Навроцький позбавив Зеленського ордена через назву підрозділу на честь УПА. Сибіга відповів

19 червня 2026 р. 22:15

19 червня 2026 р. 22:15

Президент Польщі Кароль Навроцький вирішив позбавити президента України Володимира Зеленського ордена Білого орла – про це він заявив у зверненні 19 червня.

Причиною став указ Зеленського про найменування підрозділу Збройних сил на честь «героїв УПА» – Навроцький вказав на те, що для більшості польського суспільства Українська Повстанська Армія залишається «формуванням, відповідальним за жорстокі злочини, скоєні проти громадян Республіки Польща під час Другої світової війни».

Навроцький, який є також великим магістром ордену Білого Орла, заявив про свій обов’язок спільно з капітулом підтримувати честь цієї найвищої державної нагороди Польщі:

«Тому, враховуючи згоду Президента Володимира Зеленського на присвоєння одному з підрозділів Збройних Сил України звання «Герої УПА», та після консультацій з Капітулом, я вирішив позбавити Президента України Ордена Білого Орла».

На переконання польського президента, найменування українського підрозділу на честь «злочинців УПА» має значення, яке виходить за межі внутрішніх справ України.

Водночас він наголосив, що його рішення не спрямоване проти українського народу і не означає зміни стратегічного напрямку польської політики безпеки.

«Ми підтримували і продовжуємо підтримувати Україну, бо знаємо, що російська агресія становить загрозу безпеці Польщі та всієї Європи. У цій оцінці нічого не змінилося. Росія є агресором, а Путін – злочинцем, відповідальним за розв’язання війни, що принесла в Європу найбільший збройний конфлікт з часів Другої світової війни», – сказав Навроцький.

Водночас він закликав Київ пам’ятати, що «ніщо не слугує інтересам Кремля більше, ніж конфлікти між поляками та українцями».

Зеленський наразі не коментував рішення Навроцького публічно. Натомість міністр закордонних справ Андрій Сибіга назвав його «стратегічною помилкою, від якої виграє лише Москва».

«Нам шкода, що емоції взяли гору в Варшаві та змусили польських політиків іти на невиправдані, імпульсивні та зневажливі кроки в бік навіть не Президента Зеленського, а насамперед Української держави», – заявив він.

Сибіга додав, що в цій ситуації не бачить можливості зберігати нагороду, яку отримав від Польщі в жовтні 2022 року – Командорський хрест із зіркою Ордена «За заслуги перед Польщею»:

«Невдовзі поверну його Польщі. Справа не в орденах, а в ставленні. Ми завжди виступали за підхід взаємної поваги – навіть коли йдеться про складні та проблемні теми. А це передбачає, що ми поважаємо рішення одні одних навіть тоді, коли не погоджуємося з ними. «Погоджуємося не погоджуватися» як-то кажуть».

Міністр нагадав, що Київ і Варшава досягли певного прогресу в ексгумаційних роботах і перепохованні, вказавши на пошукові роботи, які зараз тривають у Гуті-Пеняцькій на запит польської сторони. Він назвав це останнє загострення в українсько-польських відносинах контрпродуктивним.

Водночас, за словами Сибіги, «жоден президент іншої країни не буде диктувати нам нашу історію».

26 травня президент Володимир Зеленський підписав указ про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування «імені Героїв УПА».

Це викликало критику Варшави. Зокрема, президент Польщі Кароль Навроцький анонсував, що ініціюватиме позбавлення Зеленського Ордена Білого Орла.

Водночас прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, коментуючи суперечку, написав у соцмережі X : «Якщо ми будемо сваритися через минуле, хтось інший виграє майбутнє».

Віцеспікер парламенту Польщі й лідер правопопулістської партії «Конфедерація» Кшиштоф Босак 2 червня закликав блокувати вступ України до Європейського Союзу через присвоєння українському підрозділу «імені Героїв УПА».

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга тоді заявив, що загострення відносин між Україною і Польщею «не несе користі ані українцям, ані полякам».

УПА: коротко про головне

Українська повстанська армія (УПА) – військово-політичне формування, що діяло на території України в 1942–1956 роках.

Метою створення УПА було об’єднання розрізнених збройних груп націоналістів під керівництвом ОУН(б). Своїм головним завданням УПА декларувала створення національної української армії для відновлення незалежної Української держави і підготовку повстання після того, як комуністичний СРСР і нацистська Німеччина виснажать одне одного у кровопролитній війні.

УПА виступала за створення самостійної соборної Української держави, яка мала включати в себе всі етнічні українські землі.

Часом заснування вважають 14 жовтня 1942 року, а одним із останніх боїв УПА з військами НКВС був бій із метою заблокувати радянські військові колони до Угорщини для придушення антикомуністичного повстання 1956 року. За деякими даними, все ж останній бік вояки УПА дали аж в 1967 році.

Із травня по листопад 1943 року головним командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по 1950 рік – Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рік – Василь Кук.

Для УПА була характерна партизанська тактика, все озброєння було трофейним – німецьким, радянським, угорським та австрійським (ще з Першої світової війни). Окрім українців, у складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших національностей.

УПА воювала на два фронти – проти нацистської Німеччини і згодом проти радянської влади, а діяльність УПА визнавали антинімецьким повстанням німецькі окупаційні керівники, зокрема Еріх Кох. Напади частин УПА на німецькі військові підрозділи, як випливає з німецьких документів, тривали до серпня 1944 року, про збройний конфлікт німців і УПА свідчать і звіти радянських партизанів.

Радянська пропаганда очорнювала УПА як структуру, що співпрацювала з нацистською Німеччиною.

У Росії УПА визнали екстремістською організацією рішенням Верховного суду у 2014 році.

У Польщі теж переважає негативне ставлення до УПА. У 2016 році парламент Польщі кваліфікував дії солдатів УПА проти польського населення на Волині як геноцид.

Радіо Свобода розповідає про Волинську трагедію у спецпроєкті

На Волині діяла не лише УПА, а й мережі й загони «Бульби»-Боровця, «мельниківців» та різних отаманів. Діяли також німецькі каральні частини та поліцаї, в лавах яких служили і українці, і поляки, – а також радянські партизани.

На основі документів СБУ встановлено, що в Західній Україні польські втрати становили 30 327 осіб та 240 знищених населених пунктів, а українські – 16 523 та 115 відповідно. Натомість Інститут національної пам’яті Польщі вважає, що УПА та інші загони націоналістів причетні до загибелі близько 100 тисяч поляків.

Ставлення до УПА в українському суспільстві після здобуття незалежності коливається між позитивним (борці за незалежність) і негативним («німецькі колаборанти»), після Революції гідності почало переважати визнання заслуг.

Із 2015 року вояки УПА мають статус борців за незалежність України у ХХ столітті. 2018 року було ухвалено закон, що надає солдатам УПА статус учасників бойових дій.

Згідно з соцопитуванням , проведеним восени 2023 року, для понад двох-третин населення України УПА стала символом захисту незалежності.

«Ми спостерігаємо серйозну переоцінку минулого. Історія УПА стає одним із ключових елементів нашої національної памʼяті. ...Для понад 70% українців ця історія стала досвідом і заклала традицію спротиву агресору та захисту незалежності», – сказала на презентації досліженння Ярина Ясиневич, програмна директорка Центру досліджень визвольного руху.

УПА: коротко про головне

Українська повстанська армія (УПА) – військово-політичне формування, що діяло на території України в 1942–1956 роках.

Метою створення УПА було об’єднання розрізнених збройних груп націоналістів під керівництвом ОУН(б). Своїм головним завданням УПА декларувала створення національної української армії для відновлення незалежної Української держави і підготовку повстання після того, як комуністичний СРСР і нацистська Німеччина виснажать одне одного у кровопролитній війні.

УПА виступала за створення самостійної соборної Української держави, яка мала включати в себе всі етнічні українські землі.

Часом заснування вважають 14 жовтня 1942 року, а одним із останніх боїв УПА з військами НКВС був бій із метою заблокувати радянські військові колони до Угорщини для придушення антикомуністичного повстання 1956 року. За деякими даними, все ж останній бік вояки УПА дали аж в 1967 році.

Із травня по листопад 1943 року головним командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по 1950 рік – Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рік – Василь Кук.

Для УПА була характерна партизанська тактика, все озброєння було трофейним – німецьким, радянським, угорським та австрійським (ще з Першої світової війни). Окрім українців, у складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших національностей.

УПА воювала на два фронти – проти нацистської Німеччини і згодом проти радянської влади, а діяльність УПА визнавали антинімецьким повстанням німецькі окупаційні керівники, зокрема Еріх Кох. Напади частин УПА на німецькі військові підрозділи, як випливає з німецьких документів, тривали до серпня 1944 року, про збройний конфлікт німців і УПА свідчать і звіти радянських партизанів.

Радянська пропаганда очорнювала УПА як структуру, що співпрацювала з нацистською Німеччиною.

У Росії УПА визнали екстремістською організацією рішенням Верховного суду у 2014 році.

У Польщі теж переважає негативне ставлення до УПА. У 2016 році парламент Польщі кваліфікував дії солдатів УПА проти польського населення на Волині як геноцид.

Радіо Свобода розповідає про Волинську трагедію у спецпроєкті

На Волині діяла не лише УПА, а й мережі й загони «Бульби»-Боровця, «мельниківців» та різних отаманів. Діяли також німецькі каральні частини та поліцаї, в лавах яких служили і українці, і поляки, – а також радянські партизани.

На основі документів СБУ встановлено, що в Західній Україні польські втрати становили 30 327 осіб та 240 знищених населених пунктів, а українські – 16 523 та 115 відповідно. Натомість Інститут національної пам’яті Польщі вважає, що УПА та інші загони націоналістів причетні до загибелі близько 100 тисяч поляків.

Ставлення до УПА в українському суспільстві після здобуття незалежності коливається між позитивним (борці за незалежність) і негативним («німецькі колаборанти»), після Революції гідності почало переважати визнання заслуг.

Із 2015 року вояки УПА мають статус борців за незалежність України у ХХ столітті. 2018 року було ухвалено закон, що надає солдатам УПА статус учасників бойових дій.

Згідно з соцопитуванням , проведеним восени 2023 року, для понад двох-третин населення України УПА стала символом захисту незалежності.

«Ми спостерігаємо серйозну переоцінку минулого. Історія УПА стає одним із ключових елементів нашої національної памʼяті. ...Для понад 70% українців ця історія стала досвідом і заклала традицію спротиву агресору та захисту незалежності», – сказала на презентації досліженння Ярина Ясиневич, програмна директорка Центру досліджень визвольного руху.

Політика