Bloomberg: Трамп не розуміє свого ворога — це дає Ірану перевагу

10 березня 2026 р. 12:44

10 березня 2026 р. 12:44

Призначення Моджтаби Хаменеї верховним лідером Ірану було очікуваним з того дня, як його батько аятола Алі Хаменеї був ліквідований на початку військової операції США та Ізраїлю. Це стало неминучим у той момент, коли американський президент Дональд Трамп заявив, що молодший Хаменеї буде неприйнятним вибором для США. Непродумана вимога Трампа була лише черговим доказом того, що президент США глибоко не розуміє своїх супротивників у Тегерані, й нездатність Трампа зрозуміти свого ворога може загрожувати майбутньому світової економіки, пише у статті для Bloomberg оглядач Марк Чемпіон.

Важко уявити сценарій, за якого призначення Моджтаби Хаменеї виявиться хорошим результатом для нової війни на Близькому Сході або для іранців. Його обрання верховним лідером означає консолідацію режиму. Це робить будь-який перехід до менш конфронтаційного Ірану — не кажучи вже про світську демократію, ще менш імовірним, ніж раніше.

Моджтаба Хаменеї — прихильник жорсткої лінії, який має навіть тісніші зв'язки з Корпусом вартових ісламської революції, ніж були в його батька. Як і його попередник, так і Корпус вартових ісламської революції, вибудували величезні “бізнес-імперії”, і Моджтаба був одним з головних бенефіціарів, створивши за рахунок отриманих доходів “величезний портфель” нерухомості за кордоном. Отже, зв'язок між ідеологічною згуртованістю, військовою силою та фінансовим контролем, який був основою безжальної стійкості режиму, залишається незмінним.

Якщо ж вірити Трампу, то все вже вирішено, залишилося тільки оголосити про це.

“Знаєте, Іран мав бути великою потужною країною, але ми їх добряче провчили …Я не знаю, коли вони здадуться. Вони мали б здатися два дні тому, правда? Але у них нічого не залишилося”, — сказав він у понеділок, 9 березня.

Щоб “виграти” цю війну, іранському режиму тепер потрібно просто вижити. А для цього його представники повинні триматися разом, що, здається, вони і роблять. Їхня стратегія на цей момент очевидна: пережити операції Трампа, завдаючи болю союзникам США і світовим енергетичним ринкам. І з точки зору режиму, Іран все ще може виграти.

Важко спрогнозувати, чи зможуть Корпус вартових ісламської революції та інші інституції Ісламської Республіки витримати надзвичайні рівні покарання, які застосовують американські та ізраїльські сили, і все одно бути здатними давати відсіч, придушувати внутрішню опозицію і керувати країною, якщо війна триватиме тижні або місяці. Також не ясно, чи вдасться Моджтабі Хаменеї вижити, зважаючи на те, як Ізраїль полює на політичних і безпекових лідерів Ірану. Але очевидно, що Трамп не зрозумів правил гри режиму.

Забезпечення приходу до влади нового верховного лідера, проти якого виступав Трамп, було лише одним із доказів цього. Інший доказ надав спецпредставник Трампа Стів Віткофф за тиждень до початку військової операції. Віткофф сказав, що Трамп дивувався, чому іранці не поступилися його вимогам, побачивши весь масштаб вогневої сили, яку США накопичили для нападу. У понеділок Трамп знову здавався здивованим, що Іран ще не поступився.

Трамп багато знає про важелі впливу. Він все життя оцінював, коли у нього було достатньо важелів, щоб “перемогти” в діловій угоді, коли на кону стоять гроші або майно, — це, ймовірно, все, що йому потрібно було знати. Але війна — це інше, у змаганнях між державами важелі впливу можуть бути асиметричними.

Неправильне уявлення Трампа можна простежити аж до сумнозвісної суперечки з президентом України Володимиром Зеленським у Білому домі, коли американський лідер постійно повторював, що Україна не має жодних козирів у війні з Росією. Це та сама країна, яка роками продовжує протистояти повномасштабному вторгненню значно сильнішого супротивника. Очевидно, що Україна має козирі. Насправді, Трамп зараз просить Зеленського надати деякі з цих “козирів”, щоб допомогти збивати іранські дрони в Перській затоці.

Нинішній президент США далеко не перший, хто припустився такої помилки. Інші робили це у В'єтнамі, Афганістані та Іраку. ХАМАС залишається на своїх позиціях і озброєним у Газі, попри всю жорстокість і військову міць Ізраїлю. Російський диктатор Владімір Путін припустився такої ж помилки в епічному масштабі, коли у 2022 році наказав почати повномасштабне вторгнення в Україну, відправивши свої війська захоплювати Київ і забезпечивши їх при цьому провіантом лише на тиждень і парадними мундирами.

Асиметрія — це урок, який іранці засвоїли на власному гіркому досвіді під час війни 1980-1988 років з Іраком, на той час підтримуваним США. Цей конфлікт закінчився патовою ситуацією, попри те, що Іран мав майже трикратну перевагу в чисельності населення. Все, що стосується розвитку сил безпеки Ісламської Республіки з того часу, базується на висновку, що вона ніколи більше не повинна вести таку конвенційну війну.

Це одна з причин, чому ресурси витрачаються на Корпус вартових ісламської революції та її елітні підрозділи “Кудс”, а не на регулярну армію, відому як “Артеш”. Так само, як і на створення арсеналу ракет, а не на повітряні сили, які могли б конкурувати з американськими чи ізраїльськими. Сюди ж і масштабне виробництво ударних дронів, вибір на користь будівництва невеликих швидкісних катерів як морської ударної сили, розвиток і озброєння союзних угруповань по всьому регіону в межах так званої стратегії “передової оборони”, а також створення сплячих осередків по всьому світу.

Іншими словами, Іран готувався до цієї боротьби з 1988 року. Він очікував, що його перевершать у повітрі. Він очікував ударів з метою ліквідації керівництва, підготувавши плани щодо наступництва та децентралізації. Такий режим навряд чи розвалиться. Він готовий до тривалої війни.

Трамп повинен вирішити, чи готовий він сам до цього. Чи витримає президент США інфляційний вплив зростання цін на нафту протягом місяців, якщо це буде необхідно? Або гнів союзників з Перської затоки, коли іранські дрони руйнуватимуть їхню енергетичну й туристичну інфраструктуру? Або виснаження запасів критично важливих боєприпасів, що може на кілька років обмежити можливості США у сфері безпеки? Якщо відповідь “ні”, то саме зараз час оголосити “перемогу” і знайти вихід із ситуації, зазначає оглядач.

Можливо, саме це Трамп і робив у понеділок, хвалившись і натякаючи, що війна наближається до кінця. Але він також сказав, що США не відступлять, “поки ворог не буде повністю й остаточно розгромлений”. А це може зайняти деякий час.

Якщо Трамп дійсно готовий зробити все, що потрібно, щоб знищити іранський режим, йому потрібно краще пізнати свого ворога.

Операція США та Ізраїлю проти Ірану переросла у повномасштабний регіональний конфлікт, який охопив більше десятка країн. Трамп, на тлі посилення економічного та політичного тиску, заявляв, що війна закінчиться “дуже скоро” , не вказуючи при цьому конкретних термінів. WSJ писало, що радники Трампа в приватному порядку закликають шукати “план виходу” з війни з Іраном, побоюючись політичного удару.

Політика