«Китай у ШІ відстає від нас лише на пів року»: ексголова Google пояснив провал стратегії США

01 липня 2026 р. 22:35

01 липня 2026 р. 22:35

Масштабне будівництво інфраструктурних об'єктів уже додало один відсоток до зростання ВВП Америки, і це надзвичайно велика цифра, яка перетворила технологічну галузь із високомаржинальної та малозатратної на надзвичайно капіталомістку. Про це заявив колишній керівник технологічного гіганта Google Ерік Шмідт під час публічної дискусії з відомим американським економістом Аланом Блайндером.

Енергетичний апетит ШІ

«У мене тепер є бізнес дата-центрів, тож цифри я знаю», — зазначив Шмідт, описуючи нові фінансові реалії технологічного сектору, де будуються величезні новітні дата-центри. За його інформацією, один гігават потужності сьогодні коштує близько $50 мільярдів. Шмідт розповів, що раніше давав офіційні свідчення в Конгресі США, де зазначив: до 2030 року лише технологічній галузі Штатів знадобиться десь від 90 до 100 додаткових гігаватів потужності. Для порівняння, середній ядерний реактор, які Америка здебільшого вже не будує, виробляє якраз один гігават. Для розуміння масштабу: загальна потужність усієї генерації в Україні у мирні роки складала близько 50 гігаватів.

Ексголова Google нагадав про відомий в економіці парадокс Джевонса (економічний феномен, коли підвищення технологічної ефективності та здешевлення певного ресурсу призводить не до економії, а до ще більшого його споживання у глобальних масштабах). Цей закон пояснює, чому попри постійну роботу вчених над ефективністю систем, попит все одно стрімко зростатиме: коли ви щось здешевлюєте, ви просто починаєте значно більше цим користуватися.

Автономні дата-центри

Шмідт окреслив чіткі інфраструктурні та географічні вимоги до нових об'єктів: дата-центри не мають стояти біля міст, бо заважають людям, і не мають багато пити води. Їм потрібен глухий простір, а порожньої землі вдосталь. На його переконання, головна межа для дата-центрів — не фізична, а фінансова. Їх варто будувати з власними джерелами живлення, у відриві від загальної енергетичної мережі, бо державна мережа їх просто не витягне, а піднімати звичайним людям тарифи на електрику через потреби великих корпорацій було б несправедливо.

Він окреслив, як може бути реалізована автономність дата-центрів та які це матиме наслідки:

• Вони працюватимуть у відриві від загальної мережі, отримуючи енергію від газових турбін або сонячних панелей із батареями;
• З використанням такого обладнання як газові турбіни виникає реальна кліматична проблема через надмірні викиди;
• Найкраща відповідь, яку знайшли розробники на сьогодні — будувати повністю відновлювані об'єкти, що хоч і важко, але можливо.

Алгоритми обурення

Економіст Блайндер також порушив гостру тему державного нагляду: «Чи потребує все це розумного регулювання? З раннім інтернетом ми сказали: хай розквітають тисячі квітів. Із соцмережами обрали ту саму стратегію, і є щонайменше вагомий аргумент, що шкоди від цього вийшло більше, ніж користі. Що скажете?». Шмідт визнав, що дійшов висновку: усе це обов'язково буде зарегульовано. Але по-різному й із абсолютно різних причин.

Ексголова Google прямо заявив, що інтереси великого бізнесу й інтереси суспільства суттєво розходяться, а комерційні механізми влаштовані цинічно: найкращий спосіб вичавити максимум виручки — вичавити максимум обурення, бо від обурення люди залучаються значно сильніше. Технологічні компанії борються за всю увагу користувача цілком, тому вони залишаються у фінансовому виграші, поки люди зациклені на чомусь і почуваються нещасними. Така система, де вся мотивація вибудувана довкола обурення, лише множить обурення з усіх боків.

Шмідт додав, що тісно співпрацював над цим важким завданням із різними провідними фахівцями, зокрема з відомим соціальним психологом Джонатаном Гайдтом. Головний висновок досліджень полягає в тому, що розв'язати проблему цифрового деструктиву, не обмежуючи свободу слова, надзвичайно важко. Це і є тією фундаментальною проблемою, з якою сучасні демократії стикаються в епоху цих технологій.

Геополітична битва за ШІ

Блайндер зауважив, що у різних країн дуже різне ставлення до свободи слова, і запитав, чи не дає обмеження свободи слова парадоксальну фору таким країнам як Китай та Росія. Шмідт відповів, що США багато знають про те, як діє Китай, адже він є природним конкурентом Америки (спікер спеціально підкреслив, що не вжив слово «ворог»). Пекін розв'язує завдання контролю диктаторським регулюванням, яке є дуже жорстоким. Західні демократії такого робити явно не будуть.

Стосовно свободи слова Шмідт зазначим, що він виступає за свободу слова для людей, зокрема й для божевільних, яких, за його спостереженнями, з кожним днем дедалі більше. Проте він категорично проти того, щоб у штучно підсиленого мовлення були ті самі правила. Спікер навів просту аналогію: хай людина стоїть у дворі й скільки завгодно вигукує свою особисту думку. Але коли вона бере потужний рупор і транслює це одразу на всі студентські гуртожитки, то вже грубо порушує права інших людей. Саме тому на технологічне підсилення голосу має бути впроваджено якесь раціональне обмеження.

Коли Блайндер запитав, чи не в цьому криється одна з причин, з яких США зараз випереджають конкурентів, Шмідт пояснив, що Америка попереду з низки причин, і головна ось яка: уряд США (за першої адміністрації Дональда Трампа, за Джо Байдена і за другої адміністрації Трампа) суворо обмежив продаж передових чипів Китаю. Це рішення було пов'язане з конкретною технологією виробництва та унікальною компанією ASML (нідерландська високотехнолітична компанія, яка є єдиним у світі виробником унікальних літографічних систем екстремального ультрафіолету (EUV), необхідних для створення найсучасніших мікрочипів).

Але Шмідт одразу визнав, що як один з авторів тієї обмежувальної програми в Комісії з питань штучного інтелекту, він думав, що це дасть США фору в п'ять-десять років. Це було помилкою. Зараз схоже, що Китай відстає від США лише на пів року. Про це свідчать реальні результати новітньої моделі DeepSeek V4 (надпотужна нейромережа китайської розробки, яка продемонструвала здатність конкурувати з найкращими американськими аналогами за вкрай низької вартості навчання).

Ексголова Google підкреслив, що китайські інженери дуже розумні, працюють неймовірно багато і навіть за умов жорстко урізаних ресурсів зуміли фактично наздогнати США. Їх державна програма з розвитку ШІ суттєво відрізняється від американської. Мета Пекіна — вбудувати ШІ в усе підряд, але виключно в межах їхніх національних законів, включно з драконівськими нормами про свободу слова. При цьому в Китаї технології ШІ мають величезну підтримку, тоді як у США зараз на політичному рівні спостерігається величезне неприйняття та скепсис.

Шмідт запропонував універсальний спосіб зрозуміти природу ШІ: для його успіху потрібна дуже велика країна, де є гроші, креативність, комп'ютерне залізо, софт, своя гігантська аудиторія і працюючий спосіб на всьому цьому заробляти. У Китаю є абсолютно все з цього переліку. Якби Європа коли-небудь діяла як єдина міцна країна, вона б теж потягнула цей рівень, але вона так не робить. Індія — ще один можливий перспективний варіант у майбутньому, а от більшість решти країн світу просто не дотягують до цих високих стандартів.

Раніше Шмідт поділився масштабними прогнозами щодо розвитку високих технологій. Він пояснив, чому прорив із штучним інтелектом стався саме зараз та на що може розраховувати людство у найближчі 15 років.

Політика