PinchukArtCentre представить проєкт Still Joy на Венеційській бієнале 2026

13 квітня 2026 р. 16:31

13 квітня 2026 р. 16:31

Проєкт “Still Joy — From Ukraine Into the World” увійшов до офіційної паралельної програми 61-ї Венеційської бієнале. Його представлять Фонд Віктора Пінчука та PinchukArtCentre у Венеції. Виставка об’єднає українських і міжнародних митців навколо теми радості як форми стійкості, йдеться в пресрелізі, наданому ZN.UA.

У Palazzo Contarini Polignac у Венеції з 9 травня до 1 серпня 2026 року експонуватиметься виставка “Still Joy — From Ukraine Into the World”, що стала частиною офіційної паралельної програми 61-ї Міжнародної мистецької виставки La Biennale di Venezia (Венеційська бієнале). Попередні покази заплановані на 6–8 травня, а преспоказ відбудеться 7 травня.

Виставка об’єднує українських і міжнародних художників, які досліджують поняття радості як прояву життєвої сили та людяності. Кураторами проєкту виступили Бйорн Гельдхоф та Олександра Погребняк.

В основі Still Joy — свідчення, зібрані морським піхотинцем і ветераном Глібом Стрижком та журналісткою Наталією Гуменюк. Їхні історії інтегровані в експозицію як окремі елементи, що формують цілісну структуру виставки.

Експозиція відкривається відеоінсталяцією Яреми Малащука та Романа Хімея зі сценами київських рейвів до і під час повномасштабної війни. Далі представлені роботи Катерини Алійник та Пьотра Армяновського, які поєднують природні образи та досвід війни, зокрема на території Маріуполя. Завершує цей блок інсталяція Сімоне Пост із використанням справжніх цукерок, що переосмислює простір палаццо, як солодку архітектуру.

Окремий розділ присвячений темам втрати, переміщення та взаємної підтримки. Роботи Ашфіки Рахман та Жанни Кадирової відтворюють досвід вимушеного переселення через інсталяції з храмових дзвіночків і рослин, врятованих зі зруйнованих будівель. Ці елементи формують простір, у якому поєднуються пам’ять, турбота і відновлення.

У відеоінсталяції Ґабріель Ґолаят представлені свідчення українських військових і цивільних з ЛГБТКІА+-спільноти. Робота Тасіти Дін “Якби я була в Адлоні” в 39-ти хвилинах показує спогади художника та його музи Бориса і Віти Михайлових з однойменного берлінського готелю. Інсталяція Джанет Кардіфф і Джорджа Б’юреса Міллера “Ромови з моєю матірʼю” досліджує тему зв’язку з тими, кого вже немає.

Фінальна частина виставки зосереджена на взаємодії людини, тіла та ландшафту. Серед робіт — проєкти Алевтіни Кахідзе, Альваро Урбано, Олексія Сая, Раяна Ґандера, Жуліана Шар’єра та Нікіти Кадана. Завершує експозицію монументальний малюнок Кадана, що відтворює сцену “тихого рейву” як метафору балансу між втратою і відновленням.

“У своїй багатошаровості виставковий проєкт “Still Joy” є відгуком на сьогодення — її коріння лежить в Україні і простягається далеко за її межі — крихка, але стійка, радість триває”, — підсумували організатори виставки.

Раніше фотокореспондент ZN.UA Василь Артюшенко повідомив про нові виставки у PinchukArtCentre — “Радість” та “Не питаючи дозволу”, що представляють комплексне дослідження української ідентичності через призму воєнного досвіду та історії тілесності.

Політика