Чому «Росатом» поза санкціями ЄС? Французька Framatome і завод у німецькому Лінгені рятують контракти

03 серпня 2026 р. 16:17

03 серпня 2026 р. 16:17

Французька компанія Framatome розвиває два паралельні напрями для забезпечення паливом атомних електростанцій Східної Європи, що опинилися в залежності від російських технологій. Перший шлях передбачає швидке перенесення виробництва знайомої російської конструкції палива на завод у німецькому місті Лінген, а другий — тривалішу розробку власного суверенного європейського дизайну для реакторів ВВЕР (водно-водяний енергетичний реактор). Вимушений поспіх пояснюється тим, що власний дизайн компанії просто не встигає під вже підписані контракти, пише Петро Катеринич у своїй статті «Німеччина відмовилася від атома, але не від «Росатому». Як у Лінгені вироблятимуть паливо за російською технологією» для ZN.UA.

Дедлайни горять

За даними World Nuclear News, перші дослідні збірки власної конструкції Framatome розраховує виготовити лише з 2028 року, а регулярні поставки розпочнуться не раніше початку 2030-х років. Водночас Словаччині та Угорщині паливо обіцяно вже з 2027 року, і виконати ці зобов’язання вчасно можливо тільки за допомогою збірок за російською ліцензією. Як пояснює ядерний експерт організації Bellona Дмитрій Горчаков, без майданчика в Лінгені ці контракти довелося б віддати американській Westinghouse або ж продовжувати прямо співпрацювати з «Росатомом».

Для розробки повністю «стовідсотково суверенного» європейського палива для реакторів ВВЕР-440 Європейський Союз виділив 10 мільйонів євро фінансування в межах проєкту SAVE (Safe and Alternative VVER European Fuel). Єврокомісія оцінювала, що за умови регуляторного схвалення альтернативні поставки мали б стати повністю доступними до 2027 року. Крім того, у квітні 2026 року Framatome уклала відповідну угоду з провідними операторами АЕС:

• чеською компанією ČEZ;
• фінською Fortum;
• угорською MVM Paks;
• словацькою Slovenské elektrárne.

Втім, навіть після появи нового палива процес переходу буде поступовим, адже під час планового перевантаження реактора замінюють лише частину активної зони. Через це перехідна модель у Лінгені ризикує стати постійною: оператори отримають надійне паливо, виготовлене в ЄС, і матимуть значно менше мотивації витрачати гроші на складну й повну технологічну заміну.

Поза санкціями

23 липня 2026 року Європейський Союз ухвалив 21-й пакет санкцій проти Росії, який запровадив обмеження для банків, криптовалютних сервісів, тіньового флоту та підприємств військово-промислового комплексу. Уперше під обмеження потрапили нафтопереробні заводи — три російські та один великий білоруський НПЗ. Також ЄС створив механізм для заборони операцій із заводами у третіх країнах, які переробляють російську нафту, першим із яких став грузинський НПЗ у Кулеві. Однак ядерна енергетика знову залишилася поза санкційним списком.

Причини відсутності санкцій проти ядерного сектору РФ полягають у наступному:

• Угорщина послідовно лобіює та захищає власну співпрацю з «Росатомом»;
• санкційні рішення в ЄС ухвалюються виключно одностайно, що дає кожній країні-члену фактичне право вето;
• заблокований внутрішній конфлікт між інституціями ЄС, де Європарламент ще з 2023 року вимагає обмежень проти «Росатому» через порушення безпеки на Запорізькій АЕС, а Рада ЄС не може їх ухвалити через відсутність консенсусу;
• технологічна залежність та юридичні процедури змінюються значно повільніше, ніж лунають політичні заяви.

Ще у 2025 році Єврокомісія запропонувала дорожню карту поступової відмови від російських енергоносіїв, яка передбачала обмеження на нові контракти та національні плани диверсифікації. Проте якщо газові обмеження вже стали повноцінним законом, то заборона в ядерній сфері досі залишається лише політичним наміром. Саме тому німецький міністр може публічно називати партнерство з дочірньою компанією «Росатому» TVEL помилковим, але водночас підписувати дозвіл на виробництво.

Нагадаємо, що у Європейському Союзі на сьогодні експлуатують 19 атомних реакторів типу ВВЕР (водно-водяний енергетичний реактор): чотири потужні блоки ВВЕР-1000 у Болгарії та Чехії, а також 15 менших блоків ВВЕР-440 у Чехії, Фінляндії, Угорщині та Словаччині. Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році всі п’ять європейських держав розпочали пошук альтернативи російському постачальнику TVEL, проте вони рухаються до цієї мети з різною швидкістю .

Політика