Меч, щит і міфи: що приховує "Батьківщина-мати" — хранителька головного Тризуба України

19 лютого 2026 р. 11:02

19 лютого 2026 р. 11:02

Сьогодні Україна відзначає День Державного Герба. У цей день Фокус розповідає про найбільший і найпомітніший Тризуб країни — той, що здіймається над Києвом на щиті "Батьківщини-матері". Ще кілька років тому там був радянський символ, тепер — український. Як змінювався монумент, скільки коштувала заміна герба і чому навколо сталевої леді досі не стихають суперечки.

19 лютого Україна відзначає День Державного Герба. Але один із найбільших гербів країни — не на документах і не на фасадах адмінбудівель. Він піднятий на висоту понад 90 метрів і видно його майже з будь-якої точки Києва. Після десятиліть із радянським символом на щиті "Батьківщини-матері" тепер — український Тризуб. Фокус розповідає, як змінювався цей монумент, які міфи його оточують і чому суперечки навколо нього не вщухають досі.

Як з'явилася "Батьківщина-мати" і як на щиті опинився герб СРСР

Монумент "Батьківщина-мати" відкрили у 1981 році на території Національного музею історії України у Другій світовій війні. Це одна з найвищих монументальних скульптур у Європі: 102 метри разом із постаментом, 62 метри — сама фігура; меч завдовжки 16 метрів, щит — приблизно 12–13 на 8 метрів.

Історія проєкту почалася ще у 1970-х: перші ескізи та задум пов'язують із радянським монументалістом Євгеном Вучетичем, а завершували й реалізовували проєкт уже під керівництвом українського скульптора Василя Бородая.

У конструкції монумента багато "науки й заводу": методи зварювання для такого масштабу, зокрема, пов'язують із напрацюваннями Інституту електрозварювання ім. Є. Патона — загалом під час монтажу виконували десятки кілометрів зварювальних швів.

Чому саме герб СРСР опинився на щиті? Бо монумент задумувався і будувався як елемент радянського меморіалу про Другу світову війну — у системі символів, де "правильний" знак на щиті не обговорювався. Це й стало головною причиною, чому після 1991 року в Україні десятиліттями співіснували незалежність і радянський герб на найбільшій київській скульптурі.

Як важко міняли герб на Тризуб — технологія, гроші та скандали

У 2022 році в "Дії" проводили опитування щодо заміни радянського герба на український — більшість учасників висловилася "за".

У 2023-му ДІАМ видала дозвіл на роботи, і стартувала практична частина — демонтаж радянської емблеми та монтаж Тризуба.

На рівні "картинки" здається, що достатньо "зняти одне і прикрутити інше". Насправді це висотні роботи на об'єкті великої площі, з вітровими навантаженнями, металом, який роками працює в середовищі вологи й температурних перепадів, та жорсткими вимогами до кріплення. Паралельно треба не "посадити" щит, не пошкодити конструкцію і витримати геометрію, аби герб читався здалеку.

Складність підкреслювала і дискусія довкола матеріалу: спершу в публічних заявах фігурували різні варіанти сталі, згодом Мінкульт повідомляв про перехід на європейський метал через нібито невідповідність техвимогам однієї з партій.

У липні 2023 тодішній очільник Мінкульту Олександр Ткаченко публічно називав загальну вартість робіт близько 28 млн грн і наголошував, що бюджетні кошти не залучаються, а фінансування — донорське/меценатське.

Окремо журналісти Forbes, розбираючи фінансовий бік проєкту, писали про проміжні суми контрактів (зокрема 22,9 млн грн як вартість укладених угод на певному етапі) та витрати на підготовчі роботи/дослідження, підкреслюючи: фінальна цифра стає зрозумілою після закриття актів виконаних робіт.

Ще одна важлива деталь: сам Музей війни публічно запускав збір на потреби за проєктно-кошторисною документацією (фігурувала цифра 20 млн грн як потреба для збору в межах їхньої комунікації).

Тобто "ціна Тризуба" — це не лише метал. Це інженерні рішення, демонтаж, висотні роботи, технагляд, логістика, тестування.

А скільки коштує "тримати Тризуб" — обслуговування і ризики

Тут є важливе уточнення: публічної "річної квитанції" саме за монумент і саме за Тризуб у відкритих джерелах зазвичай немає. Витрати музею проходять загальними бюджетними рядками або через окремі проєкти та закупівлі.

Втім, уже в перший рік після встановлення стало зрозуміло: обслуговування символу — це не формальність, а технічна реальність.

У 2024 році розгорілася публічна дискусія щодо якості зварних швів нового герба. У ЗМІ з'явилися повідомлення, що під час обстеження з використанням дронів фахівці Інституту електрозварювання ім. Євгена Патона зафіксували ознаки корозії на окремих з'єднаннях Тризуба . За словами представників інституту, причиною могли стати особливості монтажу та недостатній захист зварних швів від атмосферного впливу — навіть попри використання нержавної сталі. Йшлося не про аварійний стан, а про ризик поступового руйнування в разі відсутності додаткових захисних робіт.

У музеї підтверджували, що зверталися до Інституту Патона для технічного обстеження і надалі уклали договір на випробування виробу та усунення можливих дефектів. Тобто після гучного монтажу почалася менш публічна, але не менш важлива частина — контроль і доопрацювання.

Паралельно у системі державних закупівель Prozorro фіксувалися тендери на реставраційні роботи щодо монумента та об'єктів музейного комплексу. Зокрема, у жовтні 2023 року було оголошено тендер з очікуваною вартістю близько 18,16 млн грн на реставраційні роботи, пов'язані з монументом "Батьківщина-мати". Йдеться не про "миття щита", а про складні висотні та технічні роботи — фактично підтримку конструкції у безпечному стані.

І це окремо від приблизно 28 млн грн, які раніше називали як вартість заміни радянського герба на Тризуб (за заявами Мінкульту у 2023 році).

Тобто "ціна Тризуба" не закінчується на моменті його монтажу. Поставити новий символ — це лише половина історії. Друга половина — регулярні технічні огляди, моніторинг стану металу, контроль зварних швів, реакція на корозійні ризики та своєчасні ремонтні втручання.

Міфи про "Батьківщину-матір": що правда, а що — красива легенда

Меч вкоротили, бо Лавра попросила

Це одна з найпопулярніших київських легенд. Її зазвичай подають так: мовляв, духовенство наполягло, щоб символ війни не був вищим за символ віри — лаврську дзвіницю. Але більш переконливе пояснення — інженерне: під час випробувань врахували вітрові навантаження, і меч справді робили коротшим/перераховували геометрію, щоб конструкція була стійкішою.

Монумент "падає" або "нахиляється"

Ще одна з найживучіших київських легенд — що скульптура поступово нахиляється у бік Дніпра. Цю версію регулярно "реанімують" у соцмережах після сильного вітру або публікації фото з незвичного ракурсу.

Насправді ж конструкція проєктувалася з урахуванням значних вітрових навантажень. Усередині монумента — складний металевий каркас, а фундамент закладено на глибину близько 17–18 метрів. Фахівці неодноразово наголошували: допустимі коливання на висоті — нормальне явище для конструкції такого масштабу, і вони враховані інженерно. Ознак аварійного нахилу не фіксувалося.

Проте сама ідея, що 100-метрова жінка зі щитом може "впасти", психологічно працює сильніше за технічні звіти.

Всередині — бункер для партійної еліти

З 1980-х існує напівконспірологічна версія, що монумент має підземні ходи або навіть секретний бункер для радянського керівництва.

Фактично ж "Батьківщина-мати" — це порожниста металева конструкція з технічними рівнями, ліфтами та оглядовими майданчиками для обслуговування. Підземна частина — це інженерні приміщення музейного комплексу, а не автономний сховок. Жодних підтверджених даних про "секретні урядові кімнати" немає.

Але сам масштаб споруди живить уяву: якщо монумент такий гігантський, то, мабуть, і "таємниці" всередині мають бути не менші.

Обличчя — конкретна людина, і це точно відомо

Є кілька версій щодо прототипу обличчя: у публічному просторі згадують різних мисткинь та колег скульптора. Частина матеріалів наводить версію про Галину Кальченко, а інші — про інші можливі прототипи.

Що з цього випливає, що це радше міфологія навколо монументу, а не паспортний факт. І саме тому тема "хто був прототипом" так легко стає вірусною.

Нагадаємо, демонтаж радянського герба зі щита "Батьківщини-матері" було завершено 1 серпня .

Український герб розміром 4,5 на 7,5 метра та вагою 450 кілограмів на щит встановили 6 серпня .

Політика