Гумові капці, фіктивне зерно і «скрутки» ПДВ. П'ять схем обкрадання бюджету України на мільярди доларів

24 червня 2026 р. 13:12

24 червня 2026 р. 13:12

Зібрати з мільйона людей по гривні чи мільйон гривень з одного?

Фіскальна модель здебільшого налаштована на те, що з мільйона зібрати по гривні набагато легше, аніж з одного платника — мільйон. Саме тому в Україні й досі практикується пласка шкала податку на доходи фізичних осіб.

Зазначену вище фіскальну дилему в кожній країні вирішують по-своєму.

У нас зазвичай податкова політика керується відомим принципом: з бідних по нитці — чиновнику «на потоках» сорочка «бріоні». Так ця система працює десятиліттями.

Сьогодні у нашій статті — всі найпопулярніші хіти місцевих схематозників.

Це, так би мовити, хрестоматія схемних моделей перерозподілу фіскальних доходів, в якій накопичення ПДВ для відшкодування перетворюється на фіскальний «общак», на якому «сидять» усі «сім’ї татталья, соллоццо і капоне».

Принцип тут такий самий, як із сорочкою «бріоні»: скільки київських бабульок мають купити батонів, у ціні яких «сидять» 6–7 грн ПДВ, для того аби накопичити 150 млрд грн відшкодування податку на додану вартість щороку (більшість якого йде на користь експортерів сировини, здебільшого залізорудної та аграрної)?

Багато аналітиків помітили, що в Україні власники великих торговельних мереж, які є і найбільшими імпортерами товарів, водночас є й аграрними лендлордами та експортерами аграрної сировини. Чому монтуються саме такі види бізнесу?

Причина в ефекті податкової інверсії, або «перегортанні»: коли зобов’язання зі сплати податку на додану вартість при імпорті в податковій моделі фіндира ФПГ компенсуються відшкодуванням ПДВ при експорті.

Як це відбувається, і спробуємо розібратись. Отже, всі улюблені фіскальні хіти наших олігархів.

Перший крок імпортера — це суттєве заниження задекларованої ціни товару відповідно до вантажно-митної декларації.

Наприклад, імпортер купує гумові капці в Китаї. Контракт із китайським продавцем укладається на повну суму, візьмемо ціну в 5 дол. за пару. Але в ланцюгу компаній цей товар купує компанія-нерезидент, зареєстрована здебільшого в офшорній зоні.

Потім ця офшорна компанія переписує інвойс на реального отримувача — компанію-імпортера в Україні. Тут ціна на капці залишається на рівні 5 дол., але вже не за пару, а за умовно 10 кг.

Імпортер завозить капці в Україну і декларує цей товар на митниці: договір на придбання з офшорною компанією засвідчує ту саму ціну в 5 дол. за 10 кг.

Звісно, митники мають застосувати до цього товару індикативну ціну, тобто нарахувати податки, передусім податок на додану вартість, на рівні 5 дол. за пару.

І митниця так і робить.

Однак тут на допомогу імпортеру приходять зміни до Митного кодексу, внесені ще до повномасштабної війни: імпортер може заплатити податки, виходячи з індикативної ціни, забрати товар і пустити його в продаж в Україні, паралельно оскаржуючи рішення митниці стосовно ціни.

Увесь цей час сплачені податки не надходять до державного бюджету і зберігаються в митниці на спеціальному депозиті в уповноваженому банку.

Цей час потрібен імпортеру, аби піти в суд умовно «на малій арнаутській» в Одесі та отримати рішення на свою користь. З цим рішенням імпортер повертається на митницю і отримує частину свого податкового депозиту, яка розраховується як різниця між 20% від «5 дол. за пару» та 20% від «5 дол. за 10 кг».

На цьому етапі формується « схемний профіт №1» .

Далі імпортер продає гумові капці на одеському «7-му кілометрі», переважно за готівку. І ціна реалізації тут як мінімум удвічі більша за «китайську», тобто вже 10 дол. за пару. Але капці треба якось списати з балансу, тобто продати за безготівковий розрахунок.

Крім того, у цього імпортера залишається податковий кредит із ПДВ на суму сплаченого податку під час митного декларування. Хоча суму цього ПДВ нараховано на занижену податкову базу, втрачати ці гроші якось «не комільфо».

І тоді на допомогу імпортеру приходять компанії-«скрутки».

Бо саме в цей час десь є реальні компанії, які стикаються з необхідністю платити ПДВ, наприклад, будівельні фірми.

Для того аби сформувати податковий кредит і збалансувати податкові зобов’язання з ПДВ, їм треба купити якийсь товар, у складі ціни якого є сума податку на додану вартість. Гумові капці такому платнику не потрібні, бо списати на будівництві можна цемент, цеглу тощо.

І тут «на допомогу» приходять компанії-«скрутки»: вони фіктивно купують у імпортера гумові капці та «скручують» у нього податковий кредит. Реальної поставки товару тут не відбувається, сторони просто «купують документи». «Скрутка» перераховує імпортеру безготівкові кошти й отримає «зустрічні» валізи з кешем і зареєстровані на свою користь податкові накладні. А звідки «скрутка» бере безготівкові кошти?

Перед цим «скрутка» продає будівельній компанії фіктивний «цемент» і «скручує» ПДВ на її користь. За цемент будівельна компанія платить безготівковими коштами, які транзитом йдуть імпортеру. А самі «будівельники» отримують валізи з готівкою, яку «скрутка» отримала від імпортера. А імпортер отримав готівку — на «7-му кілометрі» за гумові капці.

Усі задоволені, інтерес сторін «зашитий» у дисконт під час «скрутки ПДВ». Умовно кажучи, «будівельники» купують 100 одиниць податкового кредиту за 85–90 грошових одиниць, а «скрутка» отримує 2–3% комісії.

Так формується « схематозний профіт №2» .

А тепер уявіть, що імпортер, який платить ПДВ під час імпорту, та експортер зерна — це одна ФПГ із консолідованою моделлю сплати податків?

Тут усе стає набагато простіше, бо не потрібно використовувати «скрутки». Весь схематоз відбувається за компом фіндира.

Наприклад, така компанія купила китайські гумові капці по 5 дол. за пару. На митниці задекларувала ціну в 5 дол. за 10 кг. Потім реалізувала ці капці в мережі своїх магазинів за ціною 10 дол. за пару, де юридично продаж товарів оформлений на конгломерат ФОПів, зареєстрований на касирів, водіїв і менеджерів.

Зараз ліміт річного обороту ФОПа на третій групі — трохи більше 10 млн грн. Отже, 100 фіктивних ФОПів — це один мільярд гривень обороту щорічно. Завдяки цьому трюку, замість податку на прибуток у розмірі 18% і ПДВ у розмірі 20% така ФПГ заплатить лише 5% єдиного податку з обороту конгломерату своїх фіктивних ФОПів.

Так формується « схематозний профіт №3» .

Якщо частину товару реалізовувати за готівку, то у такої компанії залишиться ще й «невикористаний» податковий кредит із ПДВ.

Куди його дівати? В такій ФПГ є свій аграрний бізнес. Реалізуючи за готівку імпортний товар у мережі своїх магазинів, вказана компанія накопичує величезні обсяги кешу. А його можна використати для закупівлі зерна у фермерів за готівку (ціна в такому разі буде меншою як мінімум на суму ПДВ).

Так ФПГ отримує зерно, яке можна експортувати.

Однак для експорту зерно треба «поставити на баланс». Тут на «допомогу» приходять компанії, в яких є запаси податкового кредиту з ПДВ. Такі компанії не тільки продають фіктивне зерно, а й «скручують» податковий кредит з ПДВ за певний дисконт. Такий саме «продаж документів», а не реального товару.

ФПГ експортує зерно й отримує від держави відшкодування ПДВ, на яке не має права.

Так формується « схематозний профіт №4» .

Якщо під час експорту завищити обсяги законтрактованого зерна, то можна отримати і «фіктивне відшкодування ПДВ».

Так формується « схематозний профіт №5» .

У скільки цей схематоз обходиться країні?

Імпорт товарів торік становив 90 млрд дол. З урахуванням тінізації імпорту ця сума дорівнювала приблизно 120 млрд дол. Ефективна ставка ПДВ з урахуванням пільгових груп товарів мала би становити не менш як 18%. Це мало б принести до бюджету 885 млрд грн. Натомість отримано 542 млрд грн. Тінізація ПДВ становила як мінімум 343 млрд грн, або близько 8 млрд дол.

База тінізації податку на прибуток становить не менш як 50% від обсягу імпорту (включаючи тіньовий), тобто більш як 10 млрд дол.

Обсяг фіктивного експорту можна оцінити в 20 млрд дол. на рік. Тінізація ПДВ тут становитиме близько 4 млрд дол. щорічно. А тінізація податку на прибуток — до 3 млрд дол.

Сукупно «всі хіти схематозу» коштують національній економіці приблизно 25 млрд дол. на рік.

Для розуміння, надходження коштів до держбюджету внаслідок прийняття сумнозвісних законопроєктів про оподаткування ФОПів, цифрових платформ і посилок — усе загалом становитиме не більш як 50 млрд грн на рік, або трохи більше 1 млрд дол.

Сума схематозу порівнянна з обсягом зовнішньої фінансової підтримки, яка надійде до бюджету 2026 року.

Як боротись із схематозом?

Здійснити досить радикальні реформи.

Однак автор таких законопроєктів має розуміти, що він позбавляє грошей не мільйони бабульок, коли вони опосередковано сплачують ПДВ під час купівлі батонів, а цілком собі десяток реальних «сімей татталья, соллоццо і капоне».

Політика