Іспанія врятувала футбол, а колективізм поховав індивідуальність. Підсумки Чемпіонату світу 2026

20 липня 2026 р. 17:39

20 липня 2026 р. 17:39

Найсильніші національні команди планети розіграли трофей Чемпіонату світу 2026. Підсумки головного турніру року – в матеріалі «Главкома» .

Понад п'ять тижнів уболівальники в різних куточках Землі слідкували за подіями на смарагдових полях США, Канади та Мексики. Грандіозний турнір завершився тріумфом збірної Іспанії. «Фурія Роха» у фіналі дотиснула національну команди Аргентини завдяки голу нападника Феррана Торреса.

Найкращі матчі Чемпіонату світу 2026

За понад місяць турніру зіграли аж 104 поєдинки. Як наслідок, ярлик «найкращий» можна повісити ледь не на десяток матчів. Та й критерії можна різні застосовувати. Комусь до вподоби так звані «шахові партії» у дусі півфіналу між Францією та Іспанією, іншим – натужні, але результативні перемоги аргентинців у кожному раунді плейоф.

Не можна оминути й справжні гольові фестивалі за участі обох команд. Таких поєдинків було два. На фініші групового етапу збірна Алжиру розписала нічию з Австрією (3:3), а в матчі за третє місце англійці переграли збірну Франції (6:4). Утім, в обох випадках виникають чималі запитання до мотивації суперників. У першому двом національним командам передусім було важливо не програти, а в другому – якомога швидше поїхати додому. Тож варто звернути увагу на інші матчі.

Наприклад, імовірно найкращим на груповому етапі стало протистояння Еквадору та збірної Німеччини. Бундестім забила першою зусиллями нападника Лероя Сане. «Триколор», однак, не знітився і відігрався за лічені хвилини стараннями півзахисника Нільсона Ангуло. А під завісу поєдинку форвард Гонсало Плата вирвав путівку в 1/16 фіналу для команди Себастьяна Беккасесе. Вочевидь, еквадорці ще й надихнули Парагвай на сенсаційну перемогу над німцями.

А от справжньою окрасою плейоф став матч між збірною Норвегії та Англією. «Три леви» здобули вольову перемогу (2:1) завдяки дублю хавбека Джуда Беллінгема. Проте, цей поєдинок тримав у напрузі до останньої секунди, команди кілька разів перехоплювали ініціативу один в одного, а шальки терезів легко могли хитнутися і в інший бік. Нечасто трапляються протистояння, за підсумками яких у наступному раунді хотілося би побачити обидва колективи.

Герої Чемпіонату світу 2026

Кожен матч цього турніру став маленькою історією. А в кожній історії знайдеться місце для героя. Недарма за підсумками кожного поєдинку ФІФА визначала найкращого гравця. У кожному куточку планети дізналися про воротаря збірної Кабо-Верде Возінью, швейцарського півзахисника Йоана Манзамбі чи форварда Марокко Ісмаеля Сайбарі. Та героями в масштабах усього Кубка світу стали інші.

Фінал турніру яскраво продемонстрував, що без Ліонеля Мессі національна команда Аргентини ніколи би туди не дісталася. Спершу досвідчений нападник узяв на себе роль бомбардира. Алжирцям він забив тричі, Австрії – двічі, йорданській збірній, Кабо-Верде та єгиптянам – по одному разу. Далі ветеран зосередився на гольових передачах , які оформив проти того ж Єгипту, а також збірних Швейцарії та Англії (двічі). Та щоб здолати Іспанію, не вистачило навіть магії Мессі. Ще й форвард збірної Франції Кіліан Мбаппе обійшов аргентинця в списку бомбардирів.

Француз був би очевидним кандидатом у головні герої Чемпіонату світу, якби не та ж Іспанія. Отже, ключову дійову особу слід шукати саме під крилом Луїса де ла Фуенте. Проте, «Фурія Роха» зачарувала своєю командністю. Тут однаково ефективними були воротар Унаї Сімон, оборонець Емерік Ляпорт, півзахисник Дані Ольмо та форвард Мікель Оярсабаль. Та серце та мозок іспанської збірної – Родрі. Хавбек пропустив увесь позаминулий сезон через важку травму, а після минулої кампанії його вже готувалися списати. Однак, на Мундіалі-2026 увесь світ побачив той самий «процесор» у середині поля, який отримав «Золотий м'яч» у 2024 році.

Невдахи Чемпіонату світу 2026

Після групового етапу головним лузером турніру виглядала збірна Туреччини. Вінченцо Монтелла привіз на турнір нове «золоте покоління» місцевого футболу, а пакувати валізи довелося вже після трьох поєдинків. Турки можуть кивати на везіння – у перших двох турах Хакан Чалханоглу, Арда Гюлер, Кенан Їлдиз та інші завдали 62 (!) удари в напрямку воріт суперників, але програли Австралії (0:2) та Парагваю (0:1). Перемога над збірною США (3:2) в третьому матчі стала для підопічних Монтелли пірровою.

Та про цю невдачу Туреччини довелося забути вже після 1/16 фіналу. Там настав час для гучнішого фіаско. Збірна Німеччини в статусі абсолютного фаворита протистояння не впоралася з тим же Парагваєм. Бундестім пропустила першою перед перервою, коли оборона не встежила за нападником Хуліо Енсісо. Сяк-так німці відігралися зусиллями Кая Гаверца в другій половині. Та дотиснути «гуарані» так і не зуміли. Більше того, в серії пенальті поступилися парагвайцям (3:4).

Наступного дня німецька преса знищила і національну команду, і тренерський штаб Юліана Нагельсманна. Зокрема, футболістам дісталося за боягузтво. Виявилося, що після п'яти перших одинадцятиметрових розпіарені зірки збірної Німеччини боялися бити наступним. Як наслідок, до «позначки» підійшов оборонець Йонатан Та, який вперше в кар'єрі взявся виконувати пенальті. Центрбек схибив, а Німеччина поїхала додому з ганьбою. Нагельсманн спершу збирався працювати далі, та під суспільним тиском таки пішов із посади.

Сенсації Чемпіонату світу 2026

За несподіванки цьогоріч відповідали дебютанти та інші команди Глобального Півдня. Збірна Кюрасао під керівництвом Діка Адвоката спершу зрівняла рахунок у поєдинку з Німеччиною (щоправда, далі зазнала розгромної поразки), а потім набрала перше очко в історії на чемпіонатах світу з еквадорцями (0:0).  Натомість збірна Парагваю після фіаско зі США (1:4) швидко прийшла до тями та переграла турків (1:0), а потім ще й вибила збірну Німеччини в плейоф.

Та приз глядацьких симпатій однозначно дістався Кабо-Верде. Укомплектована футболістами з чемпіонатів другого ешелону національна команда вперше приїхала на турнір. І ці представники островів на півмільйона в Атлантичному океані примудрилися не програти жодного матчу в основний час. Що й казати, коли в першому турі «Сині акули» відібрали очки в майбутніх чемпіонів – збірної Іспанії (0:0).

Було весело й далі. У другому турі групового етапу підопічні Бубішти звели внічию поєдинок із, як виявилося, кризовим Уругваєм (2:2). Історичні голи в складі збірної Кабо-Верде оформили півзахисник Кевін Леніні та вінгер Еліу Варела. А на фініші основного раунду острів'яни втримали необхідні «нулі» зі збірною Саудівської Аравії. Утім, головний перформанс «Сині акули» приберегли на плейоф. У рамках 1/16 фіналу збірна Кабо-Верде дала справжній бій Аргентині та лише в додатковий час прикро поступилася (2:3). Хавбек Дерой Дуарте та оборонець Сідні Кабрал із голами аргентинцям поповнили пантеон республіки.

Скандали Чемпіонату світу 2026

Який великий турнір, та й без скандалів? Ось і на Мундіалі-2026 їх не бракувало. Під мікроскопом контроверсійні моменти можна відшукати в кожному поєдинку. Парагваєць Мігель Альмірон отримав пряму червону картку за прикритий рот під час розмови з опонентом, а лідер збірної Аргентини Ліонель Мессі залишися навіть без «гірчичника» за брудний фол проти марокканця Аїсси Манді. Та й в інших поєдинках аж до фіналу арбітри були вкрай милосердними до «альбіселесте».

Проте, головний скандал Кубку світу подарував Дональд Трамп. Його компаньйоном у цій спецоперації став президент ФІФА Джанні Інфантіно. Отже, в 1/16 фіналу збірна США впевнено здолала Боснію і Герцеговину (2:0). Однак, у другому таймі наконечник атак «янкі» Фоларін Балогун був вилучений через грубий фол. Щонайменше матч 1/8 фіналу проти бельгійської збірної нападник повинен був пропустити. Хоча частина оглядачів навіть пророкувала для американця бан поєдинків на три.

Та не так сталося, як гадалося. Ледь не за 24 години до протистояння з бельгійцями ФІФА дозволила Балогуну зіграти проти бельгійців , призупинивши дискваліфікацію форварда. Поважні медіа вибухнули інсайдами. Поверненням нападника в обойму Маурісіо Почеттіно займався Білий дім, а Інфантіно американській владі в цьому питанні потурав. Цивілізована футбольна громадськість обурилася, але відбити брутальну атаку на регламент так і не вдалося. Зате збірна Бельгії відреагувала якнайкраще – вийшла на поле та просто знищила Штати (4:1). А на десерт після помсти «червоні дияволи» ще й запалили в танці з арсеналу самого Трампа.

Рекорди Чемпіонату світу 2026

Цьогоріч значних і не надто досягнень на Кубку світу назбиралося на кілька десятків. Та повз кілька великих звершень пройти неможливо. Головний рекорд пав у другому турі групового етапу. Німець Мірослав Клозе (16 м'ячів) перестав бути найкращим бомбардиром Чемпіонату світу всіх часів. Першим його обійшов Ліонель Мессі, та за підсумками Мундіалю-2026 новим рекордсменом став капітан збірної Франції Кіліан Мбаппе (22 голи).

Утім, зовсім без рекордів аргентинський нападник не залишився. Вочевидь, найвагоміший з них – кількість матчів. Мессі провів на чемпіонатах світу 34 поєдинки. А ще він став найстаршим польовим футболістом у фіналі, найрезультативнішим на групових етапах (14 м'ячів), найстаршим автором хет-трику та найкращим асистентом за всю історію (12 результативних передач). Кілька дрібніших досягнень капітан «альбіселесте» ділить з іншими зірками минулого та сучасності.

Хоч збірна Португалії поїхала додому після 1/8 фіналу, та геть провальним для форварда Кріштіану Роналду Кубок світу не став. Разом із одвічним конкурентом Мессі він став рекордсменом за кількістю турнірів (по шість). А ще піренеєць став першим футболістом, який забив бодай один м'яч на шести чемпіонатах світу. Встановив португальський нападник і ще одне промовисте досягнення – у 41 рік 137 днів він став найстаршим автором гола в плейоф турніру.

Тренди Чемпіонату світу 2026

Мундіаль в США, Канаді та Мексиці став найрезультативнішим із часів ЧС-1970. За 104 поєдинки глядачі в середньому побачили 2,96 забитого м'яча. Родзинка цьогорічних змагань – голи найбільших величин світового футболу. У лідери перегонів бомбардирів потрапили винятково суперзірки. Одинакам своїх команд – Ліонелю Мессі та Ерлінгу Голанду – протистояли дует французів Кіліана Мбаппе й Усмана Дембеле та двійко англійців у складі Джуда Беллінгема та Гаррі Кейна. Трохи окреслив конкуренцію з ними іспанський форвард Мікель Оярсабаль.

Зрештою, нагорі списку голеадорів опинився Мбаппе (10 м'ячів). Так багато найкращий бомбардир турніру не забивав із часів німця Герда Мюллера на тому ж Мундіалі-1970. Виступ Мбаппе був би взагалі ідеальним, якби не поразка збірній Іспанії (0:2) у півфіналі. Та навіть у тому матчі форвард був чи не єдиним у лавах «триколірних», хто боровся і загрожував воротам суперника до фінального свистка.

Така двоїстість результатів закрутила до максимуму інтригу в боротьбі за головний індивідуальний приз у світі футболу – «Золотий м'яч». Фактично жоден із головних претендентів на нагороду не зміг поставити масну крапку в перегонах. Мбаппе, Мессі чи Кейн гарантовано могли би готувати місце у власних оселях під трофей від видання France Football за однієї умови – титулу на ЧС-2026. Та командна Іспанія сплутала всі карти своїм яскравим тріумфом.

Антон Федорців, «Главком»

Політика