Як Орбан став головним союзником Путіна в ЄС — Politico

30 березня 2026 р. 10:00

30 березня 2026 р. 10:00

З ліберального лідера, який у 1989 році закликав Угорщину відокремитися від Москви, угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан перетворився на самопроголошеного поборника нелібералізму і найкращого друга Кремля в Європі . Через понад 35 років, коли ЄС намагається протистояти агресії Москви в Україні та на решті континенту, Орбан став людиною, на яку президент Росії Владімір Путін може розраховувати, пише Politico .

«Це відбувалося з часом, пройшовши кілька етапів і поворотних моментів, кожен крок логічно та неминуче вів до наступного. Проросійські настрої, мабуть, найбільше дивують. Але він не змінився за день», - говорить колишня депутатка від партії «Фідес» Жужанна Селені.

За її словами, трансформація Орбана почалася невдовзі після обрання його у складі «Фідес» в 1990 році до Національних зборів. Тоді молодий політик швидко здобув повне панування над «Фідес» та прагнув витіснити тих, хто кидав йому виклик або навіть наважувався сперечатися з його рішеннями.

Через це вона та кілька інших депутатів вийшли з партії в 1994 році, коли Орбан різко змінив її ідеологічну позицію з ліберальної на націонал-консервативну.

«Ті, хто залишився у «Фідес», були більш однорідними, більш лояльними до нього. Відтоді історія партії та Орбана стала нинішньою», – каже Селені.

Трансформація Орбана відбувалася поетапно: після тимчасового перебування на посаді прем'єр-міністра на рубежі століть він вісім років перебував в опозиції, намагаючись усіма силами перешкоджати роботі Національних зборів та саботувати тодішній соціалістично-ліберальний уряд.

Після того, як він повернув найвищу посаду в країні у 2010 році, він поставив собі за мету більше ніколи не програвати, переписавши конституцію, змінивши важливі закони, щоб зменшити демократичну систему стримувань і противаг, послабивши свободу ЗМІ та незалежність судової влади, а також змінивши виборче поле на свою користь.

Селені вважає, що перший етап трансформації Орбана — початковий ідеологічний зсув — був зумовлений особистими амбіціями або, як вона це називає, його «жаданням влади».

Схиляння Орбана до Росії було повільнішим, але не менш помітним.

Визначним моментом стався 2014 рік, коли Орбан підписав угоду з Кремлем про величезний кредит на розширення угорської атомної електростанції Пакш II. Ця угода сигналізувала не лише про прагматичну залежність від Москви, а й про початок зустрічі ідеологічних умів.

Всього через шість місяців прем'єр-міністр окреслив свою мету побудувати в Угорщині «неліберальну державу» на основі національних та традиційних християнських цінностей, прямо посилаючись на Росію Путіна як на взірець, хоча ще в 2007 році «він сказав партійним працівникам у своїй промові, що Росія — це, по суті, імперія, і завжди хоче тиснути на інші сусідні країни, і їй ніколи не можна довіряти», згадує Селені.

Інші прем'єр-міністри Угорщини також прагнули розвивати тісніші економічні відносини з Росією, але за часів Орбана економічна співпраця не лише прискорилася, а й швидко перетворилася на міцніші політичні зв'язки. Він говорив про «відкриття на схід», стверджуючи, що для Угорщини важливо покращити відносини не лише з Росією, а й з Китаєм та Туреччиною, щоб збалансувати відносини із Заходом.

Однокурсник Орбана та ще один колишній депутат «Фідес» Петер Молнар вважає, що шлях Орбана від російського ворога до російського друга відображає його міжнародні амбіції.

«Орбан не може знову зробити Угорщину більшою. Але, можливо, він думає, що зможе знову зробити її вагомою», – сказав він, натякаючи на імперське минуле країни.

І з кожним зіткненням між Будапештом і Брюсселем відносини Угорщини з Путіним лише теплішали, як і пізніше з президентом США Дональдом Трампом.

Молнар каже, що в молодості нічого не вказувало  на подальший політичний шлях Орбана від лібералізму до європейського улюбленця MAGA.

«За винятком надзвичайних амбіцій. Я думаю, що саме це спонукає його йти туди, де, на його думку, він може здобути владу. Якби політичний склад речей був таким, що ліберальний шлях пропонував це, він, ймовірно, залишився б лібералом», – зазначив він.

Політичний журналіст Пал Даніель Реньї, який написав біографію Орбана 2021 року, каже, що главу угорського уряду захоплює сама влада: «Я думаю, що саме це рухає ним найбільше. Якби ми жили в часи, коли лібералізм переживав піднесення, він був би лібералом».

Натомість, Орбан «зрозумів у 90-х, що бути націоналістом, бути консерватором дасть йому більше свободи в тому, як він може керувати, контролювати та будувати громади. В Угорщині легше будувати громади, якщо ти традиціоналіст», – сказав Реньї.

І на цьому шляху Орбан вивчав праворадикальних взірців за кордоном. Під час поїздок до США на початку 1990-х років він зацікавився політичною інфраструктурою Республіканської партії, а також захоплювався колишнім прем'єр-міністром Італії Сільвіо Берлусконі.

Для союзника Орбана Франка Фуреді, який очолює брюссельське відділення підтримуваної урядом Угорщини колегії Матіаса Корвінуса, це «ЄС змінився» та став більш ліберальним та наполегливим у підриві національного суверенітету країн-членів.

«Я думаю, що Орбан розглядав би свій шлях як плавний перехід. Я думаю, що в певний момент ворожість ЄС мала важливий вплив на його світогляд. Потрібно пам’ятати, що лідер, якого він замінив у Будапешті, був хлопцем ЄС. І Брюссель був дуже засмучений тим, що він програв вибори у 2010 році. Я думаю, що це ключова динаміка», – сказав Фуреді.

На його думку остаточно все змінилось у 2015 році під час міграційної кризи в Європі. Тоді, ймовірно, в баченні Орбана, Брюссель замінив Росію як «окупаційну» силу Угорщини.

У своїх передвиборчих кампаніях з 2010 року Орбан часто зображував Угорщину як країну в облозі, відроджуючи образи постійної загрози з боку більших сусідів, наднаціональних держав або темних фінансових сил. Цією стратегією він користується і зараз.

«У Будапешті люди загалом ненавидять ідею зближення з Росією. Але в сільській місцевості, я думаю, попередження Орбана про те, що Угорщину можуть втягнути у війну, знаходять відгук», – зазначив історик, письменник і критик Орбана Віктор Шебестьєн.

Перед виборами в Угорщині Віктор Орбан грає на кількох «фронтах», і український — лише один із них. Політичний притулок для союзників польської правої ПіС, суперечки через Росію, санкції та енергетику — угорсько-польські відносини більше не виглядають як «братерство». У статті « Від братерства до кризи: перед виборами Орбан свариться не тільки з Україною » Юлія Невмержицька та Анастасія Фігура аналізують, як внутрішня боротьба впливає на регіональну конфігурацію сил.

Політика