Мораторії на російськомовний контент в Україні: адвокат оцінив їхню законність

11 червня 2026 р. 10:48

11 червня 2026 р. 10:48

У низці українських міст почали діяти мораторії на публічне використання російськомовного культурного продукту. Йдеться про книги, музику, фільми та інший контент, який можуть відтворювати у громадських місцях. Експерт пояснив, наскільки такі рішення відповідають чинному законодавству України.

Як повідомляє видання "24 канал", наприкінці травня відповідне рішення ухвалила Полтавська міська рада . Документ передбачає тимчасове обмеження на публічне використання російськомовного культурного продукту на території громади до моменту припинення окупації українських територій Росією.

Під дію мораторію потрапили книги, музичні твори, кінофільми, театральні вистави, концертні програми та інший контент російською мовою. Обмеження поширюються на заклади культури, громадського харчування, торговельні об'єкти, громадський транспорт та інші публічні простори. Водночас рішення не стосується повсякденного спілкування громадян.

Та все ж Полтава не стала першим містом, яке вдалося до таких кроків, зокрема раніше схожі рішення ухвалили у Кременчуці та Дніпрі.

Паралельно в країні діють норми мовного законодавства, які передбачають відповідальність за окремі порушення, а мовний омбудсман неодноразово виступав за посилення санкцій щодо систематичних порушників.

Що не так із мораторіями на російськомовний контент в українських містах

Попри це експерти переконані, що питання мовної політики має регулюватися на рівні законів України, а не окремих рішень місцевих рад. Як пояснив співзасновник ГО "Центр дослідження законодавства України" та адвокат Назар Чорний, порядок використання мов у культурній сфері визначається насамперед Конституцією України та профільними законами. Зокрема, основний закон прямо встановлює, що правила застосування мов мають визначатися виключно законами України.

За словами юриста, саме ця норма є ключовою під час оцінки подібних рішень органів місцевого самоврядування. Аналогічний підхід закріплений і в законі "Про культуру", який відсилає питання мовного регулювання до законодавства загальнодержавного рівня.

В цілому, критики мораторіїв нерідко наголошують, що законодавство гарантує вільне використання мов національних меншин. Однак, як зазначає Чорний, одночасно держава має право впроваджувати заходи для підтримки та розвитку української мови, і такі кроки не вважаються порушенням міжнародних зобов'язань України щодо захисту мов меншин.

Окремо адвокат проаналізував відповідність рішення Полтавської міської ради чинному мовному законодавству. Він нагадав, що закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної" встановлює українську як основну мову культурно-мистецьких та розважальних заходів. Водночас документ передбачає низку винятків, зокрема щодо виконання та відтворення музичних творів іншими мовами.

Саме тому, на думку експерта, окремі положення полтавського мораторію можуть виходити за рамки тих обмежень, які безпосередньо встановлені законом. Разом із тим він наголошує, що йдеться не про повну заборону російськомовного контенту, а про тимчасове обмеження його використання.

Крім того, рішення міської ради не містить механізму покарання за його порушення та не встановлює окремих санкцій. Фактично документ має переважно рекомендаційний характер, хоча формально залишається чинним до моменту його скасування самою радою або в судовому порядку.

Водночас, як зауважує Назар Чорний, українське законодавство прямо не наділяє органи місцевого самоврядування повноваженнями запроваджувати подібні мораторії. Саме тому питання використання російськомовного культурного продукту, на його переконання, має вирішуватися на рівні Верховної Ради шляхом ухвалення відповідного закону.

Показовою у цьому контексті є і судова практика. Так, до прикладу, у 2019 році Верховний Суд розглядав справу щодо спроби скасувати аналогічне рішення Львівської обласної ради.

"У зазначеній справі, за позовом ГО "Український вибір – Право народу" (засновником якої є обвинувачений у державній зраді Віктор Медведчук) до Львівської обласної ради про скасування аналогічного рішення (щодо застосування мораторію на відтворення російськомовного культурного продукту на території Львівської області) КАС ВС наголосив, що оскарження подібних рішень можливе виключно з боку осіб, до яких його було застосовано, що завдало реальної та вимірюваної шкоди. Сама по собі оцінка особою рішення ОМС як такого, що потенційно може порушити права чи інтереси цієї особи, не створює підстав для скасування рішення", — розповів адвокат.

На думку експерта, численні аналогічні рішення, які останніми роками ухвалюють місцеві ради в різних регіонах країни, свідчать про суспільний запит на врегулювання цього питання. Водночас остаточні правила використання мов у культурному просторі мають визначатися не на місцевому, а на загальнодержавному рівні.

Раніше уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська заявляла, що чинні штрафи за порушення мовного законодавства є надто низькими та не спонукають порушників дотримуватися закону. Саме тому вона виступає за збільшення розміру штрафів у два-три рази, особливо для тих, хто систематично та свідомо ігнорує мовні норми.

Також омбудсменка розповідала, що після початку повномасштабної війни більшість українців, які свідомо хотіли перейти на державну мову , вже зробили цей вибір. За її словами, всі, хто "вважає себе homo sapiens" і розуміє зв’язок між мовою, ідентичністю та поведінкою, вже перейшли на українську.

Політика