Перемир’я дало Трампу короткочасний тріумф, але Іран вступає в переговори з сильнішої позиції — The Guardian

08 квітня 2026 р. 14:15

08 квітня 2026 р. 14:15

Оголошення двотижневого перемир’я у війні з Іраном дозволило президенту США Дональду Трампу проголосити очікуване відкриття Ормузької протоки переможним “світанком нової золотої ери”, але саме Іран іде на переговори з сильніших позицій, пише The Guardian .

Режим у Тегерані йде на переговори, заплановані на п’ятницю, 10 квітня, в Пакистані, побитий, але вцілілий. Він все ще володіє запасами високозбагаченого урану (першопричина конфлікту з США, Ізраїлем та союзниками), а тепер претендує на принаймні частковий контроль над протокою, продемонструвавши свою здатність закрити вузьку водну артерію, тримаючи світ у заручниках.

Трамп отримав короткостроковий тріумф. Йому вдалося залишитися головним героєм драми, налякавши світ своєю погрозою про знищення “цілої цивілізації” та вже за кілька годин заявивши про кардинальну зміну курсу і прогрес на шляху до тривалого миру на Близькому Сході.

Після заяви президента США ціни на нафту впали, а світові фондові індекси показали ознаки зростання: Трамп вкотре продемонстрував, що він все ще має силу, принаймні, короткостроково впливати на ринки.

Однак фактичні умови перемир’я залишаються нечіткими, і циркулюють різні їхні тлумачення. Прем’єр-міністр Пакистану Шехбаз Шаріф заявив, що перемир’я поширюється “на всі території, включаючи Ліван”, тим часом його ізраїльський колега Беньямін Нетаньягу швидко заперечив це, пообіцявши, що операція Ізраїлю на північному кордоні триватиме.

Трамп сказав, що перемир’я залежить від “повного, негайного та безпечного відкриття Ормузької протоки”. Тегеран погодився, що судноплавство через цю водну артерію відновиться, але з застереженням, що прохід контролюватимуть іранські збройні сили.

Тегеран планує реалізувати свою попередню пропозицію щодо спільного контролю над протокою з Оманом та розподілу доходів від мита за прохід суден. Це означало б значне відхилення від довоєнного статус-кво, за якого протока була вільною водною артерією, що може закріпити контроль Ірану, надавши країні нове джерело доходу.

На тлі невизначеності ситуації сотні суден, які через війну опинилися в Перській затоці, намагатимуться її покинути, але через побоювання опинитися в пастці через Ормузьку протоку пройде значно менше суден. Вантажовідправники також будуть стурбовані тим, що сплата мит Ірану порушуватиме санкції США.

Протягом п’яти тижнів війни Трамп висловлював дедалі більш гротескні погрози, кульмінацією яких стало його попередження про знищення “цілої цивілізації” у сподіванні змусити Тегеран піти на поступки в останній момент.

Схоже, це не спрацювало. У вирішальний момент саме 10-пунктний план Ірану, а не 15-пунктний план Трампа, було погоджено як відправну точку для переговорів у Пакистані. Трамп, який напередодні категорично відхилив іранський план, назвав його “працездатною основою для переговорів”. Десять пунктів іранського плану включають скасування всіх санкцій, виплату репарацій та визнання права Ірану на збагачення урану — всі умови, які Вашингтон категорично відкидав.

Майже не залишається сумнівів, що Іран зробить право на збагачення урану “червоною лінією” на переговорах щодо довгострокового врегулювання конфлікту, як це було й раніше в переговорах Тегерана з Заходом. Наявність в Ірану 440 кг високозбагаченого урану (теоретично цього достатньо для виготовлення десятка ядерних боєголовок) стане потужним козирем у переговорах.

Під час перемовин, які були перервані американсько-ізраїльськими ударами по Ірану 28 лютого, Тегеран, можливо, був готовий відмовитися від цих запасів. Це лише один із прикладів того, як США вийшли з війни в слабшому становищі, ніж перебували під час останнього раунду переговорів у Женеві, за два дні до початку ударів по Ірану.

Делегація з Тегерана прибуде до Ісламабаду, продемонструвавши світові та іранському народу, що режим здатний вистояти навіть у найгірших умовах, які можуть створити його вороги, попри серйозні втрати, включаючи смерть верховного лідера. На момент оголошення перемир’я іранські сили продовжували бойові дії, спростовуючи твердження про те, що вони були знищені, обстрілюючи ракетами Ізраїль та інших союзників США.

Переговори також розпочнуться в тіні нового статус-кво, в умовах якого Іран хоче зберегти принаймні частковий контроль над Ормузькою протокою. Американська делегація може погрожувати виходом від переговорів через умови Ірану, але Вашингтон усвідомлює, що Тегеран має доведену здатність завдати адміністрації Трампа нестерпного болю завдяки своєму контролю над ключовою водною артерією.

Як нова війна на Близькому Сході переписує правила глобальної економіки і хто заплатить велику ціну, а хто отримає зиск, аналізувала Експертна група Центру “Стратегія ХХІ” у статті “ Трамп відкрив “скриньку Пандори”: чим ми заплатимо за війну в Затоці ”.

Політика