Українські удари підривають економіку РФ: у Путіна проблеми не лише з пальним — Politico

02 липня 2026 р. 08:46

02 липня 2026 р. 08:46

З початку повномасштабного вторгнення в Україну російському диктатору Владіміру Путіну здебільшого вдавалося захищати населення РФ від економічних наслідків війни. Тепер це вже не так, пише Politico .

Українські ракетні та БпЛА-удари по ключовій енергетичній інфраструктурі останніми тижнями перетворили війну з відносно незначного подразника, який більшість росіян могли ігнорувати, на безпосередню і дедалі гострішу паливну кризу.

Дві третини з 83 регіонів Росії зараз повідомляють про проблеми з постачанням палива, що є безпосередньою незручністю для мільйонів людей і загрозою для життєздатності багатьох підприємств.

Ситуація особливо гостра в тимчасово окупованому Криму, де “влада” оголосила надзвичайний стан і заборонила продаж палива. Туризм, який зазвичай був ключовим для економіки півострова, під ударом.

Минулого тижня Путін був змушений визнати існування проблеми, скликавши своїх найвищих чиновників до Москви для пошуку шляхів її вирішення. Публічно глава Кремля намагається представляти ситуацію в оптимістичному тоні.

“Звичайно, ці удари по наших об’єктах інфраструктури створюють проблеми. Це очевидно”, — сказав він ЗМІ, але водночас наголосив, що “певний дефіцит” палива не є “критичним”.

Потім диктатор швидко перейшов до твердження, що російські удари завдають Україні значно більшої шкоди.

Щодо конкретних цифр, то масштаби шкоди приховуються: Росія додала внутрішні ціни на пальне до переліку економічних даних, які вона більше не оприлюднює.

Проте чимало росіян на власному досвіді переконуються, наскільки погіршується ситуація. Соцмережі переповнені відео, на яких водії б’ються за бензин на АЗС.

ЗМІ писали, що Індія — найбільший іноземний покупець російської сирої нафти — тепер експортуватиме частину переробленої нафти назад до країни-постачальника.

Це постачання необхідне тому, що, згідно з деякими російськими акаунтами в соціальних мережах, Україна навмисно націлилася на такі установки нафтопереробних заводів, які Росія не може самостійно відремонтувати чи замінити, зокрема на каталітичні крекінг-установки, а це означає, що швидкого вирішення проблеми дефіциту палива не передбачається.

“Обсяг бензину, доступного в Росії на цей момент, визначається перегонами між українськими дронами та російськими ремонтними бригадами. Якщо вдасться зберегти частоту українських атак, а шкода від кожної з них зростатиме, то перевага перейде на бік Києва. Саме це ми зараз і спостерігаємо”, — заявив аналітик Інституту Карнегі Сергій Вакуленко.

Єдиним проблиском надії для Кремля є те, що в країні все ще є достатньо дизельного палива, необхідного для вантажівок і сільськогосподарської техніки. Однак після зустрічі, що відбулася на вихідних, чиновники заявили, що уряд може запровадити заборону на експорт цього літа, щоб гарантувати постачання під час жнив. Експорт авіаційного палива та бензину вже заборонено.

Проблема зростання цін

Навіть коли паливо є в наявності, залишається проблема зростання цін. Ціни на паливо, як правило, мають значний вплив на загальний рівень інфляції, і Центральний банк Росії у протоколі свого останнього засідання з питань монетарної політики попередив, що нещодавній стрибок цін, імовірно, матиме триваліший вплив, ніж це було б у минулому.

Урядова угода про стримування цін, укладена з найбільшими нафтовими компаніями, може допомогти утримати офіційні ціни на низькому рівні. Але спостерігається зростання обсягів неофіційного продажу пального зі значними націнками, які підприємства змушені перекладати на своїх клієнтів. Ця тенденція створює додаткові інфляційні ризики.

Такі міркування стали ключовим фактором у рішенні Центробанку РФ знизити в червні ключову ставку лише на чверть процентного пункту — до 14,25%, в той час як бізнесмени та багато представників уряду вимагали більшого зниження.

Обережність голови Центрального банку Ельвіри Набіулліної принесла їй чимало ворогів за останні чотири роки, протягом яких їй довелося підвищувати процентні ставки, щоб запобігти перегріванню економіки. Тепер, коли загальна інфляція сповільнилася до рівня близько 5%, багато хто звинувачує Набіулліну в тому, що вона безпідставно зволікає.

Генеральний директор “Сбербанку” Герман Греф заявив у вівторок, 30 червня, що економіка вже охолола більш ніж достатньо, тому Центральний банк повинен швидше знижувати ставки. У середу, 1 липня, під час панельної дискусії на конференції в Москві між Грефом та Набіулліною відбулася гостра суперечка.

Набіулліна заявила, що вона категорично проти прискореного зниження ставок, зазначивши, що такий “експеримент над власною країною” призведе до різкого зростання інфляції або навіть до стагфляції.

“Побачимо”, — відповів Греф.

Але в одному ключовому аспекті Греф і Набіулліна мають спільне бачення. Обоє безпосередньо пов’язали війну з дедалі більшими економічними проблемами.

“Гадаю, нас усіх турбує одне й те саме. Не думаю, що в країні є хоч одна людина, яка б переймалася чимось іншим, окрім як швидким припиненням воєнних дій. Це очевидно”, — сказав Греф у вівторок.

Набіулліна, як повідомлялося, подала у відставку вже через кілька тижнів після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну через глибокі побоювання щодо економічних наслідків. Путін відмовився прийняти її відставку.

Відтоді, дотримуючись обережності, Набіулліна обмежувалася попередженнями про те, що бюджет, а також розрив між видатками та податковими надходженнями, що дедалі збільшується, ризикують ще більше розпалити інфляцію. Однак протягом останнього року вона наголошувала на цьому дедалі наполегливіше, оскільки Росія вичерпує свої резерви й дедалі більше покладається на запозичення для фінансування війни.

За словами аналітика Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки Яніса Клюге, після значного зростання в першому півріччі 2026 року видатки на військові потреби та секретні програми зараз становлять майже половину загальних державних видатків РФ. Тим часом ліквідні активи Національного фонду соціального забезпечення, який спочатку був створений для захисту економіки від коливань цін на нафту, скоротилися з приблизно 7% ВВП на початку 2022 року до лише 1,7% валового внутрішнього продукту станом на квітень.

Іншими словами, у Путіна проблеми не лише з пальним.

Удари по російських НПЗ — це вже не окремі успішні операції, а частина стратегії, здатної змінити економіку війни, писав у статті для ZN.UA Михайло Гончар . Але чи достатньо цього, щоб послабити воєнну машину Кремля? Експерт переконаний: наступним етапом має стати комплексний тиск на всю нафтову логістику — від трубопроводів і резервуарів до танкерів і морських портів. Чому саме енергетичний напрям може стати одним із ключових у війні, Гончар пояснював у матеріалі "Від палаючих НПЗ до морської блокади: нова стратегія тиску на Росію".

Політика