Клопотенко і борщ для ЗСУ: яка реформа харчування насправді потрібна українській армії

06 березня 2026 р. 11:31

06 березня 2026 р. 11:31

Чи зможуть чудові рецепти від шеф-кухаря Клопотенка поліпшити харчування в українській армії? Громадський діяч Владислав Смірнов сумнівається в цьому, вважаючи, що запропонована владою програма не зачіпає ключові недоліки системи і більше схожа на піар.

КЛОПОТЕНКО І АРМІЙСЬКИЙ БОРЩ

3 березня 2026 року Міноборони через ДОТ запустило проєкт "Готуємо до бою" разом із ГО "Культ Фуд" Євгена Клопотенка. У публічному описі ініціативи йдеться про збірник рецептів, відеорецепти, навчання кухарів та уніфікацію підходів до приготування їжі. Окремо наголошувалося, що багато військових кухарів не мають профільної освіти, а чітко прописаних алгоритмів роботи бракує. Усе це може бути корисним. Але важливо називати речі своїми іменами: це не реформа постачання, не перезбірка логістики і не нова модель контролю постачальників. Це піарна кулінарна надбудова над уже наявною системою, яка не має нічого спільного з покращенням харчування воїнів, які харчуються поза столовими.

Проблема не в тому, що в армію покликали шефа. Проблема в тому, що суспільству це продають як частину "реформи харчування", хоча справжня реформа починається зовсім не з рецептурника. Вона починається з контракту, контролю якості, дисципліни постачальника, води, холодильного обладнання, складу, транспорту й довезення до підрозділу вчасно. Саме тому Міноборони у 2024–2025 роках займалося не кулінарною естетикою, а тотальними перевірками: від складів постачальників до організації харчування у військових частинах, які виконують бойові завдання. Рецепт може зробити кашу їстівнішою. Рецепт не має коліс, не проходить лабораторію і не закриває останні кілометри до ЛБЗ.

Саме офіційні дії МОУ показують масштаб проблеми. У вересні 2024 року відомство оголосило комплексну перевірку системи харчування на північному, східному та південному напрямках. Ще раніше, у серпні 2024-го, Міноборони повідомляло, що від початку року провело понад 99 тисяч лабораторних досліджень і не допустило до війська понад 2000 тонн неякісних і небезпечних продуктів; окремо лише в липні 2024 року було заблоковано 209,3 тонни такої продукції. Коли держава змушена відсікати тисячі тонн браку, це означає, що коренева проблема — не брак зіркового шефа в кадрі, а провали контролю, якості й виконання контрактів.

У 2025 році ця картина стала ще виразнішою. Для сухпайків Міноборони запровадило багаторівневу систему контролю: ветлабораторії для всіх складових, дегустацію страв, приймання партій комісіями в центрах забезпечення. Паралельно у березні стартувала нова система контролю харчового забезпечення, яка охоплювала не лише продукти, а й кухонне обладнання, холодильні системи та інфраструктуру. У червні МОУ залучило до перевірок Держпродспоживслужбу, а керівництво ДОТ прямо заявило, що особливу увагу довелося приділити групам, найбільш уразливим до маніпуляцій, насамперед молочній продукції; окремо анонсували й обов’язкові лабораторні тести для ковбас. Це вже не кулінарне шоу. Це офіційне визнання того, що система роками спотикалася об фальсифікат, брак і слабкий контроль.

У листопаді 2024 року МОУ пояснювало, що пілот діятиме у п’яти центральних областях — Київській, Вінницькій, Житомирській, Черкаській і Кіровоградській, тоді як у регіонах, де проходить лінія зіткнення, залишатиметься стара логістична модель, бо вона відпрацьована і зрозуміла ринку. А вже в липні 2025 року ДОТ звітував про результати пілоту в Києві та області: на старті понад 11% продуктів повертали через невідповідність якості. Так, далі ситуація покращувалася, і більше половини опитаних військових у цьому пілоті зауважували позитивні зміни. Але саме це й добиває офіційний оптимізм: навіть у порівняно контрольованій зоні нова модель зайшла через двозначний відсоток повернень, а прифронтові області взагалі лишалися на старій схемі. То де саме тут відповідь для піхоти біля ЛБЗ?

Саме тут і починається політичний сенс історії. Комунікаційна логіка влади читається дуже чітко. Офіційний сайт президента прямо пов’язує Клопотенка з реформою шкільного харчування першої леді: там згадано збірник рецептур від нього, навчальні курси, портал "Знаїмо", а за підсумками 2025 року — понад 2 млн дітей на безоплатному гарячому харчуванні, 355 перевірених проєктів модернізації харчоблоків і понад 320 млн грн запобіглих необґрунтованих витрат. Тобто влада вже має готовий бренд у сфері "їжі як реформи" і просто переносить його на армію. Політично це дуже вигідно: замість неприємної розмови про тиловий провал суспільству показують знайоме обличчя і знову продають історію про "оновлення через кулінарію".

Найнеприємніше для влади те, що цифри вперто не вписуються в цю красиву картинку. У листопаді 2025 року Рахункова палата повідомила про системні проблеми тилового забезпечення: понад 60% військовослужбовців докуповують спорядження власним коштом, більше половини незадоволені харчуванням, а 26% повідомили про нестачу пального в підрозділах. Одночасно теза про "тотальне засекречення" теж неточна: МОУ публічно оголошувало очікувані вартості харчових закупівель — понад 20 млрд грн на перше півріччя 2025 року, 22,5 млрд грн на друге і приблизно 37 млрд грн на 2026 рік, із посиланнями на Prozorro. Але це не означає, що все прозоро до кінця: на засіданні Рахункової палати 25 листопада 2025 року аудит тилових закупівель позначався як "для службового користування". Отже, чесна формула така: не "все засекретили", а "публічні суми не знімають питання до якості, контролю та результату".

Тому головна претензія до історії з Клопотенком не персональна, а системна. Освітній проєкт для кухарів може бути корисним. Збірник рецептів може десь покращити смак їжі у великих частинах або навчальних центрах. Але це не лікує фронтове харчування там, де воно реально ламається: на якості продукту, на підміні товарів, на складі, на воді, на транспортуванні, на зірваній доставці, на старій логістиці для прифронтових регіонів, на відсутності нормального буфера для піхоти.

Як і раніше, критичним вузлом системи залишається 50-кілометрова зона від ЛБЗ для забезпечення якісним, вчасним та гарантованим харчуванням. Там живе сухпайок, який змагається своєю вагою за БК та воду, яку треба довести дроном, автоматизованим наземним комплексом або транспортом… Доки фокус державної машини не зміститься з тилових комунікаційних кампаній на задоволення жорстких технологічних потреб піхоти (ударостійкі раціони, портативні очищувачі води, адаптована цифрова логістика), доти рівень невдоволення особового складу тиловим забезпеченням залишатиметься стабільно високим.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Політика