Дельфіни, які користуються “інструментами”, мають унікальні зміни в роботі генів

03 серпня 2026 р. 15:20

03 серпня 2026 р. 15:20

Австралійські вчені виявили, що дельфіни, які використовують морські губки як інструменти під час пошуку їжі, відрізняються не лише поведінкою, а й особливостями роботи своїх генів. Дослідження показало зв'язок між культурно набутою навичкою та змінами в епігеномі тварин. Науковці наголошують, що результати не доводять причинно-наслідкового зв'язку, однак відкривають нові можливості для вивчення взаємодії культури та біології не лише у тварин, а й у людини, передає ScienceAlert .

Невелика популяція індо-тихоокеанських дельфінів Tursiops aduncus із затоки Шарк-Бей в Австралії вже понад 25 років привертає увагу дослідників незвичайною поведінкою. Під час пошуку риби вони надягають морські губки на морду, що захищає її від абразивного піску та дозволяє ефективніше досліджувати морське дно.

Ця навичка передається від матері до дитинчати та вважається складною для засвоєння, оскільки губка погіршує здатність дельфінів до ехолокації. Водночас у тій самій популяції існує й інший приклад використання інструментів — тварини можуть застосовувати мушлі, щоб зачерпувати та ковтати рибу, але такої поведінки вони навчаються від інших членів групи.

У новому дослідженні, опублікованому в журналі Philosophical Transactions of the Royal Society B, команда під керівництвом еволюційного біолога Міхаеля Крюцена з Цюріхського університету виявила, що дельфіни, які використовують губки, мають характерні особливості епігеному. Йдеться про оборотні хімічні модифікації ДНК, які впливають на активність генів, не змінюючи їхньої послідовності.

“Потенційна взаємодія між культурою та епігенетикою мало була досліджена поза людьми. Розуміння цих взаємодій не тільки дасть нове уявлення для поведінкових екологів, але також може пролити світло на еволюцію людини, покриваючи розрив між культурними практиками та їх біологічними основами”, — зазначили автори дослідження.

Для роботи вчені проаналізували зразки шкіри 96 дельфінів, зібрані протягом понад двох десятиліть. Серед них 23 особини регулярно використовували губки, тоді як 73 дельфіни, які мешкали поруч, такої поведінки не демонстрували.

Дослідники вивчили майже 30 тисяч ділянок геному, де може відбуватися метилювання ДНК — один із найпоширеніших епігенетичних механізмів. Такі хімічні мітки не “вмикають” чи “вимикають” гени повністю, а лише змінюють рівень їхньої активності.

За допомогою моделі машинного навчання науковці перевірили, чи можна відрізнити дельфінів за моделями метилювання. Алгоритм зміг розпізнавати тварин лише з помірною точністю, а ключову роль відігравали не окремі гени, а сукупність невеликих змін у 21 ділянці ДНК.

Автори зазначають, що поки не можуть визначити, що саме є причиною цих відмінностей. Можливо, використання губок змінює спосіб життя, раціон, витрати енергії та соціальні контакти дельфінів, що згодом впливає на епігеном. Не виключено й протилежне — уже наявні епігенетичні особливості можуть підвищувати схильність до освоєння такої поведінки.

Водночас автори вважають, що отримані результати розширюють уявлення про взаємозв'язок культури та біології. Раніше еволюційні біологи вже показували, що культурні практики можуть впливати на генетику впродовж багатьох поколінь, а нове дослідження свідчить, що епігенетичні механізми можуть бути ще одним способом, за допомогою якого організми адаптуються до нових стратегій виживання.

Нещодавно вчені довели, що косатки — верховні хижаки океану — системно уникають зустрічей із довгоплавниковими китами-пілотами (гриндами) та тікають від них. Дослідження підтвердило, що звук цих дельфінів змушує косаток негайно змінювати поведінку, гуртуватися й відпливати. Науковці поки не мають остаточного пояснення цієї аномалії, проте припускають, що причиною може бути колективне переслідування супротивника зграєю.

Політика