«Домогосподарки з 3D-принтерами». Чому заява глави Rheinmetall має зацікавити фінансових регуляторів

31 березня 2026 р. 08:36

31 березня 2026 р. 08:36

28 березня очільник німецького оборонного концерну Rheinmetall Армін Паппергер несподівано висловився стосовно українських виробників зброї , порівнявши їх із «домогосподарками з 3D-принтерами». «Це як гратися в Lego. У чому інновація України? У них немає жодного технологічного прориву. Вони створюють інновації зі своїми маленькими дронами і кажуть: «Вау!». І це чудово. Але це не технології Lockheed Martin, General Dynamics чи Rheinmetall», — казав напередодні Паппергер.

Ми, звісно, не будемо сперечатися з шановним очільником Rheinmetall щодо оцінки рівня інноваційності технологій, а тим паче (і не дай боже) не намагаємося порівняти з грою в Lego дії певних європейських чиновників, які досі не визначилися, хочуть вони перемоги України чи дружби з РФ. Але очевидно, що коли змінюється парадигма на сучасному полі бою, то навіть найінноваційніші технології можуть бути (за всієї поваги до німецького технологізму й особисто до пана Паппергера) просто недостатньо релевантними «тут і зараз». Тож, пардон, і знаним лідерам можуть загрожувати втрата попиту та зниження вартості компанії (до речі, ви давно були на сайті «Дойче Борзе»?). І, можливо, Rheinmetall просто виявився не готовим до зміни власне ринкової парадигми? Тієї, за якої попит зростає на те, що випускає саме умовний 3D-принтер, хоч би що там мав на увазі Паппергер з його «правильними» інноваціями.

Насправді проблема, яку нібито побіжно, але необережно зачепив очільник Rheinmetall, набагато глибша, ніж здається. І образитися — це річ, звісно важлива (як без цього), але другорядна в цій історії.

Бо сприймати скандальну заяву очільника Rheinmetall треба не як образу, а як можливе (підкреслимо цю вірогідність), але протизаконне зазіхання на ринкове ціноутворення на ринку акцій у середньостроковій перспективі. Себто як спробу маніпулювати ринком і порушувати Регламент 596. Загалом як спотворення ринкової ситуації. В ЄС цього робити не можна.

Проблема в тому, що за останній час капіталізація компанії Rheinmetall постійно зменшується на всіх майданчиках (на цьому місці ми теж відповімо пану Паппергеру: «Вау!»).

Якихось притомних тенденцій щодо зміни становища просто зараз не спостерігається. Прогнози неоднозначні. Наприклад, якщо ви довгостроковий інвестор, то перейматися начебто ще не на часі, хоча хтозна. А от якщо завітали заробити грошей «тут і зараз», то, пардон, ціна падає — зазнаватимете збитків. Волатильність, знаєте.

Безумовно, ми далекі від того, щоб надавати інвестиційні рекомендації (боронь, боже), — кожен має приймати інвестиційні рішення на основі власного аналізу. Факти ж нікуди не подінеш, вони річ уперта. Якщо з початком війни акції Rheinmetall просто злетіли до небес, зростаючи вдвічі, втричі, то це був тільки початок. Потім ще вище — вдвадцятеро. (Довідка виключно для тих, хто цікавиться: станом на 24.02.2022 року та сама акція коштувала 100,05 євро.) І це складно було б пояснити інакше, ніж як фактором збільшення оборонних замовлень. Останнім часом ціна на акцію постійно знижується: від рекордно високої у жовтні 2025 року у 2008 євро до 1345 євро на момент емоційної заяви Паппергера, тобто знизилася майже на третину. Потім додала до 1379,50 євро, а тепер потроху росте і наразі вже 1385,5 євро.

Проблема з волатильністю в акцій Rheinmetall є, це факт. Для того щоб ціна на акцію зростала, а компанія капіталізувалася (це можна припустити на тлі збільшення очікувань на замовлення продукції), потрібні не тільки очікування, а й безпосередньо замовлення. Загалом багато сприятливих ринкових факторів. А тут українці що далі, то більше опановують той самий умовний (чи не умовний) «3D-принтер». Ми навіть чули, що країни Близького Сходу активно цікавляться продукцією українських виробників.

Якщо так піде й надалі, то, справді, танки Rheinmetall можуть не встигнути на перехоплення іранських ракет , бо їх ще раніше знешкодять українські (недостатньо інноваційні, на думку Паппергера) дрони (тут ще одне драматичне «Вау!» у відповідь очільнику концерну).

Але ж чи такими маніпулятивними заявами шановному керівнику Rheinmetall треба повертати ринкові позиції?

Найімовірніше, що після висловлювання Паппергера йому зателефонував юридичний радник компанії та наполегливо порадив негайно спростувати все сказане, поки не пізно.

Однак так само не пізно і доцільно провести розслідування можливого незаконного маніпулятивного впливу на ринки. Зробити це може і, на нашу думку, повинен фінансовий регулятор Німеччини BaFin.

Так буде справедливо. Потрібні не емоції у відповідь, а юридичні дії та висновки. Навіть якщо BaFin їх не оприлюднить. А аналізувати тут можна все. Наприклад, можна запитати Паппергера, чому інтерв’ю він вирішив дати саме зараз, коли ціна акції та капіталізація стрімко падають, а технічний аналіз при такій ситуації нібито рекомендує активно продавати акції? Це вже чергове «Вау» чи ще не «Вау»?

У цифрову епоху будь-які коливання в інформаційному просторі можуть як завдавати серйозних збитків фінансовим ринкам, так і приводити до незаконного зиску. Заява може бути випереджальним ударом по потенційних конкурентах . Усіх сценаріїв ми проаналізувати не можемо, а BaFin може, бо використовує для цього всі надсучасні технології, включно (чи насамперед) зі штучним інтелектом.

На тлі такого знецінення конкурентів очільником Rheinmetall може створюватися уявлення про цінність власної компанії, акції якої можуть зростати у ціні штучно через спотворення реальної ринкової ситуації. Наразі це гіпотеза, її потрібно перевірити. Нам, безумовно, потрібен перевірений партнер!

І поки українські державні інституції пишаються отриманням вибачень від Rheinmetall, нехай цей матеріал стане відкритою публічною заявою до BaFin виконати вимоги Регламенту 596 щодо перевірки дій Арміна Паппергера не предмет порушення законодавства про зловживання ринком.

Заява Паппергера, окрім ознак маніпулювання, — це удар по всіх національних українських виробниках і зараз, і в перспективі, бо підриває довіру до ринку, до компаній і до країни . Цього не можна залишати на рівні «ну, вибачилися, й на тому спасибі». Отже, не залишаємо. Зрештою, партнери мають бути просто чесні один перед одним, а не вибачатися через X.

З іншого боку, з цієї проблеми українські виробники вчергове можуть і напевно мають зробити висновок про те, що, будучи подрібненими (умисно, формально, рандомно чи спорадично), вони справді втрачають . Адже, нагадуючи Паппергеру зовні те, що очільник Rheinmetall назвав «домогосподарками» (можливо, через відсутність фінансової прозорості), можна, попри все, виробляти якісну продукцію, але при цьому фактично втрачати інвестиційний капітал, який міг би піти на масштабування цього якісного виробництва. Адже до дрібного чи штучно дробленого бізнесу великий інвестиційний капітал завітати не може. Немає шляху.

Для цього українські виробники зброї мають об'єднуватися, створювати центри прибутку і виходити на світові фінансові ринки.

Стратегія банально проста: необхідні щоденна цілеспрямована робота з консолідації зусиль українських виробників зі створенням відповідних центрів прибутку , об'єднання дрібних виробників навколо цих центрів прибутку із подальшим розміщенням на організованих європейських фондових майданчиках. Бо там є гроші.

Про можливості (наразі згаяні) та ризики ми вже писали тут і тут . Минув рік.

Просто на секунду уявімо собі, що якби український виробник мав прозору звітність, консолідований центр прибутку, то не тільки Rheinmetall міг би зрости в 20 разів на тлі війни в Україні. Можливо, справедливіше було б, якби це був український національний виробник. Кажуть, мріяти не заборонено.

Політика