Лікарі в РФ відмовились рятувати полоненого азовця, він повільно помирає

11 липня 2026 р. 16:46

11 липня 2026 р. 16:46

Азовець Денис Дорохін перебуває у російському полоні вже понад чотири роки. У неволю він потрапив із частковою травматичною ампутацією правої руки. І зараз ця травма може бути для нього смертельною. Як інформує «Главком» , про це йдеться у сюжеті «Єдиних новин».

Що відомо про стан Дениса Дорохіна

«У мене рука як хамелеон, чотири рази за день колір змінює. Одне плече вище за інше. Рука наче гантеля вниз тягне… У мене пальці почали чорніти і рука крижана, хоча постійно в рукавичці ходжу. Загалом схоже на початок гангрени», – написав Денис Дорохін у листі до рідних.

Азовцю зараз 52 роки. Понад чотири з них він перебуває в жахливих умовах російської тюрми. Денис – корінний маріуполець. В рідному місті він роками сумлінно працював на металургійних заводах «Азовмаш» та «Азовсталь». Після окупації Криму та частини Донбасу, у 2016 році чоловік вирішив стати на захист рідного краю. Донька Єва згадує: «Він одного разу прийшов додому після роботи, сказав: «Мамо, я збираю речі і долучаюсь до полку «Азов».

Єві тоді було всього 15 років. Каже, рішенням батька завжди дуже пишалася. Коли тато пішов на війну, вони лишилися вдвох із рідною бабусею – мама Єви померла, коли та була ще зовсім маленькою. У 18 років дівчина вийшла заміж – так у родині з’явився Влад. Хлопець, як і Євин батько, теж служив в «Азові» в артилерійському підрозділі.

«Вони були разом, як брати, тому мені було взагалі не страшно за них, бо вони були поруч у будь-якому випадку», – ділиться Єва.

Загибель коханого в Маріуполі та депресія

Початок повномасштабного вторгнення назавжди розділив життя Єви на до та після. Вже за місяць запеклих боїв її коханий Влад трагічно гине в міських боях. До свого 21-го дня народження хлопець не дожив лише два дні.

«Подзвонив тато. Він сказав: «Влад герой, Влад підбив танк, взяв у полон кадирівця. Зараз він в оточенні, але з ним усе добре». І потім він передзвонив буквально за дві години і сказав бабусі, що Влад загинув», – пригадує Єва Дорохіна.

Їхній родинний будинок у Маріуполі окупанти повністю зруйнували, тож Єва з бабусею були змушені евакуюватися на захід країни. У дівчини після смерті коханого чоловіка починається важка глибока депресія: «На той час я вже важила десь 43 кілограми… Я взагалі ні з ким не спілкувалась, місяцями не виходила з кімнати».

Згодом надійшла ще одна чорна звістка – Денис Дорохін зазнав важкого поранення правої руки. Далі було повне оточення та блокада «Азовсталі» і важкі домовленості про так званий почесний полон, який, як запевняли тоді, мав тривати всього три-чотири місяці. Єва розповідає, що тато одразу тверезо розумів – його, як досвідченого артилериста, швидко не відпустять. Але тоді, у 2022 році, дівчина не могла навіть усвідомити, на скільки років може затягнутися це випробування.

«Довго — це який термін? Для мене тоді майже рік – я думала, це дуже довго. Ось рік він там пробуде, і все закінчиться, і вони всі будуть обміняні. Але минає рік, другий, четвертий, уже п’ятий рік… І все стає тільки гірше і гірше», – ділиться вона.

28 років колонії та незламність перед пропагандистами

У Росії Дениса Дорохіна цинічно судили разом з іншими українськими азовцями і сфабриковано звинуватили в нібито руйнуванні інфраструктури Маріуполя. Батькові Єви російський суд дав 28 років позбавлення волі. У в’язниці він сильно схуд, а поранена рука повністю перестала працювати.

Але все це катування Дениса не зламало – про це красномовно свідчать його коментарі в розмовах із проросійськими пропагандистами, які намагалися зняти про нього сюжет у тюрмі. На запитання росіян про те, чим закінчиться війна і чи розвалиться Україна, азовець твердо відповів на камеру: «Я думаю, ні. Я думаю, що ми переможемо, я думаю, ми відстоїмо свою незалежність».

Здоров’я Дениса катастрофічно погіршилось близько пів року тому – тоді поранена рука почала стрімко чорніти.

«Наразі в нього почалась гангрена, це чітко відомо з його листів. В нього почали чорніти пальці на руках. Це він сам написав: дуже мерзне рука, немає взагалі постачання крові в кінцівку, сухожилля повністю атрофувались. На даний момент почались важкі запальні процеси, вони стрімко переростають у більш тяжку, смертельну форму», – каже донька полоненого.

Віталій Матвієнко – фельдшер бригади морської піхоти, що також потрапила в полон у Маріуполі навесні 2022 року. З Денисом Дорохіним він близько познайомився безпосередньо у російській буцегарні. Віталія вдалося обміняти в лютому цього року. Нині медик проходить тривалу реабілітацію в Україні та сильно переживає за тих побратимів, хто ще не повернувся. Стан Дениса він називає критичним.

Віталій Матвієнко, звільнений з російського полону медик: «Якщо гангрена буде розвиватись і далі, прогнози дуже важкі і не дуже добрі. У що вона далі виллється… Може бути загальний сепсис, може бути суха гангрена, яка в один момент миттєво почне розвиватись по всьому тілу. Сама ця ситуація може додатково спровокувати важкі інфекційні захворювання, тому що організм воїна постійно під колосальним тиском цієї інфекції».

Нове судилище за «тероризм» та візит до Координаційного штабу

Віталій розповідає, що під тиском стану здоров’я тюремники все ж возили Дениса до місцевої цивільної лікарні в РФ. Тамтешні російські медики відкрито заявили, що руку вже не врятувати і її треба негайно ампутувати. Проте операцію проводити відмовилися – натомість призначили лише звичайні знеболювальні уколи і відправили важкопораненого захисника назад у камеру в’язниці.

А попереду, каже звільнений з полону боєць, на наших хлопців чекає новий етап знущань. Дениса Дорохіна, як і всіх інших уже незаконно засуджених азовців, росіяни збираються судити знову – тепер уже за сфальсифікованою статтею про «тероризм».

Віталій Матвієнко, звільнений з російського полону медик: «Всі хлопці, які служили в «Азові», вони зараз перебувають під жорстким ковпаком. Хтось уже в процесі нових судів, хтось уже повторно засуджений, до когось у російських слідчих просто ще фізично не дійшли руки».

Тим часом побратими діляться власним болем перебування в тилу: «Я зранку вимушений приймати один антидепресант, вдень другий і ввечері третій антидепресант, аби просто триматися».

Почувши всі ці страшні подробиці від звільненого з полону татового побратима, Єва Дорохіна негайно йде на прийом у Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими – із благанням якнайшвидше внести батька до списків на екстрений обмін за станом здоров’я. Проте зустріч із чиновниками триває лише кілька хвилин і не дає конкретики: «Сказали, що будуть активно працювати над його обміном, але щось гарантовано обіцяти вони мені, на жаль, наразі не можуть».

Але Єва намагається попри все не впадати у відчай. Дівчина впевнена: максимальний розголос історії її батька в українських та міжнародних ЗМІ допоможе привернути увагу та нарешті повернути Дениса додому. Вона мріє про день зустрічі: «Буду його головною підтримкою, буду така вся «дзвіночком» для нього, щоб у нього завжди був хороший настрій».

Нагадаємо, встановлено двох російських воєнних злочинців, причетних до  катувань українських військовополонених.

До слова, військова контррозвідка Служби безпеки, Державне бюро розслідувань та Офіс генерального прокурора зібрали доказову базу на старшого стрільця Нацгвардії. За даними слідства, перебуваючи у полоні РФ, він знущався з інших полонених українців.

Політика