для них.

Хибна формула миру

Експерти одностайні: ставка на те, що торгівля стане запобіжником новій війні, є стратегічною помилкою. Економічні зв'язки не змінюють фундаментальних геополітичних пріоритетів авторитарних режимів. Історія неодноразово це підтверджувала.

Справжня безпека вимагає не торгових угод, а надійних політичних гарантій, міжнародних механізмів стримування та чіткого розуміння червоних ліній. Без цього будь-які інвестиції ризикують стати заручниками наступного витка кремлівської агресії.

Раніше повідомлялося, що американські нафтові гіганти та наближені до президента США Дональда Трампа інвестори ще з минулого року ведуть таємні переговори про покупку російських ресурсів. Відбувається це як підготовка до реалізації російсько-американського «мирного плану», де санкції можуть послабшати, а активи — перейти в руки Трампівських союзників.

Політика