Експерт назвав кроки, які дозволять обмежити зловживання при невідкладних обшуках

04 березня 2026 р. 19:52

04 березня 2026 р. 19:52

Невідкладний обшук сам по собі не є ні добром, ні злом це інструмент. Але в системі зі слабким судовим контролем будь-який інструмент ризикує перетворитися на засіб тиску. Керівник напряму «Правопорядок» Лабораторії законодавчих ініціатив Євген Крапивін у статті « Обшуки: пошук доказів чи інструмент тиску? » перелічує, які кроки можна зробити, які дозволять суттєво обмежити зловживання та інші негативні фактори.

Передусім, за його словами, необхідно внести зміни до законодавства, які б передбачали участь особи, у якої проводився обшук, під час його подальшої легалізації в суді. На таку необхідність вказав Європейський суд з прав людини у справі «Корнієць та інші проти України» 2025 року. Суд констатував неефективне розслідування скарг, необґрунтоване втручання в приватне життя та відсутність реальних засобів захисту.

“ЄСПЛ наголосив: невідкладний обшук — виняток, а не правило, і він має відповідати критеріям «відповідно до закону», «необхідності в демократичному суспільстві» та «пропорційності». Дотримання цих стандартів покращить процесуальний бік таких справ, але не усуне проблеми тиску повністю — її корінь не лише в процедурі, а й у мотивах і системі”, — пише аналітик.

Іншим напрямом, на думку Крипивіна, є звуження підстав для проведення невідкладних обшуків. Спроба такої реформи вже відбулася влітку 2025 року, проте через ризики для діяльності НАБУ та САП норми Кримінального процесуального кодексу швидко повернули до попередньої редакції. Наразі у парламенті готуються нові ініціативи, що мають на меті знайти баланс між ефективністю розслідування та захистом прав громадян.

Також експерт звернув увагу на те, що не менш важливою є зміна суспільного ставлення до презумпції невинуватості. Він зазначає, що обшук сам по собі не є доказом провини, це стосується і повідомлення про підозру, і реєстрації відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань.

“Проте в публічному просторі обшук часто сприймається як моральна сатисфакція, якщо йдеться про «корупціонерів», і як «зрада», коли слідчі дії проводять щодо журналістів чи військових. Така логіка емоцій не має нічого спільного з кримінальним процесом. Обшук — лише інструмент, а балансувати його застосування має суд”, — наголошує автор.

Крапивін додає, що для покращення ситуації необхідно також розв’язати проблему перевантаженості судів та посилити роль слідчих суддів у контролі за діями правоохоронців. Слідчі судді мають ретельніше оцінювати матеріали досудового розслідування, особливо у випадках невідкладних обшуків.

“Зрештою необхідно напрацювати чіткіші критерії невідкладності в судовій практиці та залучати Верховний суд до формування підходів щодо найсерйозніших втручань у права людини, зокрема у право на приватність. Такі кроки можуть змінити ситуацію: у слідчих буде менше бажання звертатися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на обшук без реального наміру відшукати докази, а невідкладні докази стануть радше винятком з правил, а не загальною практикою”, — констатує експерт.

Політика