Союзники США дистанціювались від війни в Ірані, що дає шанс Китаю — експерт

09 квітня 2026 р. 12:54

09 квітня 2026 р. 12:54

На сьогоднішній день в Ірані діє коаліція "двох з половиною": США та Ізраїль воюють за підтримки Британії. Водночас перспектив дружнього повоєнного відновлення немає, що обмежує опції для Америки та дає шанс Китаю, пише завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Іжак у статті " Що залишилося від "колективного Заходу": чому союзники більше не поспішають допомагати США ".

"Зараз Сполучені Штати ведуть війну проти Ірану разом з Ізраїлем за підтримки Великої Британії, яка, зокрема, сприяє створенню міжнародної коаліції для відкриття Ормузької протоки. Але міжнародних проєктів повоєнного устрою Ірану немає. Китай і РФ через ООН намагаються не допустити капітуляції Ірану, зокрема просуваючи припинення вогню й пом’якшення мандата на відкриття Ормузької протоки. Це може бути в інтересах США, але це роблять не їхні союзники, й ціна сприяння може бути надвисокою ", — пояснює він.

За його словами, після воєнної перемоги в Ірані для США проглядається перспектива тягнути повоєнну ситуацію у складі тієї ж коаліції "двох з половиною". Інакше, наголошує Іжак, Іран знову опиниться під впливом Китаю за сприяння РФ , що знецінить усі американські витрати на війну.

Як діяли раніше

Експерт розповів, якою була ситуація у минулих конфліктах. Наприклад, після першої війни у Перській затоці (1990-1991) США зберегли роль силового лідера, Японія стала головним невоєнним спонсором, а Британія, Франція, Бельгія, Італія, Німеччина, Нідерланди та Саудівська Аравія взяли на себе розмінування й відновлення безпеки навігації.

Під час вже другої війни (2003) США та Британія швидко перемогли у конфлікті, а Радбез ООН визнала їх окупаційними державами й визначила міжнародну роль у відновленні та розбудові. Іжак наводить й інші приклади союзної допомоги:

• Балкани — після Дейтонських угод силовий компонент США вбудували в ширшу міжнародну систему, в якій взаємодіяли ООН, НАТО і Євросоюз;
• Сомалі — після операції США в країні зʼявилась стабілізаційна місія ООН;
• Афганістан — після повалення режиму талібів Радбез ООН створила політико-правову основу, НАТО розгорнуло колективні сили, а Європа, Японія та Саудівська Аравія фінансували відновлення.

Водночас, як наголошує Іжак, у західній півкулі (Куба, Гаїті, Панама) США брали на себе більше відповідальності, хоча й там Вашингтон часто прагнув принаймні фасадної присутності міжнародних організацій.

"Однак скрізь США мали опції: рухатись, розраховуючи на власні сили, чи залучати коаліцію. Поточна війна в Перській затоці — можливо, перша в новітній історії, коли опції для США дуже обмежені. Китай отримав шанс скористатися цим, запропонувавши США допомогу там, де вони вже хотіли б, але не можуть її отримати від союзників ", — наголошує Іжак.

Нагадаємо, президент США Дональд Трамп висловлював думку, що країни, які не можуть отримати пальне через Ормузьку протоку, мають діяти самостійно . Він порадив купувати пальне у США, а також набратися сміливості, вирушити до протоки та забезпечити контроль над нею самостійно, зазначивши, що Америка більше не буде надавати допомогу, як це відбувалося раніше.

Політика