NASA на порозі прориву — і кризи: BBC пояснює, що не так із місіями до Місяця і до чого тут Трамп

11 квітня 2026 р. 09:58

11 квітня 2026 р. 09:58

Місія NASA Artemis II успішно доставила чотирьох астронавтів на зворотний бік Місяця та безпечно повернула їх додому. Космічний корабель Orion продемонстрував чудові результати, а знімки, зроблені астронавтами, надихнули ціле нове покоління на мрії про можливості космічних подорожей.

Але облетіти Місяць було відносно легко — найскладніше, зокрема висадка людини на поверхню супутника, ще попереду, пише BBC.

Коли в липні 1969 року Ніл Армстронг і Базз Олдрін стали першими людьми, які висадилися на Місяці, багато хто вважав, що це лише початок і що незабаром люди будуть жити й працювати в космосі.

Цього не сталося, оскільки програма "Аполлон" виникла не з любові до досліджень, а внаслідок Холодної війни, щоб продемонструвати перевагу США над Радянським Союзом. Цей подвиг був здійснений "одним маленьким кроком" Армстронга з місячного посадкового модуля — завдання виконано.

Лише через кілька років після того, як він встановив американський прапор на поверхні Місяця, телевізійна аудиторія наступних місій різко впала, і майбутні польоти скасували.

Цього разу амбіції NASA змінилися. Керівник агентства Джаред Айзекман оголосив, що США планують висаджувати людей на Місяць стабільно — щороку, починаючи з 2028-го.

Найцікавіше почнеться наприкінці 2028 року під час місії "Артеміда-5". NASA планує не просто залишити там прапор і повернутися, а почати будівництво постійної місячної бази.

"Місячна економіка розвиватиметься, — каже генеральний директор Європейського космічного агентства Йозеф Ашбахер. — Підготовка різних елементів займе час, але вона розвиватиметься".

Але, як сказав командир "Аполлона-13", коли його космічний корабель зазнав несправності на шляху до Місяця: "Г'юстон, у нас проблема...".

Проблема з посадковим модулем

Щоб висадити людей на поверхню Місяця, NASA потрібен посадковий модуль. Американське космічне агентство уклало контракти з двома приватними компаніями на їх будівництво: SpaceX Ілона Маска, чия місячна версія ракети Starship матиме висоту 35 метрів, та Blue Origin Джеффа Безоса, чий апарат Blue Moon Mark 2 є компактнішим, але не менш амбітним.

Обидва проекти значно відстають від графіка.

Управління генерального інспектора NASA чітко виклало ситуацію у звіті, опублікованому 10 березня: місячний Starship від SpaceX відстає від початкової дати поставки щонайменше на два роки, і очікуються подальші затримки, а Blue Moon від Blue Origin запізнюється щонайменше на вісім місяців, причому майже половина проблем, на які вказали під час перегляду проєкту у 2024 році, залишаються невирішеними.

Ці посадкові апарати дуже відрізняються від компактного модуля "Ігл", який доставив Армстронга та Олдріна на поверхню в 1969 році і який був достатньо великим лише для того, щоб перевезти двох чоловіків, зібрати кілька каменів і повернутися.

Нові посадкові апарати повинні перевозити дуже значну кількість інфраструктури — обладнання, герметичні ровери, початкові компоненти бази. А для перевезення такої маси потрібні величезні обсяги палива, набагато більші, ніж можна запустити на одній ракеті.

Програма "Артеміда" передбачає зберігання всього цього палива в сховищі, яке обертатиметься навколо Землі і буде поповнюватися більш ніж 10 окремими рейсами танкерів, які запускатимуться з регулярними інтервалами протягом кількох місяців. План виглядає елегантно, але є надзвичайно складним.

Збереження стабільності надхолодного рідкого кисню та метану у вакуумі космосу, а потім їх перекачування між космічними апаратами є одним із найскладніших інженерних викликів у програмі.

"Із точки зору фізики це має сенс, — каже космічний вчений із Відкритого університету Сімеон Барбер. Але він зазначає, що запуск "Артеміди-2" цього року двічі відкладали, перш ніж він зрештою відбувся через проблеми із заправкою.

"Якщо це складно зробити на стартовому майданчику, то на орбіті це буде набагато важче", — зауважив він.

Наступна місія Artemis III призначена для тестування стикування капсули екіпажу "Оріона" на навколоземній орбіті з одним або обома посадковими модулями. Вона запланована на середину 2027 року. Із огляду на те, що Starship ще не здійснив успішного орбітального польоту, а New Glenn від Blue Origin здійснила лише два запуски, ця мета виглядає, як висловлюється Барбер, "дуже амбітною".

Нова космічна гонка

NASA залишила 2028 рік датою висадки на Місяць не лише через технічні плани, а й через політику. Ця дата збігається з планами президента Дональда Трампа: він хоче, аби американці повернулися на Місяць до кінця його президентського терміну, який якраз завершується у 2028-му.

Незалежні аналітики не вважають цю мету реалістичною. Однак Конгрес підтримав цей термін, виділивши мільярди доларів, частково через те, що на горизонті з'явився новий конкурент.

Зі зростанням Китаю в цьому столітті як економічної та військової супердержави стрімко розвиваються й його космічні можливості, і зараз Пекін поставив собі за мету висадити космонавта на Місяць приблизно до 2030 року.

Якщо графік програми "Артеміда" порушиться, як вважають багато експертів, Китай може дістатися до Місяця першим. Його підхід простіший. Він передбачає використання двох ракет, окремого екіпажного модуля та посадкового апарата, що дозволяє уникнути складнощів, пов’язаних із дозаправкою на орбіті, які є в американському плані.

Марс — далека мрія

За Місяцем лежить Марс. Маск говорив про те, щоб доправити людей на "Червону планету" до кінця цього десятиліття.

Багато експертів вважають, що це, найімовірніше, відбудеться не раніше 2040-х років. Політ до Марса набагато небезпечніший за подорож на Місяць. Він триватиме від семи до дев'яти місяців, і протягом усього цього часу астронавти піддаються сильному космічному випромінюванню. Головна проблема в тому, що якщо щось піде не так, рятувальна місія буде просто неможливою.

Рідка атмосфера Марса робить посадку повнорозмірного пілотованого космічного корабля — а потім його повторний запуск — проблемою приголомшливої складності.

Астронавт Олександр Герст колись сказав, повернувшись із Міжнародної космічної станції, що вид із космосу змінює все.

Він хотів би, аби усі вісім мільярдів людей на Землі хоча б раз полетіли в космос і побачили те, що бачив він — маленьку, тендітну, прекрасну планету, про яку вид, що має щастя жити на ній, дбає далеко не достатньо.

"Це, — каже голова Європейського космічного агентства Ашбахер, — створило б зовсім інше життя на планеті Земля".

Відкриття на далекій планеті K2-18b може кардинально змінити наше уявлення про можливість життя поза Землею. Дослідники виявили дивовижні чинники, які, ймовірно, підтвердять існування органічних молекул на цій екзопланеті.

Чи справді ми наближаємося до найважливішого наукового відкриття століття?

Про це в статті "Чи є життя поза межами Сонячної системи? Зроблено гучне наукове відкриття" писав Петро Герасименко .

Політика