Молодь не хоче служити. У Євросоюзі жаліються на кадрову кризу в оборонці

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Молодь не хоче служити. У Євросоюзі жаліються на кадрову кризу в оборонці

06 травня 2026 р. 15:11

06 травня 2026 р. 15:11

Президент EUROMIL Еммануель Якоб заявив, що кадровий голод в ОПК є спільною проблемою ЄС, яка зриває темпи мілітаризації блоку

Молодь не хоче служити. У Євросоюзі жаліються на кадрову кризу в оборонці

Євросоюз зіткнувся з глибоким кадровим голодом в оборонній сфері, де брак людей та небажання молоді йти на службу заважають його країнам розгортати виробництво зброї та загрожують безпеці всього континенту. Про це під час Європейського оборонного круглого столу в Брюсселі заявив президент Європейської організації військових асоціацій та профспілок (EUROMIL) Еммануель Якоб, передає кореспондентка .

За його словами, дефіцит персоналу – це не локальна проблема окремих держав, а загальноєвропейська криза, яку уряди багатьох країн намагаються просто замовчувати.

"Сьогодні в Європі ми маємо лише два типи країн: ті, які знають і відкрито визнають, що мають проблеми з рекрутингом та утриманням кадрів, і ті країни, які кажуть, що не мають таких проблем, але в реальності стикаються з абсолютно тим самим. Тож це не національне питання, це загальноєвропейська проблема", – сказав Якоб.

Він навів приклад Швеції, яку "завжди приводили як чудовий приклад інтеграції збройних сил у суспільство". Проте молодь там відмовляється служити, аргументуючи відсутністю "гідної зарплати та належних умов праці".

Він підкреслив, що оборонний сектор Європи стає дедалі технологічнішим, оскільки сьогодні він базується на цифровізації та штучному інтелекті. Через це армії та підприємства змушені жорстко конкурувати за дефіцитних спеціалістів (інженерів та IT-фахівців) із приватним цивільним ринком, але наразі програють цю боротьбу через непривабливі умови праці.

Амбітні плани ЄС наростити виробництво зброї вперлися в банальну проблему – на європейських заводах немає кому працювати. Для України цей кадровий тупик відкриває вікно можливостей. Київ стає не просто "прохачем допомоги", а партнером із готовим рішенням. Оскільки ЄС самотужки не подолає кадровий голод, кооперація з українськими компаніями, які мають реальний досвід технологічної війни, – це єдиний шанс європейців закрити дірки на виробництві. Спільні проєкти стануть для України найкоротшим шляхом до фактичного вступу в безпековий простір ЄС ще до завершення офіційних переговорів.