«Тіньовий флот» уже не в тіні, але досі уникає покарання. Як виграти партію в морський бій

09 лютого 2026 р. 08:52

09 лютого 2026 р. 08:52

Бюджетний дефіцит Росії 2025 року сягнув 72 млрд дол. — номінально найвищого рівня з 2009 року. В грудні ціна на нафту марки Urals просіла до 39 дол. за барель на умовах FOB, а подекуди і нижче. Важливу роль у цьому відіграла системна робота міжнародної спільноти проти «тіньового флоту» РФ. Наразі цей флот налічує близько 1423 танкерів, 921 з яких під санкціями ЄС, США та Великої Британії.

Протидія «тіньовому флоту» 2026 року перетворюється на окрему галузь безпеки. Це вже не історія про обхід санкцій на рівні окремих рейсів. Це інфраструктура, яка генерує готівку для російського режиму, створює ризики аварій у прибережних водах, розхитує міжнародне морське право, тренує держави на гібридних операціях у «сірій зоні». 2026 року «тіньовий флот» працює як сервіс для диктаторів: старі танкери, непрозоре володіння, формальні документи, підставні оператори, підміна прапорів, сліпі зони в трекінгу (вимкнення AIS), мережа посередників у страхуванні, екіпажах, ремонті. Система живе за простим принципом: контроль розмитий, відповідальність розмазана, швидкість маневру вища за швидкість державної реакції. Саме тому політика протидії має починатися не з протидії суднам, а з правових механізмів.

Ключова вразливість сидить у механіці прапорів: зручності та швидких підмінах прапора. Судно, яке потрапило в зону ризику через порушення санкцій, здатне змінити юрисдикцію реєстрації за лічені дні, отримати новий прапор і знову увійти в легальне поле. Ринок реєстрації суден працює фрагментовано, стандарти належної перевірки різні, перевірка бенефіціарів часто символічна, верифікація страхового покриття формальна. Приватні оператори реєстрів додають ще один шар непрозорості, особливо коли сервіс фізично працює поза територією держави прапора. У підсумку формується регуляторний обмін: один реєстр викидає проблемне судно, інший реєстр підбирає його без зайвих запитань.

Ключове питання 2026 року полягає в переході від ситуативних заходів до системної профілактики. Спостереження, санкційні списки, посилення портового контролю, військово-морський моніторинг дають ефект, проте ефект короткий у часі, коли реєстраційна прогалина лишається відкритою. В аналітичних групах Євросоюзу вже є готовий каркас, який здатен перетворити реєстри прапора на предмет регулярної перевірки з наслідками для репутації та доступу до фінансових ринків. Ключова пропозиція зводиться до простого управлінського ходу: включити якість нагляду над судновими реєстрами в рамку взаємних оцінок FATF — Financial Action Task Force (G7), де вимірюється спроможність держави виконувати цільові фінансові санкції, у тому числі щодо фінансування розповсюдження зброї масового ураження. Ця рамка працює через публічну експозицію дефіцитів, тиск репутаційних ризиків, зростання вартості фінансових операцій для «сірого» середовища.

Механіка застосування виглядає прагматично. Держава прапора отримує чіткий перелік мінімальних обов’язкових процедур ще на етапі реєстрації: перевірка бенефіціарного власника, скринінг санкційних ризиків, верифікація страхового покриття, перевірка історії судна, контроль за роботою приватного оператора реєстру. Паралельно запускається нормальна відповідальність держави, на території якої працює приватний оператор реєстру для інших країн. Для 2026 року це критично, бо «тіньовий флот» зростає на сервісних «прокладках», а не на прапорі як такому. У цій логіці контроль зміщується вгору по ланцюгу, тиск падає на юрисдикції, які монетизують реєстрацію без нагляду.

Європейський контур протидії у 2026 році тримається на трьох інструментах: портовий контроль, обов’язкове звітування, правозастосування в своїх водах. Модель добровільного страхового звітування, яку просували північноєвропейські партнери, дала політичний сигнал ринку: доступ до портів і проток стає платним за прозорість. На рівні ЄС посилюються режими моніторингу суден і вимоги до звітності, що підвищує ймовірність перевірок за маркерними ознаками: розриви AIS, аномальні маршрути, підозрілі STS-перевалки, непрозорі дані про прапор і реєстрацію.

Ціна питання добре читається на кейсах затримання. Франція у січні 2026 року перехопила танкер GRINCH , який підозрюють у належності до російського «тіньового флоту», з ознаками проблем із прапором і документами. Судно доставили до порту Marseille-Fos для розслідування. Цей епізод показує, що правозастосування починається з банального питання легітимності прапора і реєстру, далі включаються кримінально-процесуальні механізми, перевірка документів, страхування, ланцюга власності. У паралельній площині США у січні 2026 року провели силову конфіскацію танкера Marinera та шести інших у північній Атлантиці в рамках кампанії проти «тіньового флоту» танкерів, які перевозять санкційні вантажі і маскують юрисдикцію та походження нафти. Для 2026 року важливий не конкретний прапор, важлива демонстрація спроможності держави розривати логістику через право, силу, фінанси.

«Тіньовий флот» дедалі частіше починає вдаватися до використання фіктивних реєстрацій. Такі кейси дають правову шпарину для більш жорстких дій із боку прибережних держав через трактування судна як фактично бездержавного у практичному сенсі, з подальшими перевірками, затриманнями, обмеженнями на заходи в порти. Паралельно зростає сегмент фейкових страховиків, які виписують папірці без реального резерву, а отже, ризик розливу нафти і вартість ліквідації падають на прибережні бюджети. Цей блок легко б’ється політично, бо йдеться про гроші платників податків і екологічні збитки, а не тільки про геополітику.

У заяві уряду Великої Британії від 26 січня 2026 року, підписаній прибережними державами Балтійського та Північного морів разом з Ісландією, зафіксовано політичну рамку жорсткішого правозастосування на морі через стандарти навігаційної безпеки та вимоги міжнародного морського права. Текст прямо називає глушіння GNSS і маніпуляції AIS загрозами безпеці судноплавства, вимагає безперервної роботи AIS та LRIT, наявності чинної документації й страхового покриття, виконання ISM-коду, а також дисципліни в ship reporting systems, VTS і правилах STS-операцій з обов’язковими повідомленнями прибережним державам. Окремо підкреслено норму UNCLOS про рух під прапором лише однієї держави, з можливістю трактувати судна, що використовують кілька прапорів «за зручністю», як судна без національності, що відкриває для прибережних і портових держав ширший простір процедур перевірки та обмежень.

2026 року боротьба з «тіньовим флотом» входить у фазу «правової війни» на морі. Ефективність залежить від агрегування відкритих даних, мережевої аналітики власності, зіставлення маршрутів AIS із супутниковими знімками, викриття сервісних вузлів. Державам потрібна фабрика доказів: хто власник, хто страхує, хто сертифікує, хто ремонтує, хто фінансує, хто приймає в портах, хто дає прапор. «Тіньовий флот» тримається на послугах, які можна відрізати ліцензіями, кримінальними провадженнями, комплаєнсом банків, блокуванням страхових сервісів, конфіскаціями активів, арештами суден і відповідальністю для екіпажів.

Тут виникає жорсткий політичний ризик 2026 року: мілітаризація санкційного правозастосування на морі. Супровід танкерів військовими активами, демонстративні реакції на інспекції, спроби залякати прибережні держави перетворюють технічну історію реєстру на історію стримування. Саме тому стратегія через Financial Action Task Force виглядає найбільш масштабованою: вона зсуває фокус із перехоплення судна на морі на регуляторний і фінансовий ґрунт, зменшує потребу в силових епізодах, підвищує ціну «дешевого прапора» для держави і оператора.

Політика