У печері в Туреччині знайшли сліди спільної культури неандертальців та сучасних людей — CNN

08 липня 2026 р. 04:43

08 липня 2026 р. 04:43

Після того як дослідники припустили, що Homo sapiens змогли пережити неандертальців через більш взаємопов’язані групи, які могли швидше обмінюватися інформацією, нові археологічні знахідки показують, що взаємодія між цими видами могла бути складнішою за просту конкуренцію. Нові знахідки у печері Учагізлі II на півдні Туреччини свідчать, що неандертальці та Homo sapiens могли не лише жити в одному регіоні в різний час, а й користуватися подібними знаряддями, полювати на однакових тварин і збирати ті самі мушлі. Про це повідомляє CNN.

Стародавня ДНК уже показала, що Homo sapiens колись схрещувалися з неандертальцями. Однак досі залишалося відкритим питання, якими були ці зустрічі кам’яної доби десятки тисяч років тому.

Знахідки, зроблені у печері на території сучасної Туреччини, свідчать, що дві групи не просто перетиналися в одному просторі, а могли мати спільні культурні практики. Йдеться про виготовлення подібних знарядь і збирання однакових видів мушель.

"Наші висновки свідчать про те, що неандертальці та Homo sapiens, ймовірно, мали спільний ландшафт. Хоча ми поки що не можемо довести прямий контакт, вражаюча спадкоємність у технологіях, мисливських практиках та транспортуванні мушель-намистин узгоджується з ідеєю про те, що ці популяції взаємодіяли та мали спільні культурні традиції", - заявив провідний автор дослідження, професор кафедри археології Газіантепського університету Ісмаїл Байкара.

Археологам давно було відомо про печеру Учагізлі II на півдні Туреччини. Однак перші системні розкопки там почалися лише у 2020 році. Скам’янілості, знайдені у печері, включали чотири окремі зуби та частину щелепи з двома зубами.

Неандертальці й Homo sapiens могли мати спільні традиції

Вони показали, що неандертальці жили в печері приблизно між 77 тисячами і 59 тисячами років тому. Пізніше цю саму печеру займали Homo sapiens – приблизно між 59 тисячами і 47 тисячами років тому. Ці часові межі визначили за допомогою датування осадових шарів, у яких були знайдені рештки.

У цей період обидва види виготовляли схожі крем’яні знаряддя. Вони належали до стилю, відомого як мустьєрський, названого на честь скельного навісу у Франції, де такі інструменти вперше ідентифікували. Дослідники також встановили, що обидві групи полювали на однакових тварин. Серед них були дикі кози, олені та кабани.

Однією з найбільших несподіванок для науковців стала знахідка мушель молюска Columbella rustica. Ці мушлі були надто малими, щоб становити харчову цінність. Їх виявили як у шарах, пов’язаних із неандертальцями, так і в шарах, які належали Homo sapiens. Частина мушель C. rustica мала отвори. Це може свідчити, що їх використовували як прикраси.

Автори дослідження описали такі предмети як "манупорти" – об’єкти, які люди або інші гомініни переносили з місць їхнього природного походження у незмінному вигляді. Раніше цей вид мушель пов’язували майже виключно з Homo sapiens.

Однак автори нового дослідження вважають дуже ймовірним, що неандертальці також цінували ці мушлі.

"Неандертальці навмисно збирали та перевозили цю мушлю з узбережжя Середземного моря, незважаючи на те, що було багато інших видів мушель, а сучасні люди на цьому місці також зібрали Columbella rustica", – сказав співавтор дослідження з Кіотського університету в Японії Наокі Морімото.

Сучасні люди, які згодом жили на цьому місці, також збирали Columbella rustica. Печера Учагізлі II є одним із небагатьох відомих археологічних місць, що належать до ключового, але ще недостатньо дослідженого періоду історії людства. Близько 60 тисяч років тому відбулася масштабна міграція Homo sapiens з Африки. Саме вона зрештою призвела до розселення сучасних людей по всіх частинах світу.

Водночас окремі групи Homo sapiens залишали Африку значно раніше. Науковці припускають, що під час великої хвилі міграції сучасні люди, ймовірно, зустрічалися й схрещувалися з неандертальцями в регіонах на кшталт сучасної Туреччини. Однак ця гіпотеза здебільшого ґрунтується на популяційних моделях, побудованих на аналізі ДНК.

Знахідки в печері змінили уявлення про зустрічі людей і неандертальців

Прямих археологічних доказів із цього критичного періоду в Леванті – регіоні, який приблизно відповідає сучасному Близькому Сходу та Туреччині, – досі мало, і вони фрагментарні. У новому дослідженні також зазначається, що поки не зрозуміло, чи Homo sapiens, які мешкали в печері, належали до головної хвилі міграції з Африки.

Так само не виключено, що вони були нащадками давніших першопрохідців.

Археолог Французького національного центру наукових досліджень Людовік Слімак, автор книжки "Останній неандерталець: як помирають люди", назвав печеру дуже важливою знахідкою. За його словами, вона демонструє, що сучасні люди не обов’язково приходили й одразу замінювали неандертальців новою та нібито вищою культурою.

"Для мене найважливіше не просто те, що неандертальці та сучасні люди використовували схожі інструменти чи збирали схожі мушлі. Набагато цікавіше те, що в хронологічному діапазоні шару Homo sapiens сучасні люди, схоже, залучені до глибоко місцевої, добре вкоріненої мустьєрської традиції", – зазначив він.

Слімак також порівняв Учагізлі II із печерою Grotte Mandrin на півдні Франції. Він керував розкопками на цьому археологічному об’єкті, де в різні періоди жили і неандертальці, і Homo sapiens. У Grotte Mandrin сучасні люди, які мешкали там приблизно в той самий час, що й Homo sapiens у турецькій печері, користувалися зовсім іншими кам’яними знаряддями.

Ці інструменти могли бути пов’язані навіть із технологією лука і стріл. Вони були значно тонше виготовлені, ніж масивніші мустьєрські знаряддя, знайдені в неандертальському шарі Grotte Mandrin. Натомість у Üçağızlı II мустьєрські інструменти використовували обидва види.

Слімак зазначив, що ці два місця розповідають не одну й ту саму історію. Разом вони вказують на значно складнішу картину – з кількома популяціями Homo sapiens, різними культурними траєкторіями, кількома хвилями розширення, взаємодії, зникнення та заміщення.

Байкара додав, що для розуміння того, чи була ситуація в Учагізлі II винятком, потрібні нові археологічні докази. За його словами, цей унікальний випадок показує, що культуру формує не лише біологія, а й місцеві традиції. Саме вони могли дозволяти різним видам в одному регіоні зберігати спільні форми поведінки протягом тисячоліть.

Нагадаємо, що нові знахідки про можливу культурну взаємодію Homo sapiens і неандертальців доповнюють попередні дослідження, які показують складну історію останніх європейських неандертальців перед їхнім зникненням. Учені з’ясували, що до 65 тисяч років тому в Європі існували кілька ліній мітохондріальної ДНК неандертальців, але потім їх замінила одна генетична лінія , яка виникла на південному заході Франції. Старший автор дослідження, палеогенетик із Тюбінгенського університету Козімо Пост, назвав це серйозним збоєм в історії неандертальців і справжньою генетичною трансформацією.

Політика