WSJ: США та Іран очікували зовсім іншої війни, ніж та, що триває зараз

10 березня 2026 р. 04:08

10 березня 2026 р. 04:08

Війна США та Ізраїлю проти Ірану , яка вже триває другий тиждень, охопила щонайменше 12 країн, а її економічні й політичні наслідки відчуваються по всьому світу. Поки що жодна зі сторін не досягла своїх стратегічних цілей, і обидві заявляють, що здатні витримати конфлікт довше за противника, йдеться у матеріалі The Wall Street Journal.

Якщо конфлікт перетвориться на затяжну війну на виснаження, одним із головних вигодонабувачів може стати Росія, яка отримуватиме прибутки від різкого зростання цін на нафту і природний газ. Водночас західні економіки, держави Перської затоки і навіть Китай відчуватимуть дедалі більший економічний тиск.

Хоча війна перебуває ще на ранній стадії, обидві сторони, схоже, неправильно оцінили реакцію одна одної, що призвело до розширення конфлікту без очевидних шляхів швидкого виходу.

Президент США Дональд Трамп, який у понеділок говорив із президентом Росії Владіміром Путіним , заявив на пресконференції, що війна завершиться «дуже скоро». Водночас він додав, що США готові «піти ще далі». Того ж дня Іран випустив сотні безпілотників і ракет по цілях на Близькому Сході.

За словами американських посадовців, Трамп розраховував, що удар 28 лютого по керівництву Ірану, який включав ліквідацію верховного лідера країни аятоли Алі Хаменеї , або призведе до краху іранського режиму, або повторить сценарій Венесуели, коли більш прагматичні чиновники вирішили співпрацювати з Вашингтоном.

Однак жоден із цих сценаріїв поки що не реалізувався. Син Хаменеї, жорсткий консерватор Моджтаба Хаменеї, перебрав владу після смерті батька і пообіцяв помсту, а внутрішнього повстання проти Ісламської Республіки досі не виникло.

Попри масовані авіаудари, Іран зберіг можливість запускати балістичні ракети і безпілотники по американських базах на Близькому Сході, по Ізраїлю і, що особливо важливо, по головних містах союзників США в Перській затоці.

Крім того, Іран перекрив Ормузьку протоку — стратегічну морську артерію, через яку раніше проходило близько п’ятої частини світових поставок нафти і зрідженого природного газу.

Стратегія Ірану, яка передбачає масштабні атаки на аеропорти, готелі, енергетичні об’єкти, порти і центри обробки даних в Об’єднаних Арабських Еміратах, Бахрейні, Кувейті, Катарі та Саудівській Аравії, була спрямована на те, щоб паралізувати економіки цих держав і змусити їхніх лідерів тиснути на Трампа з вимогою припинити війну на умовах Тегерана.

Однак цього також не сталося. Країни Перської затоки продемонстрували неочікувану стійкість і замість капітуляції попередили про можливі удари у відповідь, тоді як їхні системи протиповітряної оборони збили більшість іранських ракет і безпілотників, запобігши катастрофічним наслідкам.

«Те, що завдає шкоди нам, також завдає шкоди іранцям, але їхня здатність витримувати тиск менша за нашу. Ми можемо впоратися, а вони — навряд чи», — сказав історик Кувейтського університету Бадер аль-Саїф.

З точки зору країн Перської затоки, поранений, але не переможений іранський режим був би найгіршим можливим результатом, оскільки він зберіг би здатність тероризувати такі міста, як Доха або Дубай, ударами безпілотників і продовжувати блокувати нафтові перевезення через Ормузьку протоку.

Адміністрація Трампа, зі свого боку, говорить про можливість рішучої перемоги.

«Ми не зупинимося, доки ворог не буде повністю і остаточно переможений», — заявив Трамп у понеділок.

Міністр оборони США Піт Гегсет висловився ще категоричніше.

«Це війна. Це конфлікт. Це доведення ворога до колін. Чи відбудеться церемонія капітуляції на площі в Тегерані — вирішувати їм», — сказав він в інтерв’ю CBS.

Якби іранський режим впав або принаймні погодився на співпрацю зі США за венесуельською моделлю, це значно зміцнило б глобальний вплив Вашингтона, а також його позиції щодо Китаю, який є одним із ключових покупців іранської нафти.

Однак поки що такий сценарій виглядає малоймовірним, зазначила експертка з Ірану Європейської ради з міжнародних відносин Еллі Геранмає.

«У війні з Іраном неможливо досягти швидкої і вирішальної перемоги, враховуючи його територіальні масштаби, військові можливості та інституційну структуру», — сказала вона.

За її словами, стратегія Ірану зараз полягає в тому, щоб показати Трампу і американцям, наскільки руйнівною ця війна є для економіки і як безпосередньо вона вплине на життя людей у США.

«Чим довше триває війна виснаження, тим довше Іран вважає, що може змушувати противника платити цю ціну», — сказала вона.

Затяжна війна, яка виснажуватиме військові запаси Заходу, відволікатиме увагу від України і робитиме російську нафту і газ незамінними для західних економік, може стати значним виграшем для Путіна, зазначила колишня радниця Центрального банку Росії Алєксандра Прокопенко , яка зараз працює у Центрі Карнегі «Росія — Євразія».

«Для Кремля було б вигідно, якби цей конфлікт тривав кілька місяців, адже це означало б високі ціни на нафту в осяжному майбутньому», — сказала вона.

Навіть якщо Трамп вирішить, що досяг достатнього результату після ліквідації Алі Хаменеї і знищення значної частини ракетного арсеналу Ірану, зовсім не очевидно, що іранський режим на чолі з Моджтабою Хаменеї, якщо він переживе можливі майбутні замахи, погодиться на припинення вогню.

Жорсткі політики, такі як спікер парламенту Мохаммад-Багер Галібаф, вже заявляли, що Іран не припинить атак, поки не будуть виконані його давні вимоги.

«Їхня логіка полягає в тому, що вони розрахували темп конфлікту і в найближчі дні США та Ізраїль можуть вичерпати запаси перехоплювачів, після чого Іран зможе завдати значно більшої шкоди союзникам США в регіоні, а тоді Трамп буде змушений просити про припинення вогню на їхніх умовах», — вважає Алі Ваез, керівник іранської програми організації International Crisis Group.

«Це певною мірою бажане мислення», — додав він, — « оскільки навіть якщо оборонні можливості США постраждають, у них все ще є значний наступальний потенціал, який може завдати Ірану набагато більшої шкоди».

Подальші атаки Ірану на держави Перської затоки можуть підштовхнути ці країни до прямої участі у війні на боці США.

«Іран веде небезпечний танець смерті, атакуючи майже всіх. Він намагається вдарити по самому хребту світової економіки», — сказав саудівський політичний аналітик Салман аль-Ансарі.

«Саудівська Аравія зараз робить усе можливе, щоб уникнути ескалації, тому що розуміє: якщо відповідь буде, то вона не буде обмеженою. Саудівська Аравія може опинитися на передовій боротьби з іранською агресією. Стриманість — це не слабкість».

Водночас приклад єменських хуситів, які атакували судноплавство в Червоному морі, показує, що для блокування важливих морських шляхів не потрібні надто складні технології.

Кількох безпілотників і протикорабельних ракет може бути достатньо, щоб надовго паралізувати міжнародні транспортні коридори, якщо США і союзники не наважаться на наземну операцію для захоплення іранських прибережних територій — що є надзвичайно ризикованим сценарієм.

«Якщо з Іраном неможливо укласти розумну угоду, приклад хуситів доводить, що навіть дуже слабка сторона може серйозно порушити роботу стратегічних проток», — сказав Сєргєй Вакуленк о, який до 2022 року очолював напрямок стратегії та інновацій у російській нафтовій компанії «Газпром нефть».

На думку експерта International Crisis Group Алі Ваеза, для Моджтаби Хаменеї, враховуючи, що практично вся його родина загинула, було б немислимо укладати угоду з Трампом.

Натомість він, імовірно, використає будь-яку паузу в бойових діях для спроб створити ядерну зброю.

«Навіть якщо гармати замовкнуть, це буде дуже потворна рівновага, і вона не буде стабільною», — підсумував Ваез.

Політика