Чи можна було уникнути жертв? Розкрито деталі смертоносного удару іранського дрона по базі США

12 липня 2026 р. 19:31

12 липня 2026 р. 19:31

На другий день повномасштабної війни між США та Іраном іранський дрон-камікадзе завдав нищівного удару по оперативному центру американської армії в кувейтському порту Шуайба, внаслідок чого загинули шість військовослужбовців, а понад 30 зазнали поранень . Трагедія викликала хвилю обурення серед уцілілих бійців, які звинувачують генералів у ігноруванні розвідувальних даних, умисному зменшенні заходів безпеки та панічній втечі з палаючої будівлі, повідомляє видання The Washington Post.

Втеча генералів

За словами очевидців, 1 березня 2026 року через лічені секунди після того, як іранський безпілотник поцілив у центр бази, бригадний генерал Клінт Барнс підвівся з підлоги, схопив свій захисний жилет із шоломом та наказав солдату поруч тікати. Генерал попрямував до підземного захисного бункера, залишивши позаду десятки чоловіків і жінок під своїм командуванням, які перебували у вогні та диму. Коли сталеві двері бункера знову відчинилися, Барнс наказав солдатам залишатися на місці й заборонив повертатися для порятунку інших.

Лише завдяки ініціативі іншого офіцера, який кинувся до епіцентру вибуху, військові почали витягувати поранених. Майор Стівен Рамсботтом, який сам отримав осколкове поранення в голову, допомагав діставати побратимів з-під завалів, проте жодного з генералів на місці збору не бачили. Свідки зазначають, що автівки pickup Chevy, якими користувалося вище командування, швидко зникли з території порту. Генерал-майор Джон Хінсон був евакуйований із пораненням руки та черепно-мозковою травмою, тоді як генерал Барнс ушкоджень не зазнав. Офіційне командування U.S. Army Central заявило, нібито лідери допомагали в евакуації, проте самі солдати це заперечують.

Ігнорування розвідки

Військові підрозділу 103-го командування забезпечення розповiли, що передислокація до порту Шуайба супроводжувалася грубими порушеннями безпеки. Базу обрали в межах плану роззосередження сил, щоб ускладнити Ірану завдання ударів по великих об'єктах. Проте інспекція виявила критичні недоліки:

• Гучномовна система оповіщення «Big Voice» (базова система попередження про ракетну загрозу) тривалий час не працювала;
• На об'єкті були відсутні будь-які системи ППО, здатні збивати дрони-камікадзе Shahed;
• Не було облаштовано жодних захисних навісів чи маскування від повітряного спостереження, що суперечить офіційним інструкціям армії США.

Ще у грудні 2025 року генерали Барнс і Хінсон отримали секретні брифінги, де зазначалося, що порт Шуайба внесений до іранського «списку цілей». Попри внутрішні рекомендації «проти» розміщення сил у цьому місці, наказ не скасували. Ба більше, військових відправили туди взагалі без зброї — усі автомати та важке озброєння залишили в збройовій кімнаті на базі Аріфджан. Запит на відправку мобільної системи протидії дронам EAGLS командування відхилило через нібито «брак ресурсів».

Загиблі внаслідок атаки 1 березня:

• майор Коді А. Хорк (35 років);
• старший вооррент-офіцер Роберт М. Марзан (54 роки);
• майстер-сержант Ноа Л. Тітдженс (42 роки);
• майстер-сержант Ніколь М. Амор (39 років);
• сержант Деклан Дж. Коуді (20 років);
• майор Джеффрі Р. О'Браєн (45 років).

Фатальний наказ

Коли 28 лютого 2026 року США та Ізраїль розпочали операцію Epic Fury, атакувавши понад 1000 об'єктів в Ірані, Тегеран відповів масованими запусками ракет і безпілотників. Сирена в порту Шуайба змушувала солдатів годинами перебувати в укриттях. Це викликало невдоволення керівництва. Генерал Хінсон заявляв, що «не можна дозволяти людям просто спати в бункерах», а головний сержант-майор Хав'єр Кампосано тиснув на відповідальних за систему оповіщення, вимагаючи швидше оголошувати відбій тривоги.

Фатального ранку 1 березня солдати провели в бункері понад чотири години. Через тиск командування близько 9:00 було оголошено «відбій», хоча в системі обліку головної бази Аріфджан цей запис навіть не зафіксовано. Рівно через 30 хвилин іранський безпілотник Shahed за вертикальною траєкторією врізався прямо в центр будівлі, де військові щойно повернулися до роботи.

Спроби приховати правду

Після удару поранені бійці були змушені самостійно добиратися до госпіталю в Кувейті на цивільних фургонах. Згодом їх евакуювали до Німеччини, у відомий військовий госпіталь Ландштуль. Проте через бюрократичний хаос поранених не внесли до бази даних як «медичних евакуйованих». Лікарі відмовилися госпіталізувати солдатів, надавши їм лише амбулаторну допомогу та відправивши чекати рейс до США у звичайні казарми.

Внутрішнє розслідування трагедії спочатку доручили офіцеру з того ж підрозділу, що викликало підозри у спробі «затерти» провину керівництва. Згодом справу перебрало вище командування під керівництвом генерал-лейтенанта Патріка Френка (якого адміністрація Дональда Трампа нещодавно підвищила до посади заступника голови Центрального командування США). Наразі у звіті, наданому родинам загиблих, немає жодних згадок про покарання генералів чи визнання їхньої провини.

Раніше посадовці адміністрації Трампа під час закритого брифінгу для законодавців на Капітолійському пагорбі повідомили, що іранські ударні безпілотники Shahed становлять серйозний виклик і американська протиповітряна оборона не зможе перехопити їх усі .

Цієї ночі Корпус вартових Ісламської революції (КВІР) заявив про закриття Ормузької протоки на невизначений термін та повідомив про застосування попереджувального вогню по одному із суден. Одразу після цього США завдали нового раунду ударів по цілях в Ірані поблизу Ормузької протоки. У відповідь Іран розпочав атаки на сусідні країни : у Катарі, ОАЕ, Бахрейні, Кувейті та інших країнах Перської затоки було чути роботу ППО. Пізніше президент США Дональд Трамп заявив, що Ормузька протока відкрита для проходу суден , попри заяви з Ірану.

Політика