Евакуація музейних фондів під час війни: у Харківському художньому музеї назвали ключові проблеми

19 липня 2026 р. 15:40

19 липня 2026 р. 15:40

Завідувачка відділу зарубіжного мистецтва Харківського художнього музею, пошкодженого минулого місяця російським ударом, Марина Філатова розповіла в інтерв'ю ZN.UA, з якими юридичними та логістичними глухими кутами стикався музей усі ці роки з початку повномасштабної війни.

За її словами, станом на початок повномасштабного вторгнення Росії не було сучасного, придатного саме для цієї війни порядку евакуації музейних фондів. Музейна система тягнула за собою старі радянські протоколи, за якими для харківських музеїв у разі небезпеки рекомендували евакуювати фонди до російського Бєлгорода.

“Тобто люди на місцях мали ухвалювати рішення в умовах реальної війни, а нормативна база жила в іншому вимірі”, — додала Філатова.

Крім старих протоколів, зазначає вона, був ще загальний порядок евакуації у разі надзвичайних ситуацій, затверджений постановою Кабміну №841 від 30 жовтня 2013 року.

Це чинний документ, який задавав загальну рамку: хто ухвалює рішення, організовує евакуацію, як працюють комісії та які органи залучаються. Однак музейна колекція не вкладається в загальну евакуаційну схему і для неї потрібен окремий порядок, з урахуванням обліку, збереження, реставраційних ризиків та юридичної відповідальності за кожен предмет, зазначає завідувачка відділу зарубіжного мистецтва.

“Картину, графічний аркуш, ікону, скульптуру чи предмет декоративно-ужиткового мистецтва не можна евакуювати за логікою звичайного майна”, — пояснила вона.

Філатова також розповіла про плюси та мінуси постанови Кабміну №229 від 18 лютого 2026 року.

За її словами, ця постанова дійсно важлива, оскільки документ затвердив окремий порядок тимчасового переміщення, тобто евакуації, культурних цінностей державної частини Музейного фонду України під час воєнного стану та їхнього повернення.

Плюс у тому, каже Філатова, що з'явилася зрозуміла зона обов'язкової евакуації: культурні цінності мають переміщуватися із закладів, розташованих у зоні бойових дій або на тимчасово окупованих територіях, а також із закладів, що перебувають ближче ніж за 50 км від лінії зіткнення.

“Раніше музейники часто мусили доводити очевидне: небезпека реальна, вона тут”, — додала завідувачка відділу зарубіжного мистецтва.

Ще один плюс — постанова визначає, що евакуйовані цінності мають переміщуватися до закладів, розташованих на понад 75 км від лінії зіткнення. Це вже не абстрактне “безпечне місце”, зауважує Філатова. Також прописано черговість евакуації: унікальні культурні цінності та фондово-облікова документація, найцінніші твори загальнодержавного значення, потім інші культурні цінності державної частини Музейного фонду.

“Для великого музею це має значення, бо все одночасно евакуювати фізично неможливо”, — пояснила вона.

Також важливо й те, що в разі прямої загрози керівник закладу або уповноважений посадовець може самостійно ухвалити рішення про евакуацію, а потім невідкладно повідомити відповідні органи.

Однак мінуси теж очевидні, каже Філатова. По-перше, документ з'явився майже через чотири роки після початку повномасштабного вторгнення РФ. По-друге, постанова не створює автоматично місця, куди можна вивезти колекції: можна написати “належні умови зберігання”, але спеціалізованих фондосховищ в Україні не вистачає, а багато безпечніших регіонів уже прийняли величезну кількість переміщених фондів.

По-третє, зауважує вона, документ не вирішує питання людей.

“Можна прописати правильну черговість евакуації. Але хтось має знати колекцію так, щоб визначити цю черговість не формально, а по суті. Хтось має пакувати, переносити, описувати, звіряти, відповідати за акти, контролювати стан”, — пояснила Філатова, зазначивши, що все це роблять музейники, часто за зарплату, яка не відповідає ані рівню освіти, ані масштабу відповідальності, ані воєнним ризикам.

“Сама постанова колекції не врятує. Її мають виконувати живі люди”, — додала вона.

Раніше Філатова розповіла про оцінку масштабів і характеру збитків у музеї після російського удару, а також про процес реставрації. За її словами, фахівці продовжують обстеження постраждалих творів: кожен предмет необхідно звірити за документами, оглянути та зафіксувати актом.

Найважливіше зараз — це стабілізація: висушити, не допустити грибка, не дати основі деформуватися ще більше, зафіксувати пошкодження, зробити описи. Реставрація — це місяці, іноді роки роботи, тоді як ресурси для цього завжди в дефіциті.

Детальніше про ситуацію в Харківському художньому музеї — в матеріалі Марка Баянова “ Харківський художній музей: як зберегти мистецтво і людей? ”

Політика