Квантовий зір замість GPS: як птахи долають 10 тисяч кілометрів до України

23 березня 2026 р. 10:30

23 березня 2026 р. 10:30

Над Україною розгорнулася масштабна міграційна операція перелітних птахів, які долають до 10 тисяч кілометрів без навігаційних систем. У статті “ 10 тисяч кілометрів без GPS: як перелітні птахи знаходять дорогу назад до України ” Петро Катеринич розповів, як у складних умовах, зокрема з насиченим електромагнітним середовищем, птахи не змінюють своїх маршрутів.

Останні дослідження 2021–2025 років, проведені вченими з Оксфорда й Ольденбурга, показали, що птахи не просто відчувають магнітне поле Землі, а буквально його бачать. Ключову роль відіграє білок криптохром 4, який активується синім світлом і працює як квантовий сенсор. У сітківці виникають квантові процеси, що дозволяють перетворювати магнітне поле на візуальні сигнали.

“Коли фотон світла потрапляє в око солов’я чи вільшанки, у молекулі криптохрому відбувається “ квантовий танець ”: один електрон перестрибує з однієї частини молекули на іншу. Виникає пара молекулярних частинок, стан яких залежить від магнітного поля, — і саме ця залежність перетворює око птаха на компас”, — пояснив автор і додав, що м озок птаха обробляє ці сигнали як світлі або темні ділянки, що накладаються на пейзаж і вказують напрям руху.

Точність такого біокомпаса є надзвичайно високою, адже птахи здатні фіксувати зміни магнітного поля в межах 10–15 нанотесла. Це менше ніж 0,03% від загального фону, який в Україні становить близько 50 тисяч нанотесла.

Така чутливість дозволяє їм ігнорувати перешкоди, зокрема рудні поклади чи лінії електропередач. Водночас квантова навігація має вразливість до електромагнітного шуму в діапазоні 50 кГц – 5 МГц, який може дезорієнтувати птахів.

Маршрути міграції проходять через ключові повітряні коридори, зокрема Гібралтар, Босфор і долину Нілу. Там птахи використовують висхідні потоки повітря, щоб економити енергію під час польоту. Середня відстань для далеких мігрантів становить 7–10 тисяч кілометрів в один бік.

Генетичні дослідження 363 видів птахів показали, що ген криптохрому 4 перебуває під сильним позитивним відбором у мігруючих видів. Також доведено , що цей білок у нічних мігрантів значно чутливіший до магнітного поля, ніж у осілих птахів.

“Здатність бачити квантове небо — не просто бонус, а відточений мільйонами років сенсорний інструмент”, — заявив автор.

Серед видів, що демонструють унікальні можливості, виділяється серпокрилець чорний. Він може перебувати в польоті до десяти місяців без приземлення та харчується і навіть спить у повітрі. Його фізіологія адаптована до тривалого навантаження, зокрема завдяки розвиненим м’язам і серцю.

Ще один рекорд належить бранцю великому, який гніздиться на Поліссі. Зафіксовано, що він здатен подолати понад 5500 кілометрів без зупинки приблизно за три доби. Середня швидкість такого польоту становить близько 90 км/год.

Раніше повідомлялося, що н а території національного природного парку “Тузлівські лимани” зафіксували приліт перших зграй рожевих фламінго . Вони з’явилися наприкінці лютого після двох невдалих сезонів гніздування.

Політика