Кістка в горлі для Банкової: чому Зеленський вирішив усунути Федорова з політичної шахівниці

15 липня 2026 р. 22:12

15 липня 2026 р. 22:12

Перестановку ліжок у Кабміні по суті організовано для того, щоб гуркіт заглушив усунення з посади міністра оборони Михайла Федорова. Крім того, в нього давнє протистояння з головою фракції “Слуги народу” Давідом Арахімією, який зараз дуже наближений до президента.

Відставка Федорова в рамках обрання нового складу Кабінету міністрів є не черговою кадровою ротацією. Це результат його системного конфлікту з військовим керівництвом та побоювань офісу президента щодо появи надто самостійного гравця, пише редакторка відділу внутрішньої політики Інна Ведернікова у статті «Перший уряд Арахамії? Навіщо Банкова переналаштовує важелі влади» .

Як зазначає авторка, з перших днів призначення Федорова на посаду у нього був жорсткий конфлікт із головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським.

“ Іще до призначення Федорова (а чутки про те, що він може стати міністром оборони, ходили задовго до того, як він ним став) була дуже велика ймовірність, що генерали не пустять його до своєї вотчини. Але Зеленський у межах фасадної операції «постМідас» не лише освіжив репутацію президентського офісу завдяки Буданову, а й призначив Федорова керувати МО”, — пише Інна Ведернікова.

Вона зазначає, що протягом пів року на посаді міністр “розв’язував проблеми в міру своїх можливостей, намагаючись не потрапити в лабіринт військової бюрократії та вибудовуючи поряд паралельне міністерство у вигляді цифрової вежі”. Також він розробляв реформу армії, не відхрестився від проблем мобілізації, просував компетентних командирів, створював синергію дронів, прив’язував до України як до полігону вигідних і важливих для нас гігантів світових військових технологій. Крім того, він заявляв про наведення ладу в закупівлях Міністерства оборони та про свій постійний опір тиску корупційних кланів, які роками формувались у сфері оборони.

“І тут питання полягало лише в тому, наскільки вистачить терпіння президенту, який, за словами самого Федорова, підтримав його і сказав «чинити по совісті». Ага. Не минуло й двох тижнів після гучних інтерв’ю міністра, як уся країна обговорює його майбутню відставку”, — пише авторка.

Як зазначає Інна Ведернікова, президент Зеленський віддав перевагу “не міністру на цифрі, а генералу на лампах” . Окрім того, ніхто не збирається залишати без «нагляду» десятки мільярдів, які надходять нам на озброєння від ЄС і НАТО.

“А Федоров — точно не той персонаж, який заплющуватиме очі на те, що інші люди примітивно братимуть гроші з бюджету й нестимуть додому. Ми не вважаємо, що Федоров — святий. Але він не любить примітиву, і його висока ефективність нині є для країни пріоритетом”, — йдеться у статті.

Авторка додає, що хоча Федоров сьогодні й не є революціонером, ніхто не знає, що спаде йому на думку завтра, якщо успіхи дронів та інших реформ далі асоціюватимуться з ним. Це чудово розуміє Зеленський.

“Тим паче що Федоров, попри всі важливі для президента політичні заяви, не розпустив свою команду політтехнологів. А кому потрібен цей громадський візіонерський кандидат у президенти? Зеленському — точно ні. Тому його, як у тому анекдоті, «треба вбивати, поки малий»”, — наголошує Інна Ведернікова.
На переконання авторки, президент міг зупинити брудну кампанію проти Федорова, розгорнуту в провладних Telegram-каналах, але волів цього не робити.

“Федоров — кістка в горлі для всіх: для Зеленського, Сирського, Арахамії, Буданова, Єрмака. Тому інтереси держави в цій ситуації нікого, вибачте за тавтологію, не цікавлять. І Федорова, найімовірніше, усунуть від влади. Що може зупинити президента? Це міжнародні партнери, виробники дронів, військові, які не в захваті від початку реформи, але сповнені надії через ті зміни, що почали просочуватися навіть на передову. Не кажучи вже про величезну кількість цивільних, які вважають своїм обов’язком опублікувати у Facebook допис на підтримку Федорова”, — зауважує вона.

Водночас вона додає, що пости на захист Федорова можуть лише підштовхнути Зеленського “змахнути Федорова з політичної шахівниці”.

“Історія Федорова важлива не тому, що йдеться про одного міністра. Вона показує, що під час зміни складу чергового Кабміну основні налаштування інструментів влади залишаються незмінними: компетентність ніколи не була головним критерієм, а самостійність, як і раніше, залишається небезпечною ”, — пише Інна Ведернікова.

Вона також нагадує, що в голови фракції “Слуги народу” Давіда Арахімії давня неприязнь з Федоровим, що сягає ще часів КРАІЛ та «ПлейСіті». У цій битві Арахамія наразі здобув перемогу — Державне агентство «ПлейСіті» виведено з підпорядкування Мінцифри.

“А от із ВПК (оборонний бюджет і збройовий бізнес) все склалося не надто добре. Битва Арахамії з Федоровим наклалася на насторожене ставлення Зеленського до міністра оборони. Багато хто вважає, що перестановку ліжок у Кабміні по суті організовано для того, щоб гуркіт заглушив усунення з посади Михайла Федорова”, — констатує авторка.

Раніше “Суспільне” писало, що Володимир Зеленський запропонує Ігоря Клименка замість Михайла Федорова на посаду міністра оборони. Про це він повідомив під час зустрічі з фракцією «Слуга народу».

За даними народного депутата Ярослава Железняка, Зеленський сказав депутатами, що не може обирати між головнокомандувачем Олександром Сирським та Федоровим. Зеленський також сказав, що нібито останній провалив реформу ТЦК.

Після цього Михайло Федоров підтвердив, що залишає посаду міністра оборони України. Він подякував українцям, військовим, команді та родині, підбив підсумки роботи відомства й заявив, що продовжить працювати над розвитком оборонних інновацій.

Політика