Шон Пенн заспіває «Червону руту», а Сеітаблаєв зіграє офіцера ГУР: п’ять українських кінопрем’єр

26 липня 2026 р. 20:33

26 липня 2026 р. 20:33

Що спільного між легендарним музикантом, дисидентом із 1960-х і офіцером ГУР? Усі вони стають новими героями великого екрана. Поки глобальний ринок і далі експлуатує античні міфи та вигаданих рятівників світу, українське кіно робить ставку на власну, не менш драматичну історію.

ZN.UA підготувало гід по п’яти головних прем’єрах другої половини 2026 року — від музичної комедії до шпигунського трилера.

«Кузьма: Страшно веселий»

13 серпня, B&H Film Distribution

Студія KNIFE! Films утретє звертається до музичної документалістики — після стрічок «Яремчук: Незрівнянний світ краси» та «Океан Ельзи: Спостереження Шторму». Над фільмом про Андрія Кузьменка (1968–2015) режисер Артем Григорян і продюсер Максим Сердюк працювали два роки.

Команда опрацювала понад 400 годин відео- та аудіозаписів і більше ніж 22 тисячі фотографій . Значну частину цього архіву покажуть уперше.

До зйомок долучилася й дружина музиканта Світлана Бабійчук — уперше за 11 років вона погодилась узяти участь у документальному проєкті про Кузьму. Одночасно з українським прокатом покази заплановано ще у 20 країнах.

За 11 років після загибелі Кузьменка його публічний образ набув статусу народного канону: посмертне звання Героя України, цитування у соцмережах, успішна екранізація «Я, «Побєда» і Берлін» , яка 2024 року зібрала в українському прокаті 59,3 млн грн.

«Кузьма: Страшно веселий» майже повністю вибудуваний з архівних матеріалів і свідомо відсуває на другий план традиційні для біографічної документалістики «голови, що говорять». Це сильне, але небезпечне рішення: архів може повернути героєві власний голос, а може лише надати нового блиску вже готовому міфу. Тому справжня інтрига — в тому, чи наважаться автори показати Кузьму не лише дотепним, прямим і безпомилково «своїм», а й суперечливим, вразливим, часом незручним.

Після «Океан Ельзи: Спостереження Шторму» особливо цікаво, чи не омине команда політичної еволюції Кузьменка, його публічних суперечностей і тих моментів, які не вкладаються у зручний посмертний образ.

«Потяг «Червона рута»

20 серпня, Green Light Films спільно з FILM.UA Distribution

Це, ймовірно, найретельніше синхронізований із календарем український реліз у другій половині року. Романтична комедія Олексія Єсакова виходить за чотири дні до 35-ї річниці Незалежності України та через 55 років після появи музичного телефільму «Червона рута» із Софією Ротару, Василем Зінкевичем і Назарієм Яремчуком.

До ювілею самої пісні команда прив’язала початок виробництва. Перший знімальний день відбувся 13 вересня 2025 року — через 55 років після того, як Володимир Івасюк та Олена Кузнєцова вперше виконали «Червону руту» на Театральній площі в Чернівцях.

Стрічка стане третім фільмом «потягового» всесвіту FILM.UA та «Прототип Продакшн» після комедій «Потяг у 31 грудня» і «Потяг до Різдва». Перша з них зібрала в українському прокаті 52 млн грн і понад 300 тисяч глядачів.

Новий фільм продюсують Юрій Горбунов і Зоя Сошенко, оператором-постановником став Юрій Король, а музичним продюсером — Євген Філатов. У ролях — Станіслав Боклан, Олександр Рудинський, В’ячеслав Довженко, Катерина Кузнєцова, Роман Луцький та інші.

Окремий шар фільму утворюють музичні камео. На екрані з’являться учасники, дипломанти та переможці фестивалю «Червона рута» — Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Наталя Могилевська й Олег Михайлюта (Фагот) , а також The Maneken. Шон Пенн, який цього року здобув третій «Оскар» і пропустив церемонію, перебуваючи в Україні, підтримав промокампанію фільму та прочитав українською рядки «Червоної рути». До роботи над проєктом запросили й родину Зінкевичів.

Партнерську модель фільму розгорнули з майже залізничним розмахом: брендований потяг курсує країною, тематичні товари чекають у магазинах, а численні комерційні інтеграції вбудовано безпосередньо в сюжет. Хочеться сподіватися, що третій «потяг» не перетвориться на півторагодинний рекламний ролик замість сімейної комедії.

«Дисидент»

3 вересня

Це фільм із, мабуть, найдовшим маршрутом до українського глядача. Історія проєкту почалася ще 2018 року під робочою назвою «Три місяці до зими» — у 50-ті роковини подій 1968-го: радянського вторгнення до Чехословаччини, придушення «Празької весни» та публічних актів протесту проти тоталітарної системи. Зйомки стартували лише восени 2021-го, а повномасштабна війна посунула плани ще на кілька років.

Світова прем’єра «Дисидента» відбулася 27 листопада 2024 року на 42-му Туринському кінофестивалі. Серед 16 картин основного повнометражного конкурсу це був єдиний український фільм. Драма отримала окрему відзнаку журі, але до українського прокату дістається лише тепер — майже через два роки після фестивальної прем’єри й приблизно через вісім років після початку розроблення.

«Дисидент» став повнометражним дебютом режисерів Станіслава Гуренка та Андрія Алфьорова . Сценарій написали Олександр Качан, Владислав Міцовський та Андрій Алфьоров. Загальний бюджет картини становив 27 млн грн, із яких 20 млн забезпечило Держкіно. Основним виробником стала компанія JOYFILMS; проєкт також підтримали Український культурний фонд, Одеська кіностудія, кіностудія імені Олександра Довженка та AR Content.

У центрі сюжету — колишній боєць УПА Олег, який після таборів намагається повернутися до життя в радянській Україні. Минуле політв’язня перекриває йому шлях до гідної роботи, держава і далі бачить у ньому ворога, а готовність пристосуватися закінчується там, де починається відмова від власних переконань. Коли надія на зміни остаточно згасає, герой наважується на останній акт протесту.

Історія натхненна біографією Василя Макуха — колишнього бійця УПА та політв’язня, який 5 листопада 1968 року вчинив самоспалення на Хрещатику. Так він протестував проти колоніального становища й русифікації України, комуністичного тоталітаризму та радянського вторгнення до Чехословаччини. Макух зробив це за два з половиною місяці до самоспалення Яна Палаха в Празі, однак радянська влада викреслила його ім’я з публічної пам’яті.

Сподіватимемося, що «Дисидент» не потрапить у пастку «важкої» теми й стане фільмом глядацьким, а не обмежиться відгуками критиків та вузького кола поціновувачів.

«Крашанка 2.0. Квантовий парадокс»

8 жовтня, Green Light Films

Продовження комедії Тараса Дударя 2024 року, в якій винахідник Іван Забіяка майстрував балістичну ракету, щоб ударити по Москві та власноруч закінчити війну. Тепер його інженерна фантазія сягає нового рівня: герой конструює Машину квантових парадоксів, маскує її під старий мікроавтобус і вирушає з онуком Мишком у подорож крізь країну, спогади й час.

Причина цієї подорожі значно менш комічна, ніж сам винахід. Дізнавшись, що син Ярик перебуває у військовому госпіталі, Іван сподівається змінити минуле й не допустити війни . Назустріч Ярикові вирушають й інші члени родини Забіяк — кожен зі своїми страхами, образами та незавершеними історіями. Фантастична машина стає не лише двигуном сюжету, а й матеріалізованим батьківським бажанням скасувати те, що вже неможливо виправити.

До своїх ролей повернулися Станіслав Боклан, Олеся Жураківська, Дар’я Легейда, Артур Логай, Володимир Гладкий і Михайло Пулянський. У фільмі також з’являться KOLA, Олена Шоптенко та Денис Берінчик. Стрічку виробляє Mamas Film Production за підтримки Держкіно.

Зйомки розпочались у липні 2025 року під Києвом. Держкіно профінансувало сиквел історії на 19,2 млн грн. До бюджету додалися й приватні кошти. Хоча перша частина зібрала 3,6 млн грн, друга має значно більше шансів на успішний прокат. Завдяки фантастичному складнику класична сімейна історія набуває рис науково-фантастичної пригоди, створюючи такий собі локальний аналог «Назад у майбутнє», що майже завжди є виграшною формулою для бокс-офісу.

За словами режисера, якщо в попередньому фільмі глядачі половину часу сміялися, а половину — плакали, то у сиквелі акцент вирішили змістити в бік гумору.

Головний ризик у тому, що квантова фантастика залишиться тільки двигуном для дорожніх пригод, сімейних сварок і жартів. Тоді машина часу стане новою ракетою з першої частини: ефектним реквізитом, який створює рух, але не додає історії глибини.

«ГУР: Код «Сікора»

12 листопада, B&H Film Distribution

Ахтем Сеітаблаєв виступає тут одразу у двох ролях — режисера та виконавця головної ролі. Стрічку виробляють F Films, UnitedContentHUB і Головне управління розвідки. Перший тизер презентували у травні 2025 року на Marché du Film — кіноринку Каннського фестивалю, а в червні 2026-го команда повідомила про завершення зйомок, які відбувалися в Україні та Іспанії. За словами режисера, стрічкою навіть зацікавилися в HBO, але контекст і серйозність намірів він не озвучив.

Сеітаблаєв грає Максима — офіцера воєнної розвідки й пілота гелікоптера Мі-8 із позивним «Сікора». За офіційним синопсисом, це історія людини, яка після російських злочинів у Бучі, Ірпені та на Донеччині долає шлях від внутрішніх вагань до участі у складній спецоперації. Тобто автори не створюють буквальної біографії конкретного розвідника чи перебіжчика, а вибудовують збірного персонажа навколо реальних операцій ГУР .

Головним фактичним джерелом стала операція «Синиця», яку українська розвідка завершила 9 серпня 2023 року. Російський пілот Максим Кузьмінов перегнав із Курська на підконтрольну Україні територію транспортно-штурмовий Мі-8АМТШ із запчастинами до винищувачів Су-27 і Су-30. Підготовка тривала близько шести місяців: ГУР організувало безпечний маршрут і заздалегідь вивезло з Росії родину пілота.

13 лютого 2024 року тіло Кузьмінова з численними вогнепальними пораненнями знайшли в підземному гаражі у Вільяхойосі, Іспанія. Іспанські спецслужби підозрювали причетність Москви, однак виконавців і замовників офіційно не встановили.

Окрім Ахтема Сеітаблаєва, у стрічці з’явиться його побратим — актор Максим Самчик .

«ГУР: Код «Сікора» може стати переконливим українським шпигунським трилером про повномасштабну війну. Але коли спецслужба є не лише героєм і консультантом, а й співтворцем фільму, доступ до закритого світу неминуче ставить питання про художню дистанцію.

Політика