Українські інституції, які створювались за європейськими зразками, опинилися на узбіччі "Тисячовесни" — журналіст

14 квітня 2026 р. 15:03

14 квітня 2026 р. 15:03

Бюджет Міністерства культури зріс за рахунок майже виключно "Тисячовесни", а інституції, які Україна протягом останніх 10 років створювала за європейськими зразками, "опинилися або на узбіччі програми, або в ролі технічних виконавців". Д октор філософії з журналістики Петро Катеринич у статті " Тисяча і одна ніч Мінкульту: хто розповідатиме казки за чотири мільярди " описує ситуацію, яка склалась з Держкіно, Українським культурним фондом та Суспільним мовленням.

Як наголошує автор, найдраматичнішою є ситуація з Держкіно , бюджет якого скоротився з 663 мільйонів у 2024 році до 204 мільйонів у 2025-му. Голова агентства Андрій Осипов наголошував, що сприймає винесення "1000 годин" за межі Держкіно як "недовіру до команди інституції". Також у коментарі "Детектору медіа" він казав, що цьогоріч агентство не проводитиме жодного конкурсного відбору кінопроєктів, а кінематографістам пропонують подаватися на "Тисячовесну".

" Український культурний фонд — інша модель, побудована на британському принципі arm's length, де держава фінансує, але не втручається у змістовні рішення, — за вісім років роботи профінансував майже три тисячі проєктів на два мільярди гривень. Його бюджет у 2026-му зріс до 411 мільйонів, але це вдесятеро менше за "Тисячовесну", і в гайдлайні нової програми УКФ навіть не згадується як партнер", — продовдує автор.

Водночас Суспільне мовлення , як пише Катеринич, цьогоріч фактично недофінансоване, але має за законом має отримувати не менше 0,2% видатків загального фонду держбюджету. Також депутатка ВРУ Євгенія Кравчук казала, що "треба подивитися, як державна допомога буде суміщатися" з участю Суспільного у програмі "Тисячовесни".

"Виникає закономірне питання: навіщо будувати паралельну інфраструктуру, коли наявна — нехай недофінансована — вже має і експертизу, і конкурсні механізми, і, що найважливіше, інституційну пам'ять? Відповідь, ймовірно, криється не в ефективності, а в контролі: "Тисячовесна" — це бюджетна програма Мінкульту, ініційована Офісом президента і курована заступницею його керівника Оленою Ковальською. У Держкіно між ініціатором і переможцем стоять Рада, експертна комісія, жеребкування, декларування конфлікту інтересів — нехай недосконалі, але формалізовані. У "Тисячовесні" між Офісом президента і рішенням про те, хто отримає мільярди, — лише обіцянка міністерки, що "процедура буде максимально прозорою", — наголошує Катеринич.

За словами глави Мінкульту, рішення про переможців ухвалюватимуть експерти. Серед них — оскароносний документаліст Мстислав Чернов, голова Інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров, хореографка Олена Коляденко та журналістка Юлія Тимошенко. Остаточний список з 20 експертів на кожен з семи напрямків затверджуватиме Кабмін. Але нюанс, як пише Катеринич, полягає у тому, що їх висновки матимуть лише рекомендаційний характер — фінальне рішення про переможців ухвалює Мінкульт наказом.

"На третьому етапі конкурсу конкурсні комісії залучають іноземних фахівців із правом дорадчого голосу. А для напряму "контент для соцмереж" третій етап може взагалі не проводитися — отже, міжнародна експертиза для нього не передбачена", — пише автор.

Також Катеринич пише й про існування ефекту самоцензури у рамках "Тисячовесни": її гайдлайн містить чотири сторінки "рекомендованих тем" — від Київської Русі та Запорозької Січі, Голодомору і Розстріляного відродження до сортування сміття, фінансової грамотності та робототехніки.

Хоча у критеріях оцінювання цей показник важить лише 5% загальної оцінки, жоден заявник не ризикуватиме запропонувати проєкт, що суперечить "рекомендованим темам" або торкається незручних питань, зокрема корупції чи критики телемарафону.

За словами Катеринича, фундаментальною помилкою може бути визнання Мінкультом того факту, що в України немає гранд—наративу, як у росіян "русский мир". Він наголошує, що навяʼзування наративу зверху через тисячу годин тематичного контенту є моделлю, яка "парадоксально ближча до того самого "русского мира".

З іншими статтями автора можна ознайомитися за посиланням .

Політика