Міжнародний жіночий день: як СРСР перетворив 8 березня на "свято весни та квітів" і що це означає сьогодні

08 березня 2026 р. 12:59

08 березня 2026 р. 12:59

В Україні 8 березня відзначають як Міжнародний день боротьби за права жінок, яке досі має асоціації як "день весни та краси", що дуже звужує його первинне значення. Фокус розбирався, як свято видозмінювалося за понад 115 років на різних теренах і чому в Україні досі триває дискусія щодо цієї дати.

Міжнародний день боротьби за права жінок пройшов тривалий шлях, зазнаючи цілої низки змін — від захисту прав і свобод до ідеологічного інструменту в руках влади. Відкрита дискусія в Україні за останні роки щодо доцільності та свята лише набирає обертів, а тому актуальність про те, яким має бути День прав жінок, стає все більшою. Як боротьба за права жінок, ідеологічний інструмент у СРСР, втрата первинного значення свята та сучасна дискусія привели Міжнародний день боротьби за права жінок до переосмислення ключової суті свята — у матеріалі Фокуса .

Від витоків до становлення

Наразі серед фахівців з фемінізму та історії жіночого руху є консенсус, що перші виступи жінок як знаменитий "марш пустих кастрюль" та діяльність суфражисток стали відправними точками в актуалізації щодо боротьби за власні права. Ухвалене рішення в 1910 році на Міжнародній конференції соціалістичних жінок у Копенгагені за пропозицією соціалістки Клари Цеткін стало поворотним моментом в історії.

З того часу кожне 8 березня було часом активних мітингів і виступів жінок за свої права. Головними з закликів тогочасних жінок були захист прав працівниць, фіксований робочий день, право на материнство, соціальні гарантії та право голосу, яке в Європі до початку Першої світової війни було доступне лише чоловікам.

"Велика війна" призвела до фактичного перелому та встановлення свята як одного з ключових щодо питання емансипації в Європі та США. З моменту набуття святом соціальної важливості, діячі та діячки лівого крила (марксисти, комуністи, соціалісти та російські більшовики з меншовиками тощо) різних країн активніше просували в порядку денному питання прав жінок.

Особливого значення це свято набуло на теренах СРСР, де до активного впровадження свята доклали руку Олександра Колонтай та Інеса Арман — найближчі сподвижниці лідера "більшовиків" Володимира Леніна. Та саме свято зазнало серйозних змін, а з часом — утратило первинне значення.

Як СРСР "змінив" Міжнародний жіночий день: від ідеології до підміни сенсів

З початку 1920-х, Міжнародний жіночий день набув статусу державного свята в СРСР. За час свого існування воно змінило не тільки соціальну, але й ідеологічну "начинку". Влада активно використовувала це свято для досягнення власних цілей — так "дух свободи" 20-хх років з емансипацією та правами швидко змінився образом жінки-ударниці, яка працює "на благо Батьківщини".

Радянська влада безапеляційно експлуатувала свято, використовуючи його на противагу західним країнам у питаннях емансипації. Хоча попри свою важливість, протягом майже 40 років воно не було державним аж до 1965 року, коли нарешті стало вихідним днем.

Після тривалого "звуження" суті свята до ідеологічного інструменту протягом 1920-1960-х років, з початку 1970-х СРСР почав надавати цьому дню нового сенсу. Акцент від захисту прав жінок поступово почав зсуватися в бік "дня свята та краси", активного залучення яскравих образів через квіти, концерти та сімейні застілля.

Та за фасадом "свята" проглядалася друга сторона реальності: ганебна практика податку на бездітність, повне та фактичне витіснення політичного питання з цього свята та підміна понять у питання боротьби жінок за свої права. У такому стані Міжнародний жіночий день дійшов до наших часів, допоки не виникло питання переосмислення цього свята.

День боротьби за права жінок: дискусія в Україні набирає обертів

В той же час, допоки в СРСР День боротьби за право жінок перетворили на карикатуру, на Заході важливість емансипації залишається однією з головних тем суспільств. Після 1977 року, коли ООН визнала 8 березня як Міжнародний жіночий день, головними "китами" цієї дати є активна політична позиція щодо захисту прав, свобод і можливостей жінок.

Відхід від радянської та пострадянської практик після 30 років Незалежності України порушив серйозне питання про те, яким нині в Україні має бути це свято. Наразі опоненти та прихильники поділилися на кілька таборів — ті, хто хочуть лишити свято, яким воно є; ті, хто хочуть повернутися до первинних витоків свята; ті хто пропонують скасувати цю дату та перенести її на інше число.

Попри те, що палка суперечка між сторонами триває досі, очевидним є той факт, що запит на "нові сенси" Міжнародного дня боротьби за права жінок справді існує в українському суспільстві. Активний омбін думками говорить, що українське суспільство готове до дискусій, пошуків сенсів і трансформацій за західними прикладами.

Раніше Фокус розповідав про те, скільки українців святкують 8 березня . За даними 2025 року, число прихильників святкування 8 березня побільшало на 2%, однак загалом з 2017 року їхня кількість скоротилася більш ніж удвічі.

Згодом стало відомо, що в Раді роглянуть законопроєкт щодо Міжнародного жіночого дня . Авторами законопроєкту вказано депутата від партії "Слуга народу" Руслана Тістика та Оксану Савчук ("Свобода").

Політика