Джозеф Конрад та Одкровення в Серці пітьми

05 квітня 2026 р. 13:19

05 квітня 2026 р. 13:19

Фільм Френсіса Форда Копполи «Апокаліпсис сьогодні» , і так без перебільшення культовий, укотре згадали в соцмережах у зв’язку з нещодавньою смертю 95-річного Роберта Дюваля — виконавця однієї з найяскравіших ролей у картині, підполковника «повітряної кавалерії», серфера та любителя ранкового запаху напалму. Один із вітчизняних телеканалів навіть показав «Апокаліпсис» у нічному ефірі — нечасте явище!

Звісно, у фан-клубі фільму, де вже давно подивилися й «театральну» версію, й майже вдвічі довшу режисерську, знають, що основою для нього стала книга Джозефа Конрада «Серце пітьми» (або «Серце темряви»). Втім, навряд чи літературне джерело тут може змагатись у відомості з екранізацією, яка вийшла дуже «за мотивами». Адже в книзі, написаній іще 1899 року, вочевидь, не могло бути бекграунду війни у В’єтнамі, який і зробив «Апокаліпсис» із його Doors’івським The End’ом таким упізнаваним. Та й узагалі жодної війни в книзі не було, а була виключно мандрівка — не до сусідньої Камбоджі за збожеволілим полковником Курцом, а вгору, за течією неназваної річки, в темне серце африканських джунглів, аби забрати з найвіддаленішого пункту заготівлі слонової кістки комерсанта Курца…

Втім, було б геть несправедливо стверджувати, що «Серце пітьми» прославилося завдяки екранізації, створеній за 80 років. Навпаки, цей твір, як і його автор Джозеф Конрад (1857–1924), були добре відомі, насамперед в англомовному середовищі. Ба більше, письменник вважається класиком англійської літератури, що вплинув на творчість Ернеста Гемінґвея, Ґрема Ґріна та інших. А сам він товаришував із Гербертом Веллсом, Джоном Ґолсуорсі та Бертраном Расселом.

Писав Конрад переважно на морську тематику та про пригоди в колоніях. Не обов’язково в британських. Зокрема події «Серця пітьми» відбуваються у Бельгійському Конго, хоча цього й не зазначено в романі напряму. Що збігається в книзі та фільмі — то це тема мандрівки оточеною дикими джунглями річкою, яку населяють не менш дикі люди. Але атмосфера божевілля, що наростає, не дасть розгадки, чому з’їхав з глузду полковник чи то пак заготівельник «слонівки» Курц, і чи справді з’їхав.

Повертаючись до теми екранізацій, варто зазначити, що Коппола продовжив те, що до нього намагалися зробити інші метри. Наприкінці 1930-х зняти фільм за романом хотів американець Орсон Веллс, але Друга світова війна зірвала його плани, бо змінилися пріоритети кінокомпаній. Іншу невдалу спробу здійснив його земляк Річард Брукс, котрий також не пішов далі задумів. Успішною, хай і не такою прославленою, як «Апокаліпсис», була третя спроба. 1993 року американець Бенедикт Фіцджеральд таки випустив на телеекрани фільм «Серце пітьми», де головних героїв-протагоністів зіграли один з улюбленців Квентіна Тарантіно Тім Рот (роль Чарлза Марлоу, мандрівника вгору річкою) та Джон Малкович (заготівельник слонової кістки божевільний Курц). Фільм цей можна порадити після ознайомлення з книжкою, з текстом якої він теж має розбіжності.

Щодо самої книжки, то тут маємо нечастий випадок, коли українські перекладачі та видавці добряче постаралися. На книжковому ринку є принаймні три різні переклади роману. Перший вийшов друком 2015 року під назвою «Серце пітьми» (2019-го його перевидали у видавництві «Астролябія», перекладач Ігор Андрущенко). Того ж 2015-го під назвою «Серце темряви» роман вийшов у видавництві «Знання» (перекладачка Марія Головко). А 2016-го, знов як «Серце пітьми» книгу видало «Комубук» (у перекладі Тараса Бойка).

До нещодавньої історії із закриттям онлайн-бібліотеки «Чтиво» можна було порадити читачам, де прочитати електронну версію тієї чи іншої книжки. Після — вочевидь, не варто зайвий раз «світити» інші цифрові читальні, адже не «Чтивом» єдиним… Можна тільки пошепки натякнути — наразі одна з версій перекладеного роману є у вільному доступі. А любителі паперової книжки нехай шукають на сайтах відповідних видавництв або ж у букіністів. Цей роман Конрада в українському перекладі — не в дефіциті.

І само собою, пишучи про «Серце пітьми», не можна хоч трохи не зупинитися на персоні її автора. Адже Джозеф Конрад — людина, котра має стосунок як до Британії, так і до Польщі та України. Щодо України, то саме на наших теренах майбутній класик англійського морського романтизму народився. А конкретно — найімовірніше, в місті Бердичів, у родині польського літератора Аполлона Коженьовського та Евеліни Бобровської. Найімовірніше, тому що інші дослідники вказують і на інші можливі місця народження Юзефа Теодора Конрада Коженьовського. Його батько, крім літераторства, працював управителем маєтків, тому родина часто змінювала місця проживання, а відповідно, серед місць імовірного народження найвідомішого сина називають також села Терехове та Іванківці (Житомирщина) і Деребчинка на Вінничині. (В Тереховому з 1987 року діє кімната-музей на честь письменника.)

Детальна біографія Джозефа Конрада відкрита для зацікавлених, тому переказувати її нема сенсу. Варто лише зупинитися на таких моментах, як арешт батька сімейства за підготовку чергового польського повстання проти російського поневолення, заслання до Вологди, потім важке життя в Чернігові та вже в австро-угорському Львові, а тоді — вербування до французького, а згодом британського флоту; пригоди як контрабандиста, моряка та капітана пароплава на річці Конго. Через втрачене в небезпечних пригодах здоров’я вже британський підданий із офіційним іменем Джозеф Конрад узявся за літературну працю. Матеріалу для пригодницьких романів вийшло більш ніж достатньо. Список творів Конрада доволі великий, і що відрадно, чимало з них перекладено українською — як десятиліття тому, так і геть нещодавно.

Політика