Руйнація російської економіки — передумова для переговорів

27 квітня 2026 р. 17:28

27 квітня 2026 р. 17:28

Після чотирьох років війни економіка РФ стала головним фактором, який тягне на дно чинний режим . Війна з Україною загнала її в пастку стагфляції, і тепер це надламана конструкція, готова посипатися вже в короткостроковій перспективі. Пояснимо це економічною логікою та цифрами.

Протягом 2021–2025 років видатки на безпеку та оборону федерального бюджету РФ зросли із 6,5 до 19,8 трлн руб./рік. Одночасно доходи, які мали б тримати ці видатки, знизилися. Такими доходами є експорт енергоносіїв, насамперед нафти та нафтопродуктів.

Економіка Росії не має складної структури, характерної для розвинених країн, перебуваючи в критичній залежності від згаданого експорту нафти та нафтопродуктів. Останній покриває близько 45% усіх експортних доходів. Тому ця економіка досить проста, навіть у чомусь примітивна.

Нехай нас не вводять в оману виробництво ракет чи їхні ядерні технології. Це незначна частка російської економіки, і це все розробляв колишній СРСР, де українці були ключовими серед конструкторів та інженерів.

На початок великого вторгнення економіка РФ зростала. Вона мала фінансовий запас міцності у вигляді Фонду національного добробуту (ФНД) вартістю 148 млрд дол. і високого рівня експорту, що став рекордним 2022 року, сягнувши 586 млрд дол. Видатки на безпеку та оборону були тоді втричі меншими та становили 4,5% від ВВП Росії.

На сьогодні російська економіка має мінус 1,8% зростання навіть за офіційними даними січня-лютого 2026 року, обмілілий на 68% ФНД і величезні військові видатки, що становлять 9,2% від ВВП. Чи може це залишитися несуттєвим чи непоміченим?

Маневри з дезінформації

На сьогодні московська статистика приховує низку показників економічного стану, головним із яких є рівень інфляції. Він важливий для пояснення того, де перебуває ця економіка. За альтернативними розрахунками, які базуються на динаміці облікової ставки та доступних альтернативних спостереженнях, фактична інфляція в РФ щонайменше удвічі перевищує офіційний рівень.

Якщо ж наступними за інфляцією навести альтернативні розрахунки ВВП РФ, що базуються на реальній інфляції, отримаємо його негативну динаміку в 2022–2025 роках.

Отже, маємо класичну пару показників, які вказують на стагфляцію в російській економіці: це висока інфляція в діапазоні 15,4–20,7% та як мінімум відсутність економічного зростання.

Стагфляція — це небезпечний стан для будь-якої економіки. Вихід із цього стану ускладнений через вузький коридор рішень і відсутність поля для маневру монетарними заходами. Якщо борешся із одним негативним фактором, то підсилюєш інший. Прагнеш жорсткою монетарною політикою знизити інфляцію, але пригнічуєш виробництво, якщо монетарним пом’якшенням стимулюєш виробництво, то розганяєш інфляцію.

Додамо до цього обтяжуючий фактор, яким є видатки на ведення війни з Україною. Вона дуже дорога для Москви через обрану платну модель залучення на «СВО» населення. Ці квитки в один бік на одного окупанта коштують бюджету від 8 до 10 млн руб., враховуючи середній термін його життя в степах України та обіцяну виплату після його ліквідації.

Це збільшує витрати на федеральному та регіональному рівнях, що автоматично тягне за собою бюджетний дефіцит. Посудіть самі, якщо ЗСУ нейтралізують, скажімо, тисячу окупантів на добу, то бюджету це обходиться у 8–10 млрд руб. щоденно.

Стагфляційна економіка для її нормалізації потребує зниження державних видатків. Це дало б змогу уникати високого дефіциту бюджету та його вимушеного фінансування інструментами емісії. Але як ти знизиш ці видатки, коли потрібно фінансувати війну? Хіба обрізаючи інші статті, що стосуються соціальних програм чи капітальних інвестицій.

Вони вже це роблять останні два роки, але і цьому є своя межа. Наприклад, торік федеральний бюджет недодав регіональним 1,8 трлн руб. із 6,2 трлн руб., запланованих та очікуваних у регіонах. Це суворий удар по місцевих бюджетах, наслідком чого стали затримки виплати заробітних плат бюджетному сектору. На сьогодні ці бюджети працюють без залишків коштів на казначейських рахунках.

Отже, в Росії склалася вибухова суміш — фактор стагфляції, обтяженої масштабними воєнними видатками. Ще одним терміном, який описує цей стан, є фіскально-монетарна пастка. Це коли, управляючи лише податками чи лише монетарною базою, вже неможливо повернутися до нормального економічного процесу.

Що далі

Стагфляція, обтяжена воєнними видатками, програмує руйнування російської економіки. Пригнічена активність підприємств, що є станом стагфляціі, генерує нестачу доходів до федерального бюджету. Таку ж нестачу генерує зниження доходів від експорту нафти. Разом із тим видатки залишаються високими, бо треба фінансувати війну. Це продукує величезний дефіцит бюджету.

Маємо практичне підтвердження цього. 2025 року дефіцит зведеного бюджету РФ досягнув аномального рівня 8,3 трлн рублів, або 17% його видаткової частини. Це у 2,4 разу вище за рівень попереднього року.

Дефіцитний бюджет треба якось фінансувати. В попередні роки для цього забирали запаси ФНД, але зараз вони обміліли і не можуть системно покривати такий касовий розрив. Отже, потрібно вдаватися до емісії рубля. Це відбувається в прихованій формі репо-аукціонів. Обсяги цих аукціонів зросли в першому кварталі 2026 року порівняно з попереднім роком у 12 разів.

Нарощення обсягів емісії, не підкріпленої збільшенням доданої вартості, веде до зростання цін, або інфляції. Інфляцію відчуває населення. Його інфляційні очікування високі та перевищують очікування доходу від депозитних вкладів. Відповідно, населення намагається використати наявні гроші якнайшвидше, рухаючи ціни далі вгору.

Із таким багажем економіка підійшла до 2026 року. А вже перші два місяці цього року показали значне прискорення негативних трендів. Дефіцит бюджету за січень—березень становить 4,6 трлн руб. за річного плану 3,8 трлн.

З початком року прискорився і процес інфляції, це після новорічного похмілля продемонстрували нові ціни в магазинах.

Боротися з інфляцією потрібно стисненням грошової маси та високою обліковою ставкою. Але це пригнічує виробництво, і саме це вже відбулося. Переробна промисловість у першому кварталі цього року показала зниження на 2,9%, коли торік було зростання на 3,9%.

Порушення глобального трафіку нафти

На цьому тлі стався глобальний кейс атаки Ізраїлю та США на Іран, який дав можливість Москві продати за високою ціною нафту, розлиту по «тіньових» танкерах. До цього вона в обсязі до 140 млн бар. перебувала в океанах. Але Трамп допоміг її вигідно продати, і Росія заробила на цьому додатково 10 млрд дол. Однак чи врятує це російську економіку, зважаючи на її системну кризу?

Цифри вказують, що за умови продовження кризи протягом року середня ціна на нафту марки Urals триматиметься на рівні 80–90 дол./бар . До іранської кризи це було 42 дол./бар. Отже, Росія може додатково заробити від експорту нафти до 45 млрд дол.

Додаткова сума дасть можливість Путіну продовжити цього року війну такої ж інтенсивності, як попереднього. Інакше без мобілізації він не знайде живої сили.

Описаний варіант розвитку подій навколо Ормузькоі протоки слід розглядати як найбільш оптимістичний для Москви. Проте не факт, що криза триватиме весь рік, бо негативний ефект для провідних економік, включно із Китаєм і США, буде відчутним. Крім того, існує найефективніший «санкційний» прийом ЗСУ, здатний знизити фізичні відвантаження.

Отже, потрібно перевернути світовий енергетичний баланс, а половині економіки світу зануритися в рецесію, щоб врятувати російську. Навряд чи події зайдуть аж так далеко.

Тобто стримуванням в обороні українці ще й виснажили економіку Росії. Вищі ціни на нафту дадуть їй порцію кисню, але не врятують від системної кризи. Враховуючи кількість населення РФ, можемо припустити, що їхній резерв живої сили все ще високий. Але резерв економіки значно нижчий, а термін коротший. Цей двигун війни може і має бути зламаний у взаємодії з партнерами, що варто розглядати як необхідну передумову прийнятного для України переговорного процесу.

Політика