Стармер заявив, що не піде у відставку та готовий боротися за лідерство в партії

19 червня 2026 р. 15:51

19 червня 2026 р. 15:51

Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив у п'ятницю, 19 червня, що не збирається залишати свою посаду, пообіцявши боротися з будь-якими викликами з боку свого ключового суперника в Лейбористській партії Енді Бернема. Це може спричинити новий спалах політичної нестабільності, пише Reuters .

Мер Великого Манчестера Бернем здобув переконливу перемогу на довиборах в окрузі Мейкерфілд та натякнув, що використає це, аби поборотися за лідерство в партії. Бернем набрав 55% голосів на довиборах — така впевнена перемога спонукала ще більше законодавців від Лейбористської партії заявити, що Стармеру слід розглянути можливість відставки.

Однак Стармер, який у 2024 році здобув переконливу перемогу на виборах, заявив, що “не збирається йти”, перелічивши низку досягнень за два роки перебування при владі: зміцнення зв’язків з Європейським Союзом, стабілізація економіки та скорочення черг на отримання медичних послуг.

“Якщо відбудуться вибори… Так, я буду балотуватися, я запропоную свою кандидатуру. І я неодноразово заявляв, що не збираюся йти”, — сказав Стармер.

Він також попередив про небезпеку потенційно дестабілізаційної боротьби за лідерство. Опір Стармера дедалі гучнішим закликам з боку деяких представників Лейбористської партії до відставки, у поєднанні з масштабами перемоги Бернема в окрузі Мейкерфілд, може поставити під загрозу надії на впорядкований перехід влади, поглибивши розбіжності.

56-річний Бернем переміг на довиборах у Мейкерфілді ультраправих кандидатів, зміцнивши свій імідж як людини, здатної зупинити посилення позицій правопопулістської партії Reform UK Найджела Фараджа.

Через кілька годин після оголошення перемоги Бернем виклав загальнонаціональну стратегію у виступі, який деякі законодавці описали як звернення в стилі прем’єр-міністра.

“Я дійсно говорив про необхідність змін у Лейбористській партії… І тепер ми повинні скористатися цим моментом та відповісти на виклики, що стоять перед нами”, — сказав Бернем перед натовпом прихильників.

“Це наш останній шанс на зміни, але ми ним скористаємося… І ми прокладемо новий шлях для Британії”, — додав він.

Ця перемога не лише повернула Бернема до парламенту, завдяки чому він може кинути виклик Стармеру, а й посилила надії деяких законодавців-лейбористів на те, що партія зможе виграти загальнонаціональні вибори у 2029 році.

Деякі законодавці-лейбористи вважають, що Стармер, який втрачає популярність, не зможе забезпечити перемогу партії.

Бернем популярний у Лейбористській партії

Опитування свідчать, що Бернем переміг би в офіційній боротьбі за лідерство, результат якого визначають члени партії, хоча деякі законодавці-лейбористи сподіваються, що цього процесу вдасться уникнути.

Деякі законодавці заявили, що Стармеру необхідно дати час, аби він міг обміркувати ситуацію та розглянути можливість відставки. Соратниця Бернема Луїза Хей висловила сподівання, що мер Великого Манчестера та прем’єр-міністр “зможуть поговорити найближчими днями”.

“Ми хочемо, якщо це можливо, уникнути боротьби за лідерство і сподіваємося, що зможемо домовитися про подальші кроки”, — додала вона.

Багато законодавців-лейбористів побоюються втратити місця в парламенті на виборах у 2029 році на користь партії Фараджа, яка вже понад рік лідирує в опитуваннях громадської думки.

Ще один із суперників Стармера, колишній міністр охорони здоров’я Вес Стрітінг, заявив цього тижня, що незабаром ініціює боротьбу за лідерство, якщо Стармер не оголосить про відставку. На його думку, перемога Бернема на довиборах є доказом того, що Лейбористська партія має змінитися.

63-річний Стармер неодноразово обіцяв продовжувати боротьбу, попри деякі скандали , різкі зміни курсу в політиці та звинувачення в нерішучості, прагнучи завершити свій п’ятирічний термін на посаді. Частина законодавців партії закликали його піти у відставку після того, як лейбористи зазнали невдачі на місцевих виборах минулого місяця.

У результаті нової політичної боротьби Велика Британія може отримати сьомого прем’єр-міністра за понад десятиліття —  найвища “плинність кадрів” за майже два століття, що є відображенням обурення виборців через послідовні невдачі у спробах покращення рівня життя та якості державних послуг, а також у стримуванні нелегальної імміграції. Згідно з партійними правилами, для ініціювання процедури зміни лідера необхідно, щоб 20% парламентської фракції, тобто 81 законодавець, оголосили про підтримку одного кандидата.

Політика