Партії влади ніщо не заважає створити парламентську коаліцію національної єдності, але президент відкидає таку можливість – експерт

26 березня 2026 р. 12:17

26 березня 2026 р. 12:17

Формально фракція «Слуга народу» все ще переважає всі інші за кількістю депутатів і має права коаліції, але на ділі вже майже чотири роки вони не можуть ухвалити жодне рішення без допомоги інших фракцій. Тому аналітики та експерти неодноразово під час дії воєнного стану порушували питання доцільності утворення парламентської коаліції національної єдності. Адже саме коаліція може забезпечити відповідальність за ухвалення рішень та визначити тих, хто несе політичну відповідальність за дії уряду та ВРУ, пише у статті « Синдром ліквідації. Немає парламенту — немає демократії » експерт Центру політико-правових реформ Андрій Магера .

«Коаліцію національної єдності можна розглядати як у правовому, так і у політичному аспектах. Серед юристів немає єдиної позиції щодо можливості за результатами останніх виборів утворити парламентську коаліцію саме з правового погляду. Адже в частині 10 статті 83 Конституції України щодо депутатської фракції, до складу якої входить більшість від конституційного складу Верховної Ради України, використано категоричне формулювання «МАЄ права коаліції», а не більш гнучку конструкцію — «МОЖЕ МАТИ права коаліції», – пише автор.

За словами Магери, з політичної точки зору «слугам» ніщо не заважає підписати документ з іншими партіями та розділити з ними відповідальність за державу під час війни. Це також дозволить узгодити підходи до формування професійного Кабінету міністрів України та підконтрольного і підзвітного парламенту. Тоді б всі кадрові пропозиції формально можуть вноситись СН, реалізуючи на практиці положення політичної угоди.

Магера зазначає, що уряд національної єдності може стати каталізатором повноцінної мо мобілізації державних ресурсів під час війни. Ба більше, саме такий уряд може забезпечити своєчасне ухвалення необхідних законодавчих актів на шляху подальшої інтеграції України до Європейського Союзу.

«Таким чином, питання коаліції виходить далеко за межі юридичної дискусії та набуває ключового політичного значення. Саме коаліція є механізмом, який забезпечує відповідальність за ухвалення рішень і визначає, хто несе політичну відповідальність за дії уряду та парламенту. Відсутність чітко оформленої та політично відповідальної коаліції означає розмивання цієї відповідальності і лише закріплює стан, у якому парламент формально існує, але не функціонує як повноцінний центр ухвалення рішень», – пояснює експерт.

Однак політична реальність, за словами Магери, свідчить інше. Публічно влада декларує відкритість до взаємодії, однак на ділі готовності до формування повноцінної парламентської коаліції не видно. Сам президент відкрито заявляв, що ситуація у ВРУ не зміниться, а фракції голосуватимуть з огляду на власні інтереси. Автор пояснив, що фактично це означає відмову «слуг» від коаліційної моделі як інструменту політичної відповідальності.

Та й сама Верховна Рада, додає Магера, не демонструє спроможності запропонувати альтернативу. Адже практики неформального впливу на депутатів, які зараз розслідують НАБУ та САП, лише підривають довіру до можливості чесного формування більшості.

«У результаті виникає системне протиріччя: коаліція залишається єдиним інструментом, здатним забезпечити політичну відповідальність і повернути парламенту суб’єктність, але водночас саме цей інструмент дискредитований практиками його застосування. Це створює відчуття інституційного глухого кута, в якому проблема суб’єктності парламенту не має швидкого рішення в межах чинної політичної конфігурації. Однак навіть за таких умов відмова від коаліційної логіки або її підміна популістськими заявами про «альтернативні» способи вирішення проблеми, зокрема через ідеї щодо усунення народних депутатів від виконання їхніх конституційних повноважень, лише поглиблює кризу», – зазначив Магера.

Він пояснив, що на практиці це все створює ситуації, коли Верховна Рада усувається від реалізації своїх прямих конституційних повноважень, а ключові кадрові та управлінські рішення ухвалюються в обхід передбачених процедур.

Як писали минулого тижня ЗМІ із посиланням на депутатів «Слуги народу» у фракції монобільшості незадоволені діяльністю та комунікацією прем’єр-міністерки Юлії Свириденко, тому вони відкрито відмовляються підтримувати урядові законопроєкти, хоча від ухвалення деяких із них залежить майбутнє країни.

Водночас депутат з фракції «Голос» Ярослав Железняк висловлював сумнів, що депутати зберуться на цей пленарний тиждень. У вівторок, 24 березня, засідання не було. Однак наступного дня парламентарі все ж зібралися і навіть ухвалили низку рішень. Щоправда всі законопроєкти чи постанови, ухвалені того дня, були депутатськими чи президентськими ініціативами, а не урядовими.

Політика