Тетяна Кібкало: шлях майстра від ательє до міжнародного журі

09 березня 2026 р. 14:41

09 березня 2026 р. 14:41

У світі високої весільної та сценічної моди час відсіває випадкових і залишає тих, хто працює на рівні професії, а не тренду.

Тетяна Кібкало — майстер-кравець, закрійник і дизайнер з більш ніж двадцятирічним досвідом, чиє ім'я пов'язане з кутюрною ручною роботою, конкурсною експертизою і формуванням професійних стандартів. Пройшовши шлях від провідних салонів України до міжнародних ринків і суддівства профільних конкурсів, вона сьогодні говорить про моду як про систему цінностей, а не тільки візуальне мистецтво.

Тетяно, що для вас сьогодні важливіше: створювати сукні чи формувати професійне середовище навколо себе?

— Ці процеси неможливо розділити. Створюючи сукні, я формую власну планку якості, а беручи участь у конкурсах і суддівстві, транслюю її далі. З роками приходить розуміння, що твій досвід має вагу, і ти несеш відповідальність за те, які стандарти вважатимуться нормою в професії. Мені важливо, щоб індустрія розвивалася не за рахунок зовнішнього ефекту, а через глибоке розуміння ремесла. Тому я сприймаю свою роль ширше, ніж просто дизайнер.

Ви брали участь у конкурсах як автор і як експерт. Чим відрізняється погляд конкурсанта від погляду судді?

— Коли ти конкурсант, ти максимально занурений у власну ідею і часто емоційно прив'язаний до результату. Ти хочеш бути побаченим і визнаним. Суддівство ж вимагає дистанції та холодної голови, ти оцінюєш не людину, а рівень її професійної зрілості. Згодом я зрозуміла, що саме суддівський досвід дав мені більш об'єктивне сприйняття власної роботи. Ти починаєш заздалегідь бачити слабкі місця і не дозволяєш собі компромісів.

Які помилки ви найчастіше помічаєте в конкурсних роботах молодих дизайнерів?

— Найпоширеніша помилка, підміна майстерності декором. Багато хто намагається компенсувати слабкий крій великою кількістю прикрас, не розуміючи, що експерт завжди бачить конструкцію. Друга проблема — це відсутність ідеї: красива річ без сенсу швидко втрачає цінність. Я також часто бачу брак технічної бази. Конкурси дуже чітко показують, хто дійсно володіє ремеслом, а хто поки що тільки шукає себе.

Ви суворий суддя?

— Я справедливий суддя. Суворість — це не про жорсткість, а про повагу до професії. Якщо ми починаємо знижувати вимоги, ми обманюємо і учасників, і індустрію загалом. При цьому мені важливо, щоб критика була конструктивною. Я завжди намагаюся пояснювати, чому робота не дотягує до рівня, а не просто ставити оцінку.

Як міжнародний досвід вплинув на ваше сприйняття конкурсної моди?

— Міжнародна робота, особливо в Єгипті та США, навчила мене дивитися на моду системно. У Єгипті конкурсні та сценічні образи оцінюються через призму руху, енергетики, взаємодії з тілом. У США, через комерційну спроможність і масштабованість ідеї. Цей досвід дозволив мені об'єднати художній і практичний підхід. Сьогодні я дивлюся на конкурсну роботу не тільки як на арт-об'єкт, а й як на частину реальної індустрії.

Чи можна, на ваш погляд, виростити професіонала без участі в конкурсах?

— Можна, але це буде довший і закритий шлях. Конкурси дають прискорення, бо ти виходиш зі своєї зони комфорту і стикаєшся з незалежною оцінкою. Це іноді болісно, але вкрай корисно. Крім того, конкурсне середовище формує професійні зв'язки та вчить відповідальності за результат. Для мене це важливий етап становлення будь-якого серйозного дизайнера.

Як ви визначаєте рівень майстра сьогодні, поза титулами і нагородами?

— Рівень майстра завжди видно в деталях. У тому, як оброблений шов, як сидить виріб, як людина працює з клієнтом і термінами. Справжній професіонал не виправдовується і не шукає зовнішніх причин, він відповідає за результат. Титули можуть відчинити двері, але втриматися в професії можна тільки за рахунок якості. Саме це я завжди оцінюю і в собі, і в інших.

Яку роль ви бачите для себе в найближчі роки: дизайнера, експерта або судді?

— Я не розділяю ці ролі, вони доповнюють одна одну. Я продовжую створювати, тому що без практики експертність втрачає ґрунт. Але при цьому мені важливо брати участь у розвитку індустрії через суддівство, консультації, бізнес-процеси. Сьогодні я відчуваю, що мій шлях — це поєднання ремесла, досвіду і передачі знань. Це природний етап для майстра, який пройшов довгий професійний шлях.

Політика