Різанина бензопилами на перевалі Шурдин

16 березня 2026 р. 08:43

16 березня 2026 р. 08:43

Виробничі карти лісовпорядкування стали інструментом захоплення лісівниками і обласними військовими адміністраціями комунальних і приватних угідь. Причому за участі прокуратури.

Типова картина реформи децентралізації влади. Не тільки на Буковині.

Іде суд. У відповідача, Кам’янецької сільської ради, на руках — усі обумовлені законом документи на право володіти земельними ділянками.

Перед тим сільська рада нової об’єднаної територіальної громади провела інвентаризацію земель. Виявила білі плями. Написала листи в обласну адміністрацію, лісівникам, земельникам, чиє це може бути безгоспне майно. Усі промовчали (зафіксовано в матеріалах суду).

Тоді колегіальними рішеннями депутатського корпусу, коштом місцевого бюджету сільрада виготовила технічну документацію, впорядкувала межі. Спеціалісти Держгеокадастру нарешті змогли присвоїти ділянкам кадастрові номери, визначити цільове призначення і занести відомості про них в електронний земельний реєстр країни як повноцінні об’єкти речового права. А юристи, не маючи жодних підстав відмовити громаді, вписали її в Держреєстр речових прав власником новосформованих комунальних ділянок, зокрема відповідно до пункту 24 перехідних положень Земельного кодексу України.

Аж тут приходять лісівники Подільського лісового офісу ДП «Ліси України» і чиновники Чернівецької ОВА із судовим позовом і заявляють: забирайтеся геть, земля наша!

«Тобто ділянки знаходяться на території громади і навіть у межах населених пунктів. Ви вважаєте їх своїми, але при цьому вирішили, що можна з ними не робити ніяких юридичних дій, не реєструвати речового права і навіть не відповідати на листи сільських депутатів, які хочуть упорядкувати земельні питання, — звернувся до позивачів голова Господарського суду Чернівецької області Олег Проскурняк, який веде справу №926/2529/25. — Які документи підтверджують, що спірна земля справді ваша?».

«Наявні у ДП «Ліси України» матеріали лісовпорядкування», — не кліпнувши оком, відповів юрисконсульт управління агропромислового розвитку обласної військової адміністрації Василь Решетник, замовчуючи, що матеріали, на які він посилається, належали давно ліквідованому Глибоцькому держспецлісгоспу АПК.

Безлад у кадастрі — безкарний доступ до чужих земель і лісу

Навряд чи обласному чиновнику з юридичним дипломом не відомо, що законодавство не визнає накреслених гуашшю суто галузевих планшетів ( див. документ 1 ) з описом деревостанів у лісових кварталах документом, що формує земельні ділянки як об’єкт речового права.

«Матеріали лісовпорядкування ніколи не були прирівняні навіть до документації землеустрою, яка єдина дозволяє занести ділянки в земельний кадастр», — пояснював керівникам місцевого самоврядування заступник голови Держгеокадастру Ігор Кирилюк на нещодавньому засіданні Всеукраїнської асоціації громад, якраз присвяченому розв’язанню системних лісових проблем, серед яких чи не основна — неупорядковані лісівниками угіддя.

Бо хаос у кадастрі — це для громад безлад з містобудівною документацією, проблеми із залученням інвесторів, стягненням до місцевого бюджету земельного податку, який обраховують саме зі сформованих земельних ділянок, а не з територій «від цього дуба до тієї смереки».

Однак лісівники зовсім не поспішають «світитися» в єдиній державній геоінформаційній системі країни, що є обов’язковим для всіх землекористувачів і землевласників.

У них є юридична «галявина», де вони комфортно сидять уже понад 30 років. Усупереч загальним засадам земельного та цивільного законодавства, Лісовий кодекс у пункті 5 прикінцевих положень дозволяє лісогосподарським підприємствам до моменту державної реєстрації права підтверджувати статус постійного користувача отими лісовими картами.

Проте жодний закон не звільнив лісгоспи і обласні військові/державні адміністрації як землевласника від обов’язку зафіксувати земельні ділянки, призначені для ведення лісового господарства, в Державному земельному кадастрі з обов’язковою прив’язкою до державної геодезичної мережі.

Не випадково галузеві спеціалісти, що входять у робочу групу при Держлісагентстві з напрацювання змін до Лісового кодексу, пропонують передусім забрати отой пункт 5 прикінцевих положень.

«Лісові карти не можна віднести до правовстановлюючих документів, — зазначають професори Львівського національного лісотехнічного університету Іон Дубовіч та Ігор Соловій, які входять до робочої групи. — Лісовпорядні матеріали не підлягають державній реєстрації, не мають уніфікованої форми, нерідко є застарілими і не узгоджуються з даними Державного земельного кадастру. Це створює підґрунтя для численних земельних конфліктів, порушує права суміжних землевласників і користувачів, зокрема у спорах за участю органів прокуратури, а також відкриває можливості маніпулювати межами земельних ділянок».

Чому, питається, лісівники затято ігнорують вимоги законів і не встановлюють чітких кордонів своїх угідь?

Навіщо вносить хаос у Державний земельний кадастр галузевий монополіст ДП «Ліси України» (ДПЛУ), який з ліквідацією 156 держлісгоспів став одноосібним користувачем 6,6 млн га державного лісового фонду, а з грудня минулого року перебуває в стані перетворення на акціонерне товариство?

Можливо, тому, що маніпуляція межами і нескінченні спори із суміжними користувачами — це безкарний доступ до чужого лісу і чужих земель (особливо коли за спиною прокурори і чиновники обласних держадміністрацій), мільйони з лівих рубок і примноження активів для корпоратизації?

Яскравий цьому приклад — унікальна історія різанини бензопилами на Шурдинському перевалі. Ним, до речі, проходить найвисокогірніша в країні автотраса, прокладена ще у Першу світову.

Головне в слідстві — не вийти на самих себе

Нещодавно Чернівецька обласна прокуратура і Подільський лісовий офіс ДПЛУ синхронно поширили новину : невідомі зловмисники високо в путильських горах поблизу румунського кордону зрубали на гектарі лісу 300 високотоварних дерев ялини і бука та потайки вивезли 400 кубів у невідомому напрямку. На хвилинку, це 50 вщент завантажених лісовозів за ринкової вартості куба у 8 тис. грн.

Прокурори оголосили суму шкоди довкіллю та державі — 5,4 млн грн і відкрили кримінальне провадження за частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України.

З’ясувалося, що незаконними рубками захоплено набагато більшу територію. Якраз уздовж межі Подільського лісового офісу (директор — депутат Чернівецької облради Василь Гончар) із зарослими лісом приватними паями жителів Селятинської і Путильської громад.

Керівництво Подільського офісу офіційно заявило, що, попри наявність у горян державних актів, усі ці угіддя є державним лісовим фондом і, за матеріалами базового лісовпорядкування, перебувають у постійному користуванні лісівників ( див. документ 2 ).

З усього видно, що Василь Гончар порушив головну заповідь слідства — не вийти на самого себе. Тепер він мусить не тільки пояснити правоохоронцям і власнику лісу Чернівецькій ОВА, чому його лісова охорона допустила масові незаконні рубки, а й відповісти за них.

І це не поодинокий випадок. У грудні минулого року в тих самих путильських горах департамент внутрішньої та економічної безпеки ДП «Ліси України» виявив несанкціоновану лісозаготівлю на території у 50 га (!) у районі Конятинського лісництва. «Чорних» лісорубів досі не можуть знайти.

Цвинтарні дерева — також ліс?

За інформацією Чернівецької ОВА, більш як 25% земель державного лісфонду не оформлені відповідно до вимог законів і навіть не мають базової кадастрової зйомки.

У горах Путильщини із загальної площі експлуатаційних лісів у 56,8 тис. га земельні документи є на 13,6 тис.

Це дає можливість лісовим таксаторам при проведенні чергового лісовпорядкування малювати на своїх картах нові межі лісового фонду, захоплюючи будь-яку вподобану територію з деревами і чагарниками, — не лише приватні сільгоспугіддя, комунальні землі запасу, а й житлову забудову з садами, парками і цвинтарями ( див. документи 3–4 ).

«Ми оновлюємо карти за тими даними, що нам дають лісокористувачі», — пояснюють в «Укрдержліспроєкті».

Така ситуація мало не в кожній громаді. Вирують скандали. Сільські і селищні ради відмовляються погоджувати ДП «Ліси України» земельні проєкти в запропонованій конфігурації. Прокурори завалюють ради судовими позовами, вручають їхнім керівникам підозри у криміналі, звинувачуючи... у захопленні державної землі.

«У нас немає жодних конфліктів із громадами», — заявив тим часом на вже згаданому засіданні Всеукраїнської асоціації громад заступник генерального прокурора Максим Крим.

«Зате у нас є безліч конфліктів з прокуратурою», — відповідали присутні голови громад.

«Проблеми наростатимуть, поки не впорядкуємо норми Лісового кодексу щодо неправомірності підтверджувати речове право на землю планшетами лісовпорядкування, — наголошує проректор Львівського національного лісотехнічного університету Василь Лавний. — Принцип рівності перед законом має діяти для всіх».

Політика