Генетики з’ясували, як міграції та їжа сформували предків давніх японців

09 серпня 2026 р. 04:23

09 серпня 2026 р. 04:23

Нові генетичні методи вже дозволили виявити в ДНК сучасних Homo sapiens сліди двох раніше невідомих архаїчних людських популяцій, історія однієї з яких може сягати майже двох мільйонів років. Тепер вчені отримали високоякісні геноми двох людей, які жили на території Японії приблизно 8300 і 2300 років тому, та простежили, як міграції з материкової Азії, кліматичні зміни й харчування впливали на формування населення архіпелагу. Дослідження також виявило ознаки пристосування до перетравлення крохмалю ще до поширення рисового землеробства. Про це повідомило видання Archaeology News.

Команда під керівництвом Кодзі Ісії з Університету Канадзави отримала незвично детальні дані ДНК двох людей, які жили з різницею приблизно у шість тисяч років. Першою була жінка IY1 з початкового періоду дзьомон, яка жила близько 8300 років тому. Другим був чоловік DO із середнього періоду яйой, датованого приблизно 2300 роками тому. Такі результати мають особливе значення для японської археогенетики, оскільки стародавня ДНК у місцевих останках часто погано зберігається через теплий і вологий клімат та кислі ґрунти.

Геном IY1 вдалося прочитати приблизно з 67-кратним покриттям, а DO — із 46-кратним. Це значно більше, ніж зазвичай вдається отримати зі стародавніх зразків із Японії. Така якість дала дослідникам змогу точніше порівняти походження двох людей та реконструювати історію їхніх популяцій.

Генетичні результати показали чітку різницю між IY1 та DO. Жінка належала до групи, близької до раніших представників культури дзьомон. Її геном підтвердив існування давньої дзьомонської генетичної лінії, яка пізніше стала одним із компонентів походження сучасного населення Японії.

Чоловік DO, навпаки, був генетично ближчим до сучасних мешканців основних японських островів. У його геномі також виявили походження, пов’язане з Північно-Східною Азією. Подальший аналіз популяцій яёй показав зв’язки з кількома стародавніми групами материкової Азії, зокрема населенням районів річки Амур, Внутрішньої Монголії та Шаньдуну.

Водночас автори наголошують, що ці популяції використовуються лише як генетичні аналоги. Дані не доводять прямого походження японських груп саме від них. Натомість результати свідчать про неодноразові контакти між різними материковими популяціями до і під час періоду яёй. Частина цих генетичних зв’язків, імовірно, сформувалася ще до того, як відповідні групи потрапили на Японський архіпелаг.

Дослідники також простежили демографічну історію обох популяцій після останнього льодовикового максимуму, який досяг піку приблизно 20 тисяч років тому. В умовах сильного похолодання чисельність обох предкових груп скоротилася. Після завершення льодовикового періоду їхній розвиток пішов різними шляхами.

Дзьомонська популяція після льодовикової доби залишалася відносно стабільною. Натомість генетична лінія, пов’язана з яёй, демонструвала повільне, але тривале зростання. Автори припускають, що збільшення цієї популяції могло початися ще на материковій частині Євразії до переселення людей у Японію.

На думку дослідників, ці результати більше відповідають моделі тривалих і багатоетапних переміщень населення по Східній Азії, а не одному великому міграційному епізоду. Формування населення Японії відбувалося поступово і включало контакти між кількома різними генетичними групами.

Стародавні геноми також дали інформацію про харчування. Вчені дослідили ген AMY1, який пов’язаний із виробництвом слинної амілази та здатністю організму розщеплювати крохмаль. В обох людей кількість копій цього гена була відносно високою.

Особливо важливим виявився результат IY1, оскільки вона жила задовго до масштабного поширення рисового землеробства на Японському архіпелазі. Висока кількість копій AMY1 у її геномі показує, що генетичні варіанти, пов’язані з ефективнішим перетравленням крохмалю, існували у Східній Євразії ще до широкого переходу до вирощування рису.

Кодзі Ісії зазначив, що це свідчить про значно давніший зв’язок між використанням рослинної їжі та генетичними змінами людини, ніж показували попередні дані. Водночас цей процес розвивався по-різному в окремих регіонах.

Нагадаємо, що генетичні дослідження вже змусили науковців переглянути традиційні уявлення про походження сучасних японців . Аналіз ДНК 3200 людей з різних регіонів Японії показав, що їхні предки походили не від двох, а щонайменше від трьох основних груп. Однією з них були мисливці-збирачі дзьомон, які жили на архіпелазі приблизно 16–3 тисячі років тому. Інший компонент пов’язують із населенням періоду яёй. Третьою виявилася раніше невідома група з Північно-Східної Азії, яка могла бути пов’язана з давніми мешканцями Японії та Корейського півострова. Дослідники дійшли висновку, що генетична історія населення Японії була складнішою та включала кілька хвиль змішування різних популяцій.

Політика