Глава ДМС розповіла, чи розробляє Україна політику заміщення своїх громадян іноземцями

27 травня 2026 р. 16:48

27 травня 2026 р. 16:48

В Україні не розробляється і не ведеться політика заміщення своїх громадян іноземцями, повідомила голова Державної міграційної служби Наталія Науменко в програмі Центру протидії дезінформації «ІПсО і люди». Вона пояснила, звідки, на думку ДМС, взагалі взялася історія про трудових мігрантів в Україні .

Зокрема, керівник Департаменту медіаграмотності ЦПД Іван Сличко зазначив , що у соцмережах регулярно шириться наратив, нібито після війни українців замінять мігрантами, і запитав Науменко, наскільки це відповідає дійсності. У відповідь вона зазначила, що «це геть не відповідає реальності, міграційна ситуація, яку сьогодні має Україна». Трохи згодом, вона також прокоментувала інший поширюваний наратив, нібито поки українські військові захищають країну, держава намагається впровадити політику заміщення своїх громадян мігрантами.

«Насправді, ніхто таких завдань не ставив і такої політики не розробляється, така політика не ведеться. Ми говоримо про еміграцію, яка є абсолютно природним процесом. Тим процесом, який був до війни, який є в період воєнного часу, який буде і після війни… Оці наративи сприяють тому, що для суспільства це стає тригерною історією, тригерною точкою. І воно не сприймає навіть будь-яку позитивну політику… тому до цього треба досить обережно відноситися», — додала Науменко.

За її словами, аналітики Державної міграційної служби намагалися знайти «нульового пацієнта», з якого і почали ширитися відповідні наративи в Telegram-каналах, на YouTube і так далі. У результаті аналітичний центр дійшов висновку, що все почалося наприкінці січня 2025 року. Зокрема, «нульовим пацієнтом» стала заява, що приватне меблеве підприємство у Тячеві веде переговори щодо найму на роботу 160 громадян Бангладеш через брак  кваліфікованих робітників на Закарпатті.

Та попри такі заяви, додала Науменко, через три місяці рекрутинг скасували і громадяни Бангладеш не заїхали на Закарпаття. Причиною стало те, що підприємство не змогло пройти процедуру оформлення дозволів.

«Чому це для нас нульовий пацієнт? Тому що цифра 160 бангладешців у Тячеві миттєво стала медіасенсацією і запустила перші хвилі публікацій у проросійських Telegram-каналах. Кейс продовжує цитуватися пропагандою як доказ початку масового завезення мігрантів в Україну, попри те, що фактичного ввезення не відбулося», — пояснила глава ДМС.

За її словами, у Державній міграційній службі визначили п’ять фаз, які пройшла ця медіакампанія. Перша фаза — тління — тривала з жовтня 2024 року до липня 2025 року. Саме тоді, додала Науменко, експерти «почали нам говорити про те, що Україна потребує для збалансування демографічної ситуації приблизно 300 тисяч мігрантів».

Потім стався так званий тригерний вибух, приблизно у серпні-вересні 2025 року. Тоді вже з’явилися репости по російських Telegram-каналах.

Далі наступила фаза «легалізація», коли напрацювали законопроєкт № 14211 «Про внесення змін до деяких законів України щодо працевлаштування іноземців та осіб без громадянства».

«Це європейський законопроєкт щодо єдиного дозволу на працевлаштування. Але Telegram-канали розпіарили його таким чином, нібито він дає вікно входу великої кількості мігрантів на територію України. І ми нібито почали цей процес. Насправді ні, тому що цей законопроєкт регулює з одного боку. По-перше, він розроблений на виконання наших євроінтеграційних процесів. Це була вимога Європейського Союзу — привести наше законодавство у відповідність до Резолюції Європейського Союзу. І єдиний дозвіл на працевлаштування спрямований на те, щоб дійсно знизити бюрократію документування іноземців, які ходять на ринок праці України», — пояснила Науменко.

Вона додала, що з іншого боку законопроєкт передбачає чіткі правила для працедавців, аби вони також не маніпулювали питаннями дозволів на еміграцію. Власне, для цього, підкреслила глава ДМС, документ і напрацювали.

Після цього відбулася поточна ескалація — квітень-травень 2026 року. Коли у Черкаській та Чернівецькій областях почали говорити про залучення іноземну робочу силу. Згодом, додала Науменко, заяви щодо мігрантів зробили мери Харкова та Івано-Франківська. Зазначимо, що Ігор Терехов виступив проти масового залучення трудових мігрантів. А Руслан Марцінків заявив , що у місті вдалося «вчасно зупинитися» від риторики, яка могла призвести до напруги щодо мігрантів.

«Ми вже тоді почали фіксувати, що почали ширитися новіші викиди, якісь відеоролики з кількістю індусів, бангладешців на території України і так далі. Ми очікуємо п'яту фазу, що буде інтенсифікація напередодні другого читання нашого законопроєкту 14211. Це наш прогноз, будемо дивитися, чи він справдиться», — зазначила Науменко.

Вона також зазначила, що нові вкиди, цілком можливо, зроблені ще й за допомогою штучного інтелекту та «нових експертів».

«Насправді, експерти, які з'являються в медійному просторі країни, я не говорю про науковців і тих, хто давно працює у своїй сфері, я говорю про тих, які вважають себе експертами. Псевдоексперти. Вони дійсно дуже шкодять, вони сприяють появі цих наративів, підігрівають ці історії», — підсумувала Нуменко.

Нагадаємо, у квітні МЗС та СБУ отримали завдання опрацювати зміни до списку «країн міграційного ризику». Голова ОП Кирило Буданов згодом пояснив, що це рішення може частково спростити ситуацію для бізнесу , який отримає змогу залучати іноземців. Ця тема викликала масштабний суспільний дискурс — люди виступили проти залучення мігрантів. Тож згодом міністр економіки Олексій Соболев пообіцяв, що для щорічного зростання ВВП держава використає інші інструменти — активізує внутрішній ринок праці та поверне громадян з-за кордону. Він назвав ідею залучення мігрантів непріоритетною .

Щороку тисячі потенційних мігрантів — студенти, кваліфіковані фахівці, підприємці — обирають не Україну. Не лише через війну. Через черги, хабарі й чиновників із необмеженою дискрецією. Експертка «CASE Україна» Уляна Костенко у статті « Чотири реформи, які змінять міграційну політику України » розказує, як перетворити міграційну службу з корупційного фільтра на інструмент залучення людського капіталу.

Політика