Темна конячка Кремля: чому мирні перемовини у Женеві були приречені на провал

18 лютого 2026 р. 15:10

18 лютого 2026 р. 15:10

17-18 лютого в Женеві відбувся черговий мирно-перемовний раунд по лінії Україна-США-РФ. Про що вдалося домовитися делегаціям у Швейцарії, а які питання натомість і чому все ще залишаються у підвішеному стані, — з’ясовував Фокус .

Незадовго до початку зустрічі делегацій з Києва, Вашингтону та Москви у вівторок, 17 січня у швейцарській Женеві президент США озвучив несподівану заяву щодо мирного врегулювання. Зокрема, спілкуючись з журналістами на борту літака Air Force One, Дональд Трамп констатував: «Великі переговори. Це буде дуже просто».

При цьому нинішній очільник Білого дому чомусь акцентував, що саме Україні «краще швидко сісти за стіл переговорів», попри те, що Україна, на відміну від РФ, завжди та повсякчас не просто декларувала – практичними кроками підтверджувала зацікавленість у дипломатичному завершенні путінської «СВО». «Це все, що я їм (українській стороні – Фокус ) скажу», — підсумував натомість господар Овального кабінету.

Якою була мирно-перемовна прелюдія і фінал

Власне, якщо формулювати мовою пана Трампа, то «великі переговори» стартували 17 лютого о 15-й годині за Києвом. Про це розповів у соцмережах очільник української делегації, секретар Ради національної безпеки та оборони (РНБОУ) Рустем Умєров. «Дякуємо американській стороні за залученість і послідовну роботу в переговорному процесі. Вдячні Швейцарії за організацію та надані умови для проведення зустрічей», — додав він.

Окрім того, секретар Радбезу зазначив, що українська делегація має погоджені президентом Володимиром Зеленським «рамки роботи й чіткий мандат», що стосується безпекових, а також гуманітарних питань. «Працюємо конструктивно, зосереджено і без зайвих очікувань. Наше завдання – максимально просунути ті рішення, які можуть наблизити стійкий мир», — підсумував секретар РНБОУ.

В той час, як закриті тристоронні перемовини у Женеві тривали, британський The Economist, посилаючись на обізнані джерела, повідомив про те, що українська делегація начебто розділилася на два табори. Зокрема, зазначається про існування «крила» керівника Офісу президента (ОП) Кирила Буданова, яке виступає за швидку угоду, тоді як решта перемовників, орієнтованих на колишнього очільника ОП Андрія Єрмака висловлюються категорично проти такої дипломатичної гри. «Тобто одні мають на меті закінчити все якомога швидше, поки є вікно можливостей. Інші ж прагнуть зачекати, оскільки вірять в те, що для України згодом складеться більш вигідна позиція на перемовинах. Втім Зеленський, схоже, шукає компроміс між ними, водночас маючи й власні ідеї», — резюмувало видання.

Водночас в інтерв'ю Axios президент Володимир Зеленський розповів , що доручив українській перемовній делегації організувати зустріч на рівні лідерів України-США-РФ у Женеві. На переконання глави держави, найкращий спосіб досягти прориву в питанні територій — це особиста зустріч із очільником Кремля Путіним.

Натомість спецпосланець президента США Стів Віткофф, резюмуючи перемовний день 17 лютого у Женеві, сказав про «значний прогрес» щодо мирного врегулювання.

Про завершення перемовин 18 лютого першим у коментарі росЗМІ розповів очільник делегації РФ Володимир Мединський. Він підкреслив, не вдаючись при цьому до жодних деталей, що «переговори були важкими, але діловими». Нова зустріч щодо мирного врегулювання, додав представник Москви, відбудеться вже «найближчим часом».

Чому дводенні перемовини у Женеві оповиті туманом і що відбувалося за кулісами

Аналізуючи у розмові з Фокусом дводенні мирні перемовини у Женеві, політолог, експерт центру «Об’єднана Україна» Петро Олещук зауважив наступне: «Зверніть увагу на те, що на комунікаційному фініші Віткофф заявив про якийсь суттєвий прогрес. Прогрес в лапках насправді настільки суттєвий, що його не видно навіть в окулярах. Взагалі, у Віткоффа завжди все чудово і прекрасно. Я так розумію, що він, як професійний аферист у сфері нерухомості, намагається повсякчас «впарити» широкому загалу в цілому і Трампу зокрема продаж пустопорожньої дипломатичної недобудови».

На переконання експерта, наразі у мирно-перемовному кейсі , як були, так і залишаються серйозні проблеми: «Звісно, передусім йдеться про питання територій. Але, знаєте, росіяни навіть не намагаються це питання розглядати серйозно і перепризначення Мединського у якості очільника російської делегації – кричущий сигнал, який, на жаль, не в змозі впіймати радари Трампа. Цілком очевидно, що Мединського призначають не для досягнення результату, а для імітаційного «концерту» на замовлення одного глядача – президента США. Тобто, реально домовлятися Путін зараз не хоче. Але при цьому всі сторони розсипаються оцінками про перемовний прогрес, тощо. З української сторони, думаю, така лінія обумовлена гірким досвідом про те, що Трамп не любить, коли йому говорять правду, називаючи речі своїми іменами. Тому наразі домінує тактика солодкої брехні».

Дводенна перемовна погода у Женеві, вважає Петро Олещук, «була хмарною і не надто ввічливою». Водночас експерт резюмує: «Слід зважати на те, що Дональд Трамп, неначе маленька дитина, тупотить ніжкою і хоче аби йому подарували мирну угоду. І з огляду на, скажімо так, емоційну компоненту з боку президента США, Україна намагається поводити себе максимально обережно, аби, не дай Боже, не показати своєї неповаги до нього».

В будь-якому разі, акцентує політолог, якби Путін робив ставку на конкретний результат, «він послав би до Женеви точно не Мединського».

«З урахуванням того, що Путін доручив женевську перемовну місію найвидатнішому російському фахівцю з нічого – Мединському – результат цього всього перемовного марафону був завідомо очевидний», — підсумовує Петро Олещук, додаючи при цьому, що запалу Дональда Трампа щодо мирного врегулювання в Україні залишилося буквально на кілька місяців, не більше.

Які сигнали Трампу і чому насправді посилає Путін

У тому, що наразі будь-які оціночні судження щодо мирних перемовин у Женеві по лінії Україна-США-РФ являються жанром з категорії політичного фентезі переконаний політолог Олег Постернак. Зокрема, у розмові з Фокусом експерт акцентував: «На превеликий жаль, процес, який я називаю абу-дабсько-женевським , поки що навіть не став шаховою партією. Сторони до цієї стадії навіть не дійшли, оскільки прекрасно розуміють, що як тільки зануряться у реальну гру з узгодженням реальних позицій, доведеться вийти на суттєве зіткнення, яке закінчиться агонією та крахом усього мирного треку ».

Реальні, а не імітаційно-декораційні мирні перемовини, наголошує політолог, поки що навіть не розпочалися, а присутність у процесі Мединського є «залізним доказом» того, що Кремль робить ставку на шоу, а не на практичний результат.

Дводенні тристоронні зустрічі у Швейцарії Олег Постернак називає перемовною прелюдією, на яку дуже багато сподівань покладає саме американська сторона, намагаючись згладити гострі кути з одного боку і отримати бодай якийсь результат за будь-яку ціну – з іншої сторони. Якщо цією ціною, підкреслює політолог, стане готовність Києва до «сумнівних компромісів», і в Білому домі, і у Кремлі однаково розкорковуватимуть ігристе.

Загалом, вважає експерт, Путін, призначивши «на біс» Мединського у статусі очільника росделегації, принизив учасників перемовин, демонструючи нікчемність на безперспективність мирного процесу як такого. Якщо у мирно-перемовній історії і слід очікувати бодай якогось прориву, підсумовує Олег Постернак, то варто розуміти, що він відбудеться цілком і виключно за рахунок українських державних інтересів.

Політика