Перший експеримент з потовщення арктичного льоду виявився успішним, але є нюанс

10 липня 2026 р. 07:51

10 липня 2026 р. 07:51

У Канаді вперше в польових умовах провели експеримент з потовщення льоду за допомогою морської води. І він показав багатообіцяючі результати, повідомляє Live Science .

Наразі пропонується кілька доволі суперечливих методів для уповільнення катастрофічного танення арктичного морського льоду, зокрема ін’єкція стратосферного аерозолю, яка передбачає викид у атмосферу найдрібніших частинок сірки для затінення сонця. Але в новому експерименті вчені випробували набагато безпечніший метод. Вони закачували морську воду на існуючий морський лід, а потім вона замерзала, утворюючи зміцнювальний шар.

Як розповіли автори дослідження, Едвард Бланшар-Врігглсворт, науковий співробітник кафедри атмосферних наук Вашингтонського університету, та Андреа Чекколіні, почесний професор Університетського коледжу Лондона та генеральний директор стартапу Real Ice, що вивчає методи штучного потовщення морського льоду, цей метод, відомий як потовщення морського льоду, десятиліттями використовується у скандинавських та арктичних країнах. Він також застосовується на ковзанках для хокею для підтримання міцності льоду.

«Серед практичних застосувань [що вже існують] можна назвати будівництво льодових доріг та створення платформ для розвідки нафти на шельфі», — заявили вони. Моделювання показує, що потовщення морського льоду може стати інструментом адаптації до зміни клімату для арктичних спільнот, обмежуючи ерозію узбережжя поблизу міст, полегшуючи пересування та підтримуючи міграцію тварин і полювання.

Результати першого польового дослідження показали, що в малих масштабах можна збільшити як товщину, так і яскравість морського льоду. Це робить його більш відбиваючим і, отже, стійким до танення.

Під час експерименту команда створила вісім тестових ділянок і три контрольні майданчики в Кембридж-Бей у Канаді зимою 2024–2025 років. Використовуючи занурювальні насоси, кожен з яких споживає менше енергії, ніж тостер, вони затоплювали тестові ділянки один або два рази морською водою шаром до 20 сантиметрів. Контрольні ділянки ж не затоплювалися. Навесні одна з контрольних ділянок використовувалася для експерименту з осушення талого ставка, який передбачав свердління невеликих отворів у кризі для видалення талої води та оголення більш світлого льоду під нею.

Загалом до кінця зими товщина льоду на експериментальних ділянках збільшилася на 32 сантиметри, що відповідає витонченню арктичного морського льоду за останні 50 років. На експериментальних ділянках, затоплених двічі, товщина льоду збільшилася більше, ніж на ділянках, затоплених один раз. А в період танення з кінця травня по вересень морський лід на експериментальних ділянках виглядав яскравішим і танув повільніше, залишаючись товстішим, ніж лід на контрольних ділянках. Експеримент із дренажем талих ставків також призвів до того, що морський лід став яскравішим, ніж на інших контрольних ділянках.

«Сніжно-водна суміш замерзає, утворюючи новий шар льоду, а зменшення снігової ізоляції дозволяє нижчим температурам атмосфери прискорити природне зростання льоду знизу», — пояснили Бланшар-Врігглсворт і Чекколіні.

Разом із тим залишається відкритим питання щодо того, наскільки цей метод можна масштабувати та чи є він економічно доцільним. Згідно з дослідженням 2016 року, для покриття всього 10% Північного Льодовитого океану знадобиться 10 мільйонів вітроенергетичних насосів, а для покриття всієї Арктики — 100 мільйонів.

Площа морського льоду в Арктиці скоротилася на 20% з 1979 року, і глобальне потепління поглиблює цю проблему. За словами вчених, щоб потовщення льоду відбувалося у великих масштабах, «насоси мають бути розгорнуті майже негайно, поки ще є достатня площа морського льоду для затоплення».

Раніше вчені розповіли, чому Південний полюс замерз значно раніше за Північний .

Політика