У The Telegraph пояснили, чому саме Крим може вирішити долю війни

27 червня 2026 р. 01:58

27 червня 2026 р. 01:58

Крим давно став перлиною в короні Владіміра Путіна та найпомітнішим символом його прагнення відновити могутність Росії після розпаду Радянського Союзу. Втрата впливу на колишні радянські території та їхнє зближення із Заходом залишаються для колишнього офіцера КДБ постійним предметом роздратування. Про це пише британський військовий експерт Геміш де Бреттон-Гордон у колонці для The Telegraph.

Однак кампанія, яку він розпочав, щоб змінити цю тенденцію, дедалі більше виглядає нежиттєздатною. Позиції Путіна нині здаються вразливішими, ніж будь-коли від початку повномасштабного вторгнення, а ознаки занепаду вже неможливо ігнорувати.

Тиск більше не обмежується лише лінією фронту. У Москві українські безпілотники та ракети дедалі регулярніше демонструють здатність завдавати ударів углиб території Росії, оголюючи слабкі місця кремлівської системи протиповітряної оборони.

Тим часом у Криму колишній популярний чорноморський курорт дедалі більше наповнюється людьми, які прагнуть залишити півострів. Те, що Кремль подавав як свій найбільший стратегічний здобуток, починає перетворюватися на серйозний тягар.

Оголошення режиму надзвичайної ситуації в Криму стало для Путіна значною політичною та військовою невдачею.

Уперше російська влада публічно визнала серйозність ситуації на півострові. Запроваджені заходи, які фактично нагадують воєнний стан, демонструють масштаб викликів, із якими Кремль стикається в Криму.

Повідомлення про дефіцит пального, перебої з електропостачанням і дедалі більшу тривогу серед цивільного населення свідчать про те, що регіон перебуває під серйозним тиском.

Сєвастополь, який колись був гордістю російського Чорноморського флоту, після серії українських ударів фактично залишився без цього флоту.

Великі черги на виїзд із Криму свідчать про те, що багато мешканців уже не вважають півострів безпечним місцем для життя.

Постачання найнеобхіднішого, зокрема автомобільного пального, стало нерегулярним через удари українських безпілотників по так званому сухопутному коридору через Донецьку та Луганську області.

Крим був головним символом успіху Путіна

Свого часу Кремль представляв Крим як головний доказ успішності стратегічного курсу Путіна . Сьогодні ж він ризикує стати найочевиднішим свідченням провалу так званої «спеціальної військової операції».

Після незаконної анексії Криму у 2014 році реакція західних держав була доволі стриманою.

Багато європейських країн продовжували скорочувати власні збройні сили, користуючись так званими «дивідендами миру» після завершення холодної війни.

Путін ще більше переконався у слабкості Заходу після того, як Велика Британія — значною мірою завдяки Еду Мілібенду — заблокувала спільні британсько-американські плани зі знищення сирійської хімічної зброї після того, як президент Башар Асад убив близько 1500 власних громадян нервово-паралітичною речовиною зарин.

Путін зробив висновок, що Захід не має ані політичної волі, ані реальних можливостей, щоб протистояти його амбіціям.

Це переконання лише зміцнилося після низки міжнародних криз, у яких західне стримування виглядало слабким або непослідовним.

Саме тому, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року, Путін, схоже, очікував ще однієї млявої реакції.

Натомість Україна продемонструвала надзвичайну стійкість, а західна військова допомога кардинально змінила перебіг війни.

Крим залишається ключовим для російської армії

Із військової точки зору Крим і надалі має критичне значення .

Російська армія активно використовує півострів як головний логістичний центр для забезпечення військ на півдні України, а також як західний опорний пункт усієї лінії фронту.

Оскільки українські удари дедалі сильніше ускладнюють логістику через окуповані території, Крим і Керченський міст набувають ще більшого значення для постачання російських військ на Дніпровському напрямку.

Якщо Україна й надалі зможе руйнувати можливості Росії використовувати Крим як безпечну тилову базу, наслідки для російських військових операцій можуть бути надзвичайно серйозними.

Позиції Путіна слабшають

Загальна стратегічна ситуація для Путіна дедалі погіршується.

Він уже не здатний повністю захистити ні Москву, ні Крим — два об'єкти, які мають для нього величезне політичне та символічне значення.

Представники західних спецслужб вважають, що нинішні позиції російського президента є слабшими, ніж будь-коли після заколоту ПВК «Вагнер».

Чи призведе ця вразливість до реальних політичних змін — поки невідомо. Однак вона безперечно посилює тиск на Кремль і змушує його шукати вихід із дедалі дорожчої війни.

Для Європи та її союзників нинішня ситуація може стати рідкісною стратегічною можливістю.

Україна продемонструвала виняткову здатність до інновацій на сучасному полі бою, поєднавши новітні технології, гнучкість та рішучість, щоб компенсувати чисельну перевагу Росії.

Головний урок для західних армій очевидний: Україна не просто захищається — вона вже зараз змінює сучасне мистецтво ведення війни.

Тим, хто хвилюється, хто прийде до влади після Путіна, варто пам'ятати: важко уявити лідера, який був би відданішим цій війні, ніж людина, яка її розпочала.

Росія вже зазнала колосальних втрат у живій силі та техніці.

Будь-яке майбутнє керівництво країни успадкує ослаблену армію, виснажену економіку та суспільство, яке дедалі сильніше відчуває наслідки затяжної війни.

Отже, стратегічне середовище, у якому працюватиме наступник Путіна, суттєво відрізнятиметься від того, яке колись діставалося самому Путіну.

Колись Крим став символом його злету. Цілком можливо, що саме він стане символом його політичного занепаду.

Політика