Інтерв'ю з українською фотографкою Катериною Шутко: про роботу в США, міжнародні зйомки та відповідальність за репрезентацію культури

05 березня 2026 р. 14:48

05 березня 2026 р. 14:48

Катерина Шутко — українська fashion та portrait photographer, яка сьогодні працює в Нью-Йорку. Вона розпочала кар’єру у fashion-індустрії ще підлітком як професійна модель в Україні, згодом працювала в Індії, Туреччині та Китаї, співпрацювала з міжнародними агентствами та креативними командами, а її роботи публікувалися в Harper’s Bazaar Ukraine, Cosmopolitan Ukraine та GQ India. Переїхавши до США, Катерина побудувала нову кар’єру вже по інший бік камери, знімаючи fashion-редакційні проєкти, портрети та кампанії для моделей, акторів і брендів. Окремий напрям її роботи — міжнародні проєкти з участю українських креативних команд.

Робота в кількох країнах, зміна ролі з моделі на фотографку та побудова кар’єри в одному з найконкурентніших креативних середовищ світу сформували у Катерини чітке професійне бачення і власний підхід до зйомок. Ми поговорили з нею про досвід роботи в США, міжнародні проєкти, співпрацю з українськими креативними командами та відповідальність, яку вона відчуває, представляючи українську культуру за кордоном.

— Катерино, ви рано потрапили у професійну fashion-індустрію. Як цей досвід сформував вас як фотографку?

— Я почала працювати моделлю у 15 років, і це означало повне занурення в професійне середовище з дуже раннього віку. Зйомки, кастинги, дедлайни, робота з різними командами та культурами швидко навчили мене дисципліни й відповідальності. Я бачила, як будується кадр, як працює світло, як формується візуальна мова зйомки, і при цьому постійно перебувала всередині процесу.

Цей досвід дав мені глибоке розуміння того, як почувається людина в кадрі. Я добре відчуваю емоційні стани моделей, розумію напругу, невпевненість або втому, з якими вони можуть стикатися під час зйомки. Це дозволяє мені вибудовувати роботу так, щоб людина почувалася захищено і зосередженою на результаті.

— Ви працювали в кількох країнах ще до переїзду в США. Що дала вам ця міжнародна мобільність?

— Робота в Індії, Туреччині та Китаї навчила мене адаптації. Кожен ринок має свої правила, темп і естетику. Десь більше уваги приділяють комерційності, десь — експерименту, десь дуже важливі ієрархії в команді. Я навчилася швидко знаходити спільну мову з людьми з різним бекграундом і працювати в умовах, які не завжди комфортні. Цей досвід дуже допоміг мені в Нью-Йорку, де конкуренція висока, а очікування — чіткі.

— Перехід від моделі до фотографки — доволі радикальний крок. Коли ви зрозуміли, що хочете змінити роль?

— Це сталося під час мого життя в Китаї. Я почала знімати для себе, без чіткого плану, просто щоб дослідити іншу сторону процесу. Дуже швидко я відчула, що за камерою мені комфортніше, що я можу краще контролювати результат і висловлювати власне бачення. З часом ці зйомки переросли в системну практику, з’явилися перші комерційні запити та співпраці, після чого рішення повністю перейти у фотографію здалось мені логічним продовженням кар’єри.

— Які навички ви вважаєте ключовими у своїй роботі сьогодні?

— Технічна сторона важлива, але не визначальна. Значно більше впливають комунікація і вміння вести проєкт від початку до фінального результату. Я працюю з концепцією, світлом, координую команду і відповідаю за підсумкову подачу матеріалу. Мій модельний бекграунд допомагає будувати довіру з людьми в кадрі й досягати потрібного результату без тиску, що особливо важливо у редакційних і комерційних зйомках.

— У вас фінансова освіта. Чи допомагає вона в креативній кар’єрі?

— Так, безумовно. Освіта в галузі фінансів дала мені розуміння бізнес-процесів, планування і відповідальності. Багато хто помилково вважає, що працюючи у творчій індустрії митець цілодобово занурений лише у творчість та пошук вищих смислів. Але насправді левову частку діяльності займають організаційні та адміністративні питання, які знайомі всім підприємцям. Тому вміння рахувати, планувати й приймати стратегічні рішення дуже допомагає в довгостроковій перспективі.

— Як ви будували кар’єру в Нью-Йорку вже як фотографка?

— Починати будь-яку кар’єру з нуля в Нью-Йорку це серйозний виклик. Тут не має значення, що ти робив раніше, якщо тебе не знають у локальному середовищі. Я багато працювала над портфоліо, знайомилася з креативними командами, знімала тестові проєкти і постійно вкладалася у власний розвиток. Адже тут не достатньо бути просто хорошим фотографом: від результату зйомки залежить чи отримає модель наступний контракт, які можливості запропонують актору агенти і як аудиторія сприйме роботу дизайнера.

Тому маючи за плечами досвід роботи з різними професійними запитами, мені вдалось зарекомендувати себе в індустрії. І поступово почали з’являтись замовлення редакційних зйомок, обкладинок, професійних портретів для моделей та акторів.

— У 2025 році ви взяли участь у виставці в Нью-Йорку з проєктом, пов’язаним з українською культурою. Як виникла ця ідея?

— Мене запросили взяти участь у виставці Echoes of Culture, яка проходила в галереї Monad у Нью-Йорку. Формат виставки передбачав роботу з власним культурним контекстом, але в професійному виставковому середовищі, орієнтованому на міжнародну аудиторію. На той момент я вже кілька років жила і працювала в США, тому хотілося зробити роботу, яка була б зрозумілою міжнародній аудиторії без додаткових пояснень, але при цьому залишалася чітко пов’язаною з Україною.

Я зібрала команду і запросила до співпраці український бренд BÚDZIKO. У проєкті брали участь дизайнерка та креативна директорка бренду, модель, стиліст, makeup та hair-спеціаліст — усі виключно українські фахівці.

Проєкт був побудований як редакційна серія, а не як комерційна кампанія. Основний акцент робився на конструкції образу, роботі з формою, світлом і тілом у кадрі. Колекція бренду була представлена без додаткових пояснень чи культурних підказок, і саме в такому вигляді стала частиною міжнародної виставки.

— Наскільки важливо для вас підкреслювати українське походження у міжнародному контексті?

— Для мене це органічно. Я не використовую свою ідентичність як інструмент, але й не приховую її. Українське походження сформувало мій характер, ставлення до роботи, здатність витримувати складні обставини. Коли я працюю з міжнародними клієнтами, вони бачать результат і професіоналізм, а вже потім дізнаються, звідки я. І це, на мою думку, найкраща форма репрезентації.

— Які професійні цілі ви ставите перед собою далі?

— У планах працювати з більшими міжнародними виданнями та брендами, реалізовувати масштабніші редакційні й рекламні кампанії та брати участь у проєктах з більш складною продакшн-структурою.

Окремий напрям, який я поступово розвиваю, — менторство та робота з молодими фахівцями, які лише починають свій шлях у fashion-індустрії. Я можу підказати як правильно оформити портфоліо, як спілкуватись з моделлю, як побороти власну невпевненість та синдром самозванця. Тільки так можна зберегти індустрію живою та завжди мати свіжі ідеї.

— Що для вас сьогодні означає фотографія?

— Для мене це спосіб працювати з людьми чесно і професійно. Я завжди прагну показати силу, впевненість і водночас людяність. Незалежно від того, де я працюю, я завжди несу з собою свій досвід, свою культуру і свою відповідальність за те, як виглядає результат.

Політика