Прикинувся окупантом, аби вижити. Боєць 128-ї бригади пів року провів на позиції

18 квітня 2026 р. 20:31

18 квітня 2026 р. 20:31

Військовослужбовець 128-ї окремої механізованої бригади «Дике поле» на ім’я Михайло разом із побратимом Геннадієм встановили справжній рекорд витривалості. Замість запланованого місяця вони провели на передовій майже 200 днів, відбиваючи атаки ворога та виживаючи у надлюдських умовах. Як інформує «Главком» , про це йдеться у сюжеті «Суспільного».

Михайло згадує, що торік у вересні вони зголосилися змінити поранених товаришів на позиції.

«Інструктор підійшов, зібрав нас, сказав: «Треба добровольців – замінити хлопців на позиції». Комбат, який інструктував нас, сказав, що це на три-чотири тижні, максимум – на місяць-півтора. Але вийшло, що провели там шість із половиною місяців», – розповідає боєць.

За час перебування на «нулі» двоє захисників знищили дев’ятьох окупантів, які намагалися штурмувати їхню ділянку. Ворожа група підійшла настільки близько, що довелося видавати себе за росіян.

«Того дня ми дві групи знищили. Друга група залетіла, прийняли нас за своїх. Почалася розмова. Він каже: «Я зі 108-го полку. А ти хто такий?». Я кажу: «Я теж звідти». Почав імпровізувати, що в голову прийшло – мовляв, старшого накрило, я тут ховаюсь. Але він почав ставити питання, на які я вже не міг відповісти, питав позивний їхнього комбата. У цей час напарник Гена дав довгу чергу», – згадує Михайло.

Пів року бійці жили у самостійно виритих окопах поблизу розбитих дачних будинків. Усе необхідне – їжу, воду та медикаменти – їм доставляли виключно дронами. Найважчим іспитом стала зима. Щоб не замерзнути, військові використовували хімічні грілки та вдягали цивільний одяг, знайдений у руїнах.

«Допомагали хімічні грілки для ніг та рук, так обігрівалися. Одягали цивільний одяг, що в хаті знайшли. Сам не розумію як, але серйозної температури не було. Приймали медикаменти, що присилали, і трофейні теж допомагали», – каже Михайло.

Єдиним містком із домом були короткі аудіоповідомлення. Побратими по рації записували слова Михайла, а потім телефоном передавали їх родині. Вдома на нього чекали дружина, чотири доньки та онуки.

«Перше, що зробив, коли вийшли – зателефонував дружині по відеозв’язку. Раділа, плакала... не вірила, що я дзвоню зі свого номера телефону», – каже боєць.

Михайло зізнається: те, що за шість місяців вони не отримали жодного поранення – справжнє диво. Вистояти під безперервними атаками FPV-дронів та штурмами допомогла віра.

«На війні атеїстів немає. Всі у щось вірять», – підсумовує захисник.

Нагадаємо, солдат 81-ї Слобожанської бригади десантно-штурмових військ, Герой України В’ячеслав Ткаченко на псевдо Масажист після загибелі побратимів залишився один на 90 днів у розбитому бліндажі під постійними атаками дронів, штурмами російської піхоти та обстрілами.

Раніше український військовий із позивним Картман, піхотинець 118 окремої механізованої бригади, провів два тижні у бліндажі разом із російським військовим і зумів переконати його здатися. Увесь цей час бійця вважали зниклим безвісти.

Крім того, на Донеччині український військовий Володимир Позитив Александров отримав поранення та потрапив у полон росіян. Згодом він переконав окупантів скласти зброю й ті виявили бажання здатися українським військовим.

Також 29-річний киянин Денис Прудніков на псевдо Молдован – єдиний з чотирьох військових, який вижив на завданні на Донеччині. Під час російського обстрілу боєць отримав поранення ноги й шість кілометрів повз до позицій українських солдатів.

Політика