На глибині 16 діаметрів Землі: бурі на Сонці живить гігантський "двигун"

29 березня 2026 р. 15:23

29 березня 2026 р. 15:23

Учені підтвердили існування потужного магнітного динамо-механізму Сонця, який приводить у рух плями на зірці та сприяє виникненню потужних сонячних спалахів і викидів корональної маси. Він знаходиться на глибині 200 тисяч кілометрів під видимою поверхнею Сонця, що еквівалентно 16 діаметрам Землі, повідомляє Space.com .

Магнітний динамо-механізм Землі розташований у зовнішньому ядрі нашої планети, де конвекція розплавленого заліза генерує електричні струми. Ядро ж Сонця являє собою ядерну піч із подрібнених атомів, а його внутрішні дві третини утворюють радіаційну зону гамма-випромінювання, тому сонячне магнітне поле там не може генеруватися. Натомість уся конвекція відбувається в зовнішній третині Сонця, у так званій конвективній зоні.

Вчені задавалися питанням про те, чи перебуває магнітне динамо Сонця у вузькому приповерхневому шарі або ж воно поширюється по всьому конвективному шару. Найпопулярнішою теорією було припущення, що магнітне динамо генерується на кордоні між нижньою конвективною зоною і внутрішньою радіаційною зоною.

Ця межа називається тахоклином. Крішненду Мандал і Олександр Косовічев з Технологічного інституту Нью-Джерсі протягом 30 років вивчали коливання, які відбиваються на видимій поверхні Сонця (фотосфері) і в його надрах, і виявили прямі докази того, що динамо генерується саме там.

"Протягом багатьох років ми підозрювали, що тахоклін важливий для сонячного динамо, але тепер у нас є чіткі спостережні докази. [Але] досі ми просто не отримували достатньо інформації зсередини зірки, щоб з упевненістю сказати, де організовані інтенсивні магнітні поля Сонця", - сказав Мандал.

Під час дослідження вчені використовували дані, зібрані за допомогою доплерівського іміджера Майкельсона обсерваторії SOHO, а також наземної глобальної мережі телескопів Національної сонячної обсерваторії (GONG), до складу якої входять шість телескопів по всьому світу. Обидві обсерваторії почали роботу 1995 року.

SOHO і GONG разом вимірюють мінливий характер коливань, що поширюються фотосферою кожні 45-60 секунд. На ці коливання впливає структура надр Сонця, яка визначається потоками плазми в конвективному шарі. Температура і рух цих обертових потоків плазми впливають на період і амплітуду коливань, коли вони проходять через потоки, перш ніж прорватися через фотосферу.

Вчені виявили, що ці обертові смуги плазми всередині Сонця утворюють візерунок у вигляді метелика, який відповідає тому, як змінюється розташування сонячних плям протягом 11-річного циклу магнітної активності Сонця. Сонячні плями — це більш холодні ділянки, створені магнітними полями, що поширюються фотосферою. Тобто, вони є свого роду "відбитком пальця" магнітного поля Сонця.

Вимірювання показали, що цей візерунок виникає в тахоклині, розташованому на глибині 200 000 кілометрів нижче сонячних плям. Тут обертання плазми відрізняється від конвективного шару над нею, де переважають зсувні рухи, що призводять до виникнення електричного струму, який генерує магнітне поле.

Раніше вчені заявили про те, що періоди затишшя в 11-річному циклі активності зірки не ідентичні, а мінливі . І дослідникам вдалося виміряти зміни її внутрішніх вібрацій під час найглибшого сонячного мінімуму в новітній історії.

Політика