Китай та РФ отримали сигнал: які ризики для США виявила різка зміна курсу Трампа щодо Ірану — Reuters

09 квітня 2026 р. 13:51

09 квітня 2026 р. 13:51

Різкий відступ президента США Дональда Трампа від його моторошної погрози знищити іранську цивілізацію викрив межі та ризики типового для нього непередбачуваного стилю ведення переговорів, пише Reuters .

У вівторок, 7 квітня, Трамп зайшов далі, ніж будь-коли раніше, коли виступив із суворим попередженням на адресу Ірану, пригрозивши: якщо не буде досягнуто угоди, “ціла цивілізація загине”.

Згодом Трамп раптово відмовився від своїх погроз, реалізація яких, на думку експертів, могла б вважатися воєнним злочином, і оголосив про перемир'я, досягнуте за посередництва Пакистану. Це оголошення з'явилося всього за дві години до закінчення дедлайну, який Трамп встановив для Ірану на відкриття Ормузької протоки.

Трамп заявив, що США “вже досягли й перевершили поставлені військові цілі”.

Попри тріумфальні заяви Трампа, аналітики вважають, що іранський режим, імовірно, вийде з конфлікту як постійна проблема для Вашингтона: військово ослаблений, але з більш жорсткою лінією поведінки, з фактичним контролем над критично важливим морським шляхом для транспортування нафти та прихованими запасами високозбагаченого урану.

Трамп позиціонує себе як майстер переговорів ще з часів, коли був підприємцем, але деякі аналітики кажуть, що власне стиль ведення переговорів Трампа може загнати його в глухий кут і підірвати авторитет США на світовій арені.

“Президент потрапив у пастку власних гіперболізацій. Він не міг знищити іранську цивілізацію, і навіть спроба зробити це коштувала б дорого”, — каже Джон Альтерман з Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні.

Такий підхід має додатковий ризик — супротивники США, зокрема Китай і Росія, можуть “розкусити” цю стратегію.

“Ефект несподіванки зникає”, — заявив республіканський законодавець, маючи на увазі звичку Трампа змінювати свою позицію після гучних погроз.

Прессекретар Білого дому Керолайн Левітт заперечила, що Трамп відступив, заявивши журналістам у середу, 8 квітня, що його риторика є частиною “жорсткого стилю ведення переговорів” і світ повинен “дуже серйозно ставитися” до слів президента США,

Жорсткі переговорні позиції

Трамп має звичку займати жорсткі переговорні позиції, щоб потім відступити. За словами аналітиків, іноді такий підхід виглядав як навмисна стратегія, а іноді — як безсистемний крок, коли помічники Трампа були не поінформовані й адміністрації доводилось відступати під тиском фінансових ринків або радикальних MAGA-прихильників. Зміна курсу Трампа щодо Ірану відбулася після стрибка цін на бензин у США та падіння його власного рейтингу схвалення.

Термін TACO (Trump Always Chickens Out — Трамп завжди дає задню/відступає) з'явився приблизно рік тому, коли, зіткнувшись із втратами на американському фондовому ринку в $6,5 трлн за чотири дні, Трамп відмовився від значних мит, які оголосив за кілька днів до того з нагоди так званого “дня визволення”. Кілька тижнів потому він також скасував окрему серію штрафних мит проти Китаю.

В обох випадках фондовий ринок, який Трамп часто називає барометром своєї діяльності, різко “піднімався” після відступів президента США.

Трамп також відмовився від погроз відібрати Гренландію в Данії — союзника по НАТО, та від своїх намірів контролювати зруйновану війною Газу.

Хоча встановлені Трампом терміни для досягнення перемир’я між Ізраїлем та ХАМАС у Газі й давали свої плоди, ультиматуми щодо роззброєння палестинського бойового угруповання залишилися без уваги.

Втім, під час свого другого терміну в Білому домі Трамп також втілював у життя деякі погрози військових дій, виходячи далеко за межі свого президентства в 2017–2021 роках. У ході військової операції, що відбулася після масштабного накопичення військово-морських сил США біля берегів Венесуели та гострих попереджень від Трампа, рейд американських спецпризначенців у січні призвів до захоплення президента країни Ніколаса Мадуро та встановлення в Каракасі керівництва, більш лояльного до Вашингтона.

Трамп виконав свої погрози й на адресу Ірану, коли 28 лютого США спільно з Ізраїлем розпочали війну, навіть попри те, що Вашингтон і Тегеран все ще вели переговори про іранську ядерну програму.

Зараз питання полягає в тому, чи зможе Трамп, попри деякі тактичні військові успіхи, досягти своїх заявлених цілей, зокрема, заблокувати Ірану шлях до ядерної зброї. Тегеран, який заперечує прагнення створити ядерну бомбу, все ще має запаси збагаченого урану, в основному “поховані” під землею після американо-ізраїльських повітряних ударів у червні минулого року.

“Теорія божевільного”

Трамп і його помічники вже давно наполягають, що непередбачуваність — це переговорна тактика, покликана збити опонентів з пантелику.

“Я б не сказав, що він поступився. Він довів Іран до межі й зумів вийти з ситуації, отримавши принаймні той тимчасовий відступ, на який сподівався”, — зазначає аналітик Atlantic Council Джонатан Панікофф.

Колишній високопосадовець у першій адміністрації Трампа, а нині генеральний директор консалтингової компанії American Global Strategies Александр Грей відкинув думку, що це був ще черговий приклад TACO, припустивши, що жорстка риторика була натомість спрямована на “ескалацію з метою деескалації”.

Вважається, що Трампу частково до вподоби “теорія божевільного”, яку використовував колишній президент США Річард Ніксон під час війни у В'єтнамі. За цією теорією, “екстремальні погрози” покликані змусити супротивників піти на поступки за столом переговорів. Ніксон хотів, аби у Північному В'єтнамі повірили, що він “втратив розум” і може застосувати ядерну зброю.

Генеральний директор Фонду захисту демократій — некомерційного дослідницького інституту, який вважається прихильником жорсткої зовнішньої політики, Марк Дубовіц заявив, що певною мірою симпатизує підходу Трампа, попри його недоліки.

“Треба буквально перевершити іранців у божевіллі”, — сказав він.

“Проблема геополітичної теорії божевільного полягає в тому, що ви налякаєте не тільки свого ворога, але й союзників і власний народ”, — додав водночас Дубовіц.

The Guardian раніше писало, що оголошення про перемир’я дало Трампу короткочасний тріумф, але Іран вступає в переговори з сильнішої позиції . Режим у Тегерані йде на переговори побитий, але вцілілий: він все ще володіє запасами високозбагаченого урану, а тепер претендує на принаймні частковий контроль над Ормузькою протокою, продемонструвавши свою здатність закрити вузьку водну артерію, тримаючи світ у заручниках.

Політика