Сніг узимку — вода навесні? Чи загрожують Україні паводки 2026 року

23 лютого 2026 р. 08:45

23 лютого 2026 р. 08:45

У воєнний час рятувальники ДСНС працюють у режимі постійної надзвичайної ситуації: ліквідовують наслідки ракетних ударів , гасять пожежі, розбирають завали . Але навесні до цих викликів додається ще один — вода. Вона приходить без попередження. Сніжна зима 2025/2026 років змушує замислитися про наслідки, які вона може з собою принести. Ситуацію ускладнюють втрата регулювальної функції Каховського водосховища , пошкодження гідроелектростанцій і припинення обміну гідрологічними даними з Росією та Білоруссю.

Чи означає це підвищену загрозу великої води — повеней і паводків — навесні 2026 року? Які регіони перебувають у зоні ризику і як готуватися до можливих природних загроз у стані війни? Про це розповідає заступник директора з наукової роботи Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАН України Юрій Набиванець.

Український гідрометеорологічний інститут ДСНС України та НАН України

— Юрію Богдановичу, чим паводок відрізняється від повені? Ці слова часто сприймають як синоніми.

— Варто розрізняти паводок і повінь (або водопілля). Основна різниця полягає в регулярності та причинах виникнення цих явищ.

Водопілля — це щорічне передбачуване явище, яке зазвичай відбувається навесні. Хоча останніми роками через зміну клімату воно не завжди настає з колишньою регулярністю. Характерна ознака водопілля — річки розливаються, виходять на заплаву, вода стоїть досить довго. Це повільний процес: вода поступово піднімається й так само поступово спадає.

Паводок — зовсім інша історія. Це нерегулярне, раптове критичне підвищення рівня води в річках. Воно може статися будь-коли — влітку після зливи, взимку під час стрімкої відлиги. Головна небезпека паводку — швидкість. Вода може піднятися за лічені години, а інколи й хвилини. Наприклад, на річці Боржава в Закарпатті рівень води може піднятися на два з половиною метри за кілька годин!

— Які регіони України найвразливіші?

— Найбільш паводконебезпечні регіони — гірські: басейни Дністра, Тиси, східні та західні схили Карпат. Нагадаю: 1998 року на Закарпатті за п’ять днів випало до 500 міліметрів опадів, було затоплено понад 100 населених пунктів, загинуло 17 людей, зруйновано близько 2500 будинків. 2008 року на заході України спостерігалася найсильніша повінь за 100 років. 2020-го — знову масштабна повінь, цього разу в Івано-Франківській області.

Басейн Дністра особливо проблемний — там фахівці виокремили понад 100 територій із високим ризиком затоплення загальною протяжністю близько 4300 кілометрів.

— А що з Дніпром? Чи загрожує велика вода Києву?

— Паводок на такій великій річці, як Дніпро, малоймовірний — це потужний водний об’єкт із розгалуженою мережею, вода розподіляється по великій площі. А от водопілля на Дніпрі цього року може бути. Це природне явище. Я пам’ятаю повінь 1970 року, коли вода виходила на вулиці на Русанівці, було затоплено підземні переходи та входи до метро на Гідропарку. Є фотографії повені 1931 року, коли повністю заливало Поділ — люди плавали вулицями на човнах.

— Як підрив Каховської ГЕС 2023 року вплинув на регулювання стоку Дніпра та ризики повеней?

— Це була не просто катастрофа — це штучна трагедія з непередбачуваними наслідками. Затопило понад 600 квадратних кілометрів території. Каховське водосховище втратило понад 72% води — це приблизно 14 мільярдів кубометрів. Площа водного дзеркала скоротилася більш як на 80%. По суті зараз там знову річка, як до будівництва водосховища.

Основна проблема — втрата регулювальної функції. Раніше водосховище могло приймати воду під час водопілля, тримати її, контролювати скидання. Тепер вода йде транзитом у Чорне море, й це створює додаткові ризики для територій, розташованих нижче за течією.

— Дніпро бере початок у Росії, тече через Білорусь. Чи є ризик, що ворог використає це як інструмент гібридної війни?

— На початку війни Україна денонсувала всі угоди про обмін гідрометеорологічною інформацією з Росією та Білоруссю. Раніше був регулярний обмін даними про рівні води, температуру, льодові явища, товщину снігу — це дуже спрощувало прогнозування. Зараз ми як країна, розташована нижче за течією, отримуємо вже факт — воду, що підходить. Звісно, є інші джерела інформації: супутники, міжнародні прогнози погоди, історичні бази даних. Але повної картини немає, і це погіршує ситуацію.

До того ж унаслідок російських ракетно-дронових атак пошкоджень зазнали всі великі ГЕС України. Втрата генеруючих потужностей ускладнює управління водосховищами — це правда. Але головне те, що не зруйновано греблі — їх дуже важко знищити ззовні.

— Як спеціалісти прогнозують паводки? Наскільки точними можуть бути такі прогнози?

— Головними показниками є товщина снігового покриву, запаси вологи в снігу, глибина промерзання ґрунту та, звісно, прогноз погоди. Український гідрометеорологічний центр регулярно оновлює ці дані, публікує гідрологічні попередження й прогноз на весняне водопілля 2026 року.

Проблема в тому, що дати точний прогноз на 10–20 днів наперед практично неможливо . А от достовірність прогнозу на три-п’ять днів становить 90–95%. У разі паводку цього часу може бути замало — його потрібно більше для належного реагування.

— Нинішня зима видалася сніжною, особливо в Карпатах. Це означає неминучу загрозу?

— Не обов’язково. Все залежить від характеру весни. Якщо танення буде поступовим — плюсова температура вдень, мінусова вночі — вода потроху стікатиме, рівні підвищуватимуться, але не катастрофічно. А от якщо раптом настане справжнє тепло — вдень +15, а вночі +7–8 градусів — тоді може бути погано. Вода піде лавиною. Не варто перебільшувати масштаби загрози, але й розслаблятися теж не можна.

— Хто відповідає за моніторинг гідрологічної ситуації та реагування на паводки й повені? І що можуть зробити самі громади?

— Основна відповідальність лежить на Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Гідрометеоцентр, який підпорядковується ДСНС, веде спостереження, збирає дані, готує прогнози. Діє Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки — вона організовує та координує заходи для запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них.

Але громади мають багато можливостей захистити себе, бо вони найближче до місця потенційної загрози й знають усі місцеві деталі. По-перше, треба стежити за станом малих річок і струмків. Був випадок у селі Великий Бичків на Закарпатті — невелику річку стрімко заповнила вода, і вона пішла через село під час зливи. Виявилося, що русло було захаращене сміттям і деревиною, а ворота, що регулювали стік у Тису, не працювали. Село затопило. Після того, як усе прочистили й розширили русло, проблема зникла.

По-друге, не можна дозволяти забудовувати заплави. Це здається очевидним, але люди продовжують зводити будинки в небезпечних місцях. По-третє, треба доглядати за захисними спорудами. Були випадки, коли селяни розбирали з дамб металеву сітку-рабицю на курники. А потім дивувалися, чому дамбу розмило під час повені.

— Чи є нові технологічні інструменти для боротьби з паводками?

— Одним із перспективних методів є використання дронів. Вони дають змогу швидко оцінити стан заплави, виявити незаконне будівництво, перевірити берегоукріплення. Особливо корисні дрони з геоприв’язкою — можна створювати точні карти загроз.

Наш інститут іще вісім років тому завершив роботу з упровадження положень Директиви ЄС 2007/60/ЄC про оцінку й управління ризиками затоплення. Вчені виокремили по всій Україні понад 200 територій із потенційною загрозою затоплення. Тільки вздовж Карпат таких близько 100.

— Що порадите людям, які живуть у зонах ризику?

— Правила прості. Стежити за прогнозами та попередженнями Гідрометцентру. Якщо живете в потенційно небезпечній зоні — мати план евакуації, знати, куди йти чи їхати в разі загрози. Не панікувати, але й не ігнорувати попереджень.

Варто пам’ятати: водна стихія відчутно дала про себе знати останніми роками і в Австрії, і в Австралії, і в Швейцарії, і в США — це глобальний виклик. Але якщо громади працюватимуть в унісон зі службами порятунку, а люди дослухатимуться до рекомендацій — неодмінно впораємося.

Нинішня весна може принести як звичайне водопілля, так і серйозні паводки. Багато залежить від погоди найближчими тижнями . Служби порятунку працюють і готуються — це справжні професіонали, які вміють долати будь-які виклики: вогонь, мороз, а в нашому випадку — ще й обстріли. Велика вода — чергове випробування. І ми його подолаємо.

Політика