Україна відстає від Казахстану та Узбекистану у розвитку державно-приватного партнерства

29 липня 2026 р. 14:55

29 липня 2026 р. 14:55


Впродовж останніх шести років в Україні було укладено лише 13 договорів публічно-приватного партнерства (ППП), метою яких є створення та управління суспільно значущими об'єктами та надання важливих послуг. Майже всі інші з близько 200 договорів, відображених у звітності, були укладені ще на початку 2000-х років. Про це пише Ірина Запатріна, доктор економічних наук, професорка, засновниця Академії публічно-приватного партнерства, у статті «Громади не можуть залучити гроші на відбудову через публічно-приватні партнерства. Пояснюємо, чому».

За словами авторки, станом на 1 січня 2026 року близько 60% від загальної кількості укладених договорів (114) не виконувалися, 57 були припинені або строк їхньої дії закінчився, ще 11 — призупинені через війну. Отже, на стадії реалізації перебували лише 19 проєктів ППП.

Натомість у деяких країнах Центральної Азії цей механізм уже довів свою ефективність.

  • Казахстан. Закон про державно-приватне партнерство (ДПП) було ухвалено у 2015 році. Станом на березень 2026 року в країні реалізовано 1 257 договорів ДПП на загальну суму $7,1 млрд. Найбільше проєктів реалізовано у сферах освіти (712), енергетики та комунальних послуг (169), а також охорони здоров'я (122).
  • Узбекистан. Закон про ДПП ухвалено у 2019 році. Станом на початок 2026 року в країні реалізується 2 798 договорів на загальну суму $31,1 млрд, зокрема 1 850 мікропроєктів ППП. Пріоритетними сферами є освіта (316 договорів), будівництво (99) та культура (85).

«Для порівняння, в Україні закон про ДПП, або ППП, було ухвалено ще 2010 року», — підкреслює авторка.

Законодавство

За словами Ірини Запатріної, окремі норми законодавства щодо державно-приватного партнерства варто було б сформулювати чіткіше, адже нині існує чимало дублюючих одна одну положень у законах про ППП та про концесію.

«Але я не казала б, що у наших законах є "термінологічна розмитість" або присутні норми, які заважали б використовувати механізм ППП на практиці. Передбачені законом процедури є чіткими, послідовними та логічно структурованими, а їхній зміст загалом відповідає найкращим міжнародним практикам», — зазначає авторка.

Реальна проблема

На думку експертки, головна проблема полягає в тому, що досі не ухвалено жодного підзаконного акта, хоча до завершення строку, визначеного Прикінцевими положеннями закону, залишається лише три місяці. Йдеться щонайменше про 14 постанов Кабінету Міністрів і п'ять наказів Мінекономіки .

У результаті жоден із проєктів цих нормативно-правових актів, якщо вони справді перебувають на стадії розроблення, не був оприлюднений для експертного та громадського обговорення.

З іншими статтями авторки можна ознайомитися за посиланням.

Україна відстає від Казахстану та Узбекистану у розвитку державно-приватного партнерства

Джерело: zn.ua (Політика)

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua